розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2014 року у справі № 904/2479/14 за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоторгової фірми "МіКомп" про стягнення суми, -

У квітні 2014 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоторгової фірми "МіКомп" про стягнення збитків за пошкодження державного майна в сумі 524624,40 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 18 жовтня 2006 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, в якості продавця, та товариством з обмеженою відповідальністю зовнішньоторговою фірмою "МіКомп", в якості покупця, укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "9-поверховий житловий будинок", проданого на аукціоні, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тельмана, К. Лібкнехта, вартістю 4193876,12 грн., будівельною готовністю 33 %, на земельній ділянці площею 0,24 га, зареєстрованого в реєстрі за № 3580.

Вказаний об'єкт переданий покупцю за актом приймання-передачі від 15 листопада 2006 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2012 року у справі № 25/5005/716/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2012 року, розірвано договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "9-поверховий житловий будинок" вартістю 4193876,12 грн., проданого на аукціоні, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, К. Лібкнехта, 85 (стара адреса - вул. Тельмана, К. Лібкнехта) № 3580 від 18 жовтня 2006 року. Зобов'язано відповідача повернути об'єкт державі в особі позивача за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Інвентаризаційною комісією та комісією з питань повернення у державну власність об'єкта незавершеного будівництва здійснено обстеження об'єкту та складено акт обстеження будівельного майданчика зазначеного об'єкта незавершеного будівництва від 20 липня 2012 року, який затверджений на засіданні комісії регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з питань повернення у державну власність вказаного об'єкта незавершеного будівництва, відповідно до протоколу від 20 липня 2012 року.

Об'єкт повернутий відповідачем державі в особі позивача, що підтверджується актом державного виконавця від 20 липня 2012 року.

Встановлено, що загальний стан об'єкту є задовільним, проте, для можливості продовження його будівництва необхідне додаткове обстеження технічного стану, виконане відповідними спеціалістами, а також нова проектно-кошторисна документація.

Оскільки відповідно до Звіту суб'єкта оціночної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт+" про незалежну оцінку вартості збитків, спричинених об'єкту незавершеного будівництва "9-поверховий житловий будинок", від 20 березня 2012 року, та висновку про вартість збитків, затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 9 липня 2013 року № 12/07-16-НВМ, розмір збитків становить 524624,40 грн., прокурор звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків, посилаючись на норми ст. 22 Цивільного кодексу України.

Умовами п. 8 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 32 (32-2001-п) , зокрема, передбачено, що з метою виявлення збитків, які могли бути завдані об'єкту приватизації під час володіння ним покупцем, результати інвентаризації та оцінки об'єкта приватизації, звіряються з відповідними результатами, отриманими на день відчуження цього об'єкта державним органом приватизації.

Пунктом 3 Порядку проведення звіряння результатів інвентаризації об'єкта, що повертається за рішенням суду в державну власність, з даними інвентаризації, отриманими під час її проведення в період підготовки об'єкта до приватизації, та затвердження його результатів, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 14 листопада 2001 року № 2107 (z1033-01) , визначено, що під звірянням результатів інвентаризацій та оцінок об'єкта слід розуміти порівняння даних інвентаризаційних описів майна, коштів, фінансових зобов'язань, даних балансів, актів оцінки одного й того самого об'єкта, складених відповідно під час підготовки до його продажу та на день набрання чинності відповідним рішенням суду.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, керуючись нормами ч. 3 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", п.п. 6-8, 10, 11 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, п. 3 Порядку проведення звіряння результатів інвентаризації об'єкта, що повертається за рішенням суду в державну власність, з даними інвентаризації, отриманими під час її проведення в період підготовки об'єкта до приватизації, та затвердження його результатів, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки звіряння результатів інвентаризації і оцінок інвентаризації майна спірного об'єкта незавершеного будівництва "9-поверхований житловий будинок" проводилось без дотримання вимог, передбачених Порядком проведення звіряння результатів інвентаризації об'єкта, що повертається за рішенням суду в державну власність, з даними інвентаризації, отриманими під час її проведення в період підготовки об'єкта до приватизації, та затвердження його результатів, а отже, розмір заподіяних збитків був визначений всупереч приписів норм чинного законодавства.

Висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, з урахуванням того, що елементи правопорушення, наявність яких дає підстави для відшкодування завданих збитків, в позові не наведені та не підтверджені доказами, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення попередніми судовими інстанціями норм ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 216, ч. 4 ст. 225 Господарського кодексу України є безпідставними, спростовуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні зазначених норм чинного законодавства. Інші доводи касаційної скарги зводяться до оцінки наявних у справі доказів, переоцінка та аналіз яких не входить до компетенції касаційної інстанції в силу норм ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, а тому, вони не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2014 року у справі № 904/2479/14 - без змін.