Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників:позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідача Кебус М.О. (дов. від 25.11.2014 № 78) прокуратури Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 № 000606) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 916/2439/14 Господарського суду Одеської області за позовом Прокурора Балтського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" Балтська районна рада про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

У червні 2014 року прокурор Балтського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Балтської районної ради, (з урахуванням заяви від 26.08.2014 про уточнення позовних вимог) про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5120610100:01:001:0027), розташованої на території Балтської районної ради Одеської області, загальною площею 17,0388 га, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" та Головним Управлінням Держземагенства в Одеській області 19.09.2013 на підставі Наказу ГУ Держземагенства в Одеській області № ОД/5120610100:01:001/00000050 від 19.09.2013;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" повернути земельну ділянку, розташовану на території Балтської районної ради Балтського району загальною площею 17,0388 га (кадастровий номер 5120610100:01:001:0027) (за межами населеного пункту) у власність держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор Балтського району Одеської області посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 19.09.2013 було укладено за відсутності технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка мала бути розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго", погоджена, надана на розгляд та затвердження Балтської районної ради, що створило, на думку прокурора, умови для спричинення шкоди державі у вигляді ненадходження до місцевого бюджету належним чином розрахованої орендної плати з врахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як на правову підставу позовних вимог прокурор посилається на приписи статей 13, 20, 21, 23 Закону України "Про оцінку земель", частину 1, 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2014 у справі № 916/2439/14 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (колегія суддів: головуючий Таран С.В., судді Величко Т.А., Туренко В.Б.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що ні прокурором Балтського району Одеської області, ні Головним Управлінням Держземагенства в Одеській області в інтересах держави, в особі якого прокурор звернувся до суду з позовом, не було доведено наявності підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину у розумінні приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, на момент укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки від 19.09.2013.

Не погодившись з прийнятими судовими рішенням, заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 916/2439/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, скаржник здебільшого посилається на доводи, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі, яким, на думку скаржника, не було приділено належної уваги та надано відповідної правової оцінки під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, зазначаючи про неповне та неналежне встановлення судами обставин, які мають значення для справи, а також невідповідність висновків судів цим обставинам, що призвело до невірного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" просить залишити касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, та залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 як такі, що прийняті при повному та належному встановленні обставин справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.11.2014 касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.12.2014.

03.12.2014 ухвалою Вищого господарського суду України продовжено строк розгляду справи № 916/2439/14 за клопотанням сторін на 15 днів, розгляд касаційної скарги заступника прокурора Одеської області відкладено на 24.12.2014.

11.12.2014 та 18.12.2014 до Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" на підтримку відзиву на касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області надійшли пояснення з доданими до них копіями документів, наявність яких, в сукупності з викладеними у поясненнях доводами, відповідач просить прийняти до уваги під час здійснення касаційного розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 24.12.2014 прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області від 19.09.2013 № ОД/5120610100:01:001/00000050 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" для будівництва та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Балтська міська рада (за межами населеного пункту) Балтський район, Одеська область, та надано ТОВ "Балта Енерго" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 17,0388 га із земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5120610100:01:001:0027, для будівництва та експлуатації сонячної електростанції (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) за адресою: Балтська міська рада (за межами населеного пункту) Балтський район, Одеська область (пункти 1, 2 Наказу).

Згідно з пунктами 3, 3.1 Наказу до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату у розмірі 12 земельних податків за 1 рік; після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку, встановлено річну орендну плату у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

На підставі зазначеного Наказу 19.09.2013 між Головним управлінням Держземагенства в Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" (орендар) укладено договір оренди землі № 5, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та експлуатації сонячної електростанції, розташовану на території Балтської міської ради Балтського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації сонячної електростанції загальною площею 17,0388 га.

Пунктом 2.4 договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Сторонами узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Балтської міської ради у ВДК у Балтському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме: 47 939, 28 грн. за 1 рік, що складає 3 994,94 грн. за 1 місяць. Після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами (пункти 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до пунктів 9.4.7, 9.4.8 договору орендар зобов'язався після законодавчого врегулювання порядку проведення нормативно-грошової оцінки земель протягом 1 року здійснити всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується; самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року та враховуючи вимоги пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Право оренди вказаної земельної ділянки на підставі договору № 5 від 19.09.2013 зареєстровано у передбаченому чинними законодавством порядку, про що свідчить витяг № 10377160 від 07.10.2013 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

За актом приймання-передачі від 08.10.2013 орендована земельна ділянка площею 17,0388 га, розташована на території Балтської міської ради Балтського району Одеської області (за межами населеного пункту), передана від орендодавця орендареві.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди землі № 5 від 19.09.2013 та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" повернути земельну ділянку, що є об'єктом цього договору, у власність держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області з тих підстав, що нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки не проведена.

