Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014

зі справи № 922/5132/13

за позовом комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 148", м.Лозова, Харківська область (далі - Підприємство)

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків (далі - відділення АМК України)

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Максименко А.П.

У грудні 2013 року Підприємство звернулося з позовом до відділення АМК України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК України від 24.09.2013 № 203-К у справі № 3/02-212-13.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2014 (суддя Інте Т.В.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 (колегія суддів у складі: суддя Сіверін В.І. - головуючий, судді Терещенко О.І. і Ільїн О.А.), позов задоволено. Визнано недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК України від 24.09.2013 № 203-К.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення АМК України просить скасувати рішення господарського суду від 10.09.2014, постанову апеляційного суду від 21.10.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, за результатами розгляду матеріалів справи № 3/02-212-13 відділенням АМК України 24.09.2013 прийнято рішення № 203-К "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що за результатами діяльності у 2012 році Підприємство та ТОВ "Еко-Фарм" займали монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів у межах території, обмеженої 500-метровою відстанню від комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер № 6 (64602, Харківська область, м.Лозова, вул.Жовтнева, 1), із сукупною часткою, що перевищує 50 %. Також визнано, що дії Підприємства по встановленню завищених цін роздрібної реалізації лікарських засобів Папаверіну г/х 2,0, Еналапрілу № 20 за рахунок застосування завищеного рівня торговельних надбавок є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів. За вказане порушення на позивача був накладений штраф у розмірі 68 000,00 грн.

В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач послався на те, що в результаті застосування наведених торговельних надбавок Підприємством встановлювалися ціни роздрібної реалізації, що значно перевищували аналогічні вартісні показники на конкурентних ринках. У цьому зв'язку встановлення Підприємством економічно необґрунтованого розміру торговельних надбавок на лікарські засоби призводило до зростання їх роздрібних цін, ущемлення інтересів споживачів, які вимушені були придбавати лікарські засоби за завищеними цінами. Такі дії Підприємства, на думку відповідача, були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, тому що у такому разі Підприємство, здійснюючи конкурентну боротьбу з іншими учасниками ринку, намагалося б запропонувати нижчі ціни реалізації лікарських засобів, ніж у конкурентів, оскільки на вибір споживачів аптечних закладів впливав перш за все ціновий фактор.

Сукупності встановлених зі справи обставин суди дали належну оцінку і, врахувавши вимоги ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суди правильно виходили з того, що відповідач порушив Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затверджену розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (z0317-02) (далі-Методика), оскільки неправильно встановив частки Підприємства та ТОВ "Еко-Фарм" на відповідному ринку, а також усіх учасників ринку аналогічних послуг. У цьому ж зв'язку суди вірно зазначили, що висновків про те, що Підприємство у своїй діяльності не зазнавало значної конкуренції, відповідач дійшов за неповно з'ясованих обставин, які мали значення для справи та відповідно до яких у радіусі п'ятисотметрової зони від комунального закладу охорони здоров'я Обласний протитуберкульозний диспансер № 6, тобто у зоні, що була визначена відповідачем як територіальні межі ринку з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, знаходилися чотирнадцять аптечних закладів, які належали не двом, як про це було зазначено в оспорюваному рішення відділення АМК України, а восьми різним суб'єктам господарювання.

Врахувавши положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 № 340 "Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб із гіпертонічною хворобою" (340-2012-п) , а також наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.2011 № 1000 (z0524-12) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.04.2012 за № 524/20837 (z0524-12) , суди також правильно зазначили про те, що роздрібні ціни на згадані лікарські засоби в аптечній мережі Підприємства не перевищували граничний рівень, встановлений законодавством, а споживачі цих ліків не мали обмежень щодо їх придбання, оскільки лікарські препарати знаходилися у продажу інших 14 аптечних закладах відповідних форм власності, що перебували у визначених відповідачем територіальних межах ринку.

Суди також обґрунтовано взяли до уваги, що відділенням АМК України були порушені норми процесуального права під час розгляду справи № 3/02-212-13, у зв'язку з чим Підприємство було позбавлене можливості подати пояснення та докази на попередні висновки відповідача, що, в свою чергу, призвело до прийняття відповідачем неправильного рішення.

Оскільки доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, правильності висновків попередніх судових інстанцій за цією справою не спростовують, вони до уваги не беруться.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі № 922/5132/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.