Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮЛГ" на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року у справі господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМЕКС ГРУП" до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮЛГ" про стягнення 1 626 747,15 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Боровик О.М., Гамза Т.О., - відповідача: не з"явився,

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМЕКС ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮЛГ" про стягнення 1626747,15 грн., з якої 1454665,66 грн. основний борг, 89346,36 грн. - пеня, 20618,39 грн. - 3% річних та 62116,74 грн. - інфляційні втрати (позовні вимоги наведені з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 26.05.2014 року, яка прийнята судом).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу № ФГ-27-09-13/01 від 27.09.2013 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року (суддя Васильченко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮЛГ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМЕКС ГРУП" 1454665,66 грн. основного боргу, 89346,36 грн. пені, 20618,39 грн. 3% річних, 60034,28 грн. інфляційних втрат та 32493,29 грн. судового збору та повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "ФАРМЕКС ГРУП" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 4800,01 грн. сплачений за платіжним дорученням № 1246 від 09.04.2014, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року (колегія суддів у складі: Смірнової Л.Г. - головуючого, суддів: Кропивної Л.В., Чорної Л.В.) рішення місцевого господарського суду від 16.06.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮЛГ" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.09.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМЕКС ГРУП" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ЮЛГ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № ФГ-27-09-13/01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити готові лікарняні засоби ("медтовар") в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, що оформлені на медтовар згідно з п. 1.1. договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець здійснює відпуск медтовару покупцю окремими партіями на підставі видаткових накладних.

Видаткова накладна (з підписом представника покупця) на конкретну партію медтовару є водночас документом, який підтверджує факт передачі продавцем у власність покупця медтовару, вказаного у видатковій накладній та платіжним документом, відповідно до якого медтовар має бути оплачений у визначений строк (пункт 2.5 договору).

За умовами п. 6.1 договору оплата поставленого продавцем медтовару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу протягом 45 календарних днів з моменту поставки відповідної партії медтовару та може узгоджуватися додатково шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2013 року між сторонами договору купівлі-продажу було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № ФГ-27-09-13/01, відповідно до умов якої покупцю надається знижка за виконання плану закупівель медтовару за звітний період - календарний місяць, а саме розмір знижки складає 30 % за умови закупівлі препарату - Ваксігрип, план закупівлі - 2 236 696, 00 грн. Знижка вираховується із загальної вартості закуплених медтоварів, без урахування ПДВ, зменшеної на вартість повернутих медтоварів без урахування ПДВ (п. 2.1 додаткової угоди).

Згідно з п. 3.2 додаткової угоди знижка, передбачена цією угодою надається на підставі акта розрахунку знижки, який підписується і надається в трьох екземплярах продавцем покупцю протягом трьох календарних днів місяця, наступного за звітним періодом. Покупець підписує наданий акт розрахунку знижки, скріплює його печаткою, і протягом трьох календарних днів з моменту отримання акта від продавця повертає один екземпляр продавцю. Підписаний сторонами акт підтверджує фактичне виконання покупцем умов даної угоди на надання знижки, а також підтверджує загальний розмір таких знижок.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (Аналогічні положення містяться в статті 193 ГК України).

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку відповідачу узгодженого медтовару на загальну суму 2795870,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками, а саме: № 592 від 02.10.2013 на суму 1118348,00 грн., № 593 від 02.10.2013 на суму 1118348,00 грн. та № 700 від 06.11.2013 на суму 559174,00 грн. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, а саме: за накладною № 700 від 06.11.2013 довіреність № 2968 від 06.11.2013, за накладною № 593 від 02.10.2013 довіреність № 41 від 03.10.2013 та за накладною № 592 від 02.10.2013 довіреність б/н від 01.10.2013.

По видатковим накладним № 592 від 02.10.2013 та № 593 від 02.10.2013 відповідачу, відповідно до додаткової угоди № 1 та акту №1 від 01.11.2013 було надано знижку на суму 671008,80 грн.

Отже, загальна сума поставленого товару, яка підлягала оплаті відповідачем складала 2124861,20 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення умов договору, відповідач лише частково у розмірі 670195,54 грн., оплатив вартість отриманого за вказаними видатковими накладними товар, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 1454665,66 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно з ст. 230 ГК України, у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

В пункті 7.1 договору сторони погодили, що разі несвоєчасної оплати покупцем отриманого товару він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченого товару, за кожен день прострочки.

Приписами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором купівлі-продажу та приписи статей 525, 526, 611, 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 1454665,66 грн. основного боргу, 89346,36 грн. пені, 20618,39 грн. 3% річних, 60034,28 грн. інфляційних втрат.

Доводи скаржника у касаційній скарзі про те, що видаткові накладні № 592 від 02.10.2013 на суму 1118348,00 грн., № 593 від 02.10.2013 на суму 1118348,00 грн. та № 700 від 06.11.2013 на суму 559174,00 грн. не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, не містять відомостей про місце складання видаткової накладної, а відповідна графа "отримав" у цих видаткових накладних містить лише підпис невідомої особи (без зазначення прізвища та посади), а тому не можуть бути належними доказами отримання відповідачем товару за цими накладними, не можуть братись судом до уваги з огляду на наступне. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно зі статтею 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (абзац дванадцятий статті 1 цього Закону).

Отже, зважаючи на предмет регулювання Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , його вимоги не поширюються на спірні правовідносини, а відповідно і посилання на його є безпідставним.

Щодо інших доводів наведених у касаційній скарзі, то вони є необгрунтовані, не підтверджені належними доказами, спростовуються висновками суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до приписів ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.