Зокрема, прокурор посилається на порушення при укладенні спірного договору приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель", частиною 1 якої передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов'язково проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

На думку прокурора, сторони спірного договору - Головне Управління Держземагенства в Одеській області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" не виконали вимог цієї норми, внаслідок чого встановили розмір орендної плати з порушенням закону, що тягне за собою недійсність договору оренди земельної ділянки у відповідності до приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, заступник прокурора Одеської області у своїй касаційній скарзі ставить питання про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів вищезазначеної статті 13 Закону України "Про оцінку земель" .

З такими доводами не можна погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Водночас підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є однією з форм загальнодержавного податку - плати за землю.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пунктом 23.1 статті 23 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, є як нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, так і площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з підпунктом 278.1 статті 278 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту за винятком земельних ділянок залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

При цьому, пунктом 276.6 статті 276 Податкового кодексу встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 цього Кодексу.

Отже, оскільки Податковим кодексом України (2755-17) прямо передбачено можливість і порядок обчислення орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, а також встановлено пріоритет норм цього Кодексу у разі наявності суперечності з положеннями інших актів, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норми цього Кодексу, а не положення частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель".

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено дотримання сторонами договору оренди землі № 5 від 19.09.2013 вимог зазначених норм Податкового кодексу України (2755-17) при визначенні розміру орендної плати, суд касаційної інстанції погоджується з їх висновками про відсутність підстав для визнання недійсним вказаного договору у відповідності до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а отже - і для задоволення позову прокурора Балтського району Одеської області.

Враховуючи те, що позовна вимога про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" повернути державі в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області земельну ділянку площею 17,0388 га є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі № 5 від 19.09.2013, судом першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, правомірно відмовлено і у задоволенні цієї вимоги.

Поряд з цим, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про відсутність наявних правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі № 5 від 19.09.2013 та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" повернути земельну ділянку, що є об'єктом цього договору, у власність держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області, врахували наступне.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, договір оренди землі укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, а тому без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказ Головного управління Держземагенства в Одеській області від 19.09.2013 № ОД/5120610100:01:001/00000050, яким затверджено поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" проект землеустрою та передано останньому земельну ділянку площею 17,0388 га в оренду строком на 49 років, не скасований та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, отже, є чинним, що свідчить також про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі № 5 від 19.09.2013.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір орендної плати у спірному договорі оренди землі № 5 від 19.09.2013 встановлено на підставі вищезазначеного Наказу, з пунктів 3, 3.1 якого вбачається, що Головним управлінням Держземагенства в Одеській області визначено розмір орендної плати як до, так і після проведення нормативної грошової оцінки землі.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що як в позові, так і в касаційній скарзі прокурор стверджує про відповідність вимогам чинного законодавства Наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області від 19.09.2013 № ОД/5120610100:01:001/00000050, на підставі якого був укладений спірний договір оренди землі № 5 від 19.09.2013, в той же час, наполягаючи на невідповідності вказаного договору вимогам чинного законодавства, що свідчить про суперечливість вимог прокурора.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час здійснення судового розгляду даної справи не було встановлено факту порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго" на момент укладення спірного договору оренди землі № 5 від 19.09.2013 чинного законодавства, прав та інтересів Головного управління Держземагенства в Одеській області як сторони за вказаним договором, а також факту спричинення шкоди державі у зв'язку з відсутністю технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли, на думку колегії суддів, обґрунтованого та правомірного висновку про те, що в даному випадку немає належних правових підстав для задоволення вимог прокурора Балтського району Одеської області про визнання недійсним вказаного договору.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Підсумовуючи викладене, колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені також з врахуванням приписів статті 9 Конституції України, статей 17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" та положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) .

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, доводи заступника прокурора Одеської області, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та спростовуються встановленими обставинами та наявними доказами.

Натомість, з останніх пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта Енерго", поданих до Вищого господарського суду України від 11.12.2014 та 18.12.2014, вбачається, що наразі технічна документація з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки доопрацьована та згідно з частиною 2 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" передана на затвердження Балтській районній раді Одеської області, що підтверджується доданими до вказаних пояснень копіями відповідних документів, що, в свою чергу, свідчить про послідовність виконання відповідачем Наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області від 19.09.2013 № ОД/5120610100:01:001/00000050.