Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/13782/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Майстер" до Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України про стягнення 166 525, 51 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Дворнікова Ю.Я., - відповідача Омельченко В.С.,

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/13782/14 у задоволенні клопотання Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 відмовлено; апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду.

Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України, не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати, задовольнити клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та зобов'язати Київський апеляційний господарський суд розглянути апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 910/13782/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Майстер" задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 165 743,15 грн., з яких: 146 064,51 грн. - сума основної заборгованості за договором про виконання робіт, 8 723,84 грн. - пеня, 1 752,77 грн. - 3% річних та 9 202,03 грн. - інфляційні втрати.

Вказане рішення було оскаржено відповідачем до апеляційного суду, проте, апеляційна скарга Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України була повернута ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.11.2014 у зв'язку з порушенням скаржником 10-денного строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для задоволення клопотання про його поновлення (п. 4 ст. 97 ГПК України). Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу подано 21.10.2014, в той час як останнім днем строку, встановленого на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 910/13782/14 є 13.10.2014, а відповідач отримав копію зазначеного оскаржуваного рішення 10.10.2014, тобто в межах процесуального строку для апеляційного оскарження.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними вказані висновки, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Статтею 93 ГПК України визначено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване відповідачем рішення прийняте 02.10.2014, підписане 03.10.2014, його копія надіслана сторонам 08.10.2014 (згідно відмітки відділу діловодства на зворотному боці останнього аркушу рішення), а відповідач отримав копію оскаржуваного рішення суду 10.10.2014

Судом апеляційної інстанції було правомірно зазначено, що останнім днем строку на подання апеляційної скарги є 13.10.2014, відповідач отримав копію зазначеного оскаржуваного рішення 10.10.2014, однак апеляційним судом не було враховано, що 11.10.2014 та 12.10.2014 були вихідними днями.

З матеріалів справи вбачається, що Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України, в порядку ст. 53 ГПК України, просив суд відновити строк для подачі апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 910/13782/14 та прийняти скаргу до провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з п. 8 частини 3 статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку, Київський апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з того, що за змістом ст. 53 ГПК України процесуальні строки можуть бути відновлені за наявності поважних причин пропуску такого строку та обґрунтування цих причин належними доказами, в той час як скаржником таких причин наведено не було, а причини, які були наведені не були визнані поважними.

В той же час, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Водночас, відмовляючи у відновленні процесуального строку, суд апеляційної інстанції не забезпечив всебічний підхід до розгляду наведених скаржником причин в обґрунтування підстав пропуску процесуального строку, та передчасно зробив висновок про безпідставність наведених скаржником причин пропуску ним процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, наслідком чого є можливе обмеження суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 910/13782/14 скасувати і справу направити до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 до апеляційного провадження.