головуючого судді: суддів: Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постанову Господарського суду Сумської області від 30.04.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 у справі № 920/383/14 Господарського суду Сумської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради про стягнення 1967586,14 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Говенько Ю.В., дов. від 12.11.2014 б/н

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради про стягнення 1704428,98 грн. основного боргу та 95926,03 грн. пені, 99833,40 грн. - 7% штрафу, 10397,07 грн. інфляційних збитків, 58225,46 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14/2384/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.04.2014 у справі № 920/383/14 (суддя Коваленко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Медуниця О.Є., Терещенко О.І.), позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23981,51 грн. пені, 24958,35 грн. - 7% штрафу, 10397,07 грн. інфляційних збитків та 58225,46 грн. - 3% річних, 36439,69 грн. судового збору; провадження у справі № 920/383/14 в частині стягнення з відповідача 1704428,98 грн. основного боргу припинено; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 у справі № 920/383/14 в частині зменшення розміру пені на 71944,52 грн. та 7% штрафу на 74875,05 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 71944,52 грн. пені та 74875,05 грн. 7% штрафу, у стягненні яких було відмовлено.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Комунальним підприємством "Ромникомунтепло" Роменської міської ради (далі - покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2384/11 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в жовтні 2011 року позивач передав відповідачу природний газ на суму 318121,18 грн., за який відповідач розрахувався частково у сумі 207154,18 грн., що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій станом на 23.03.2012.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.06.2012 у справі № 5021/760/12 позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" були задоволені в повному обсязі: з КП "Ромникомунтепло" Роменської міської ради стягнуто 110967,00 грн. основного боргу, 1715,12 грн. інфляційних втрат, 2616,64 грн. трьох процентів річних, 17121,87 грн. штрафу, 13550,92 грн. пені.

Після ухвалення вказаного рішення суду відповідач здійснив повну оплату заборгованості лише 07.12.2012, у зв'язку із чим позивачем донараховано 3% річних в сумі 1224,80 грн. за період з 24.03.2012 по 06.12.2012.

Судами першої та апеляційної інстанції також зазначено, що на виконання умов договору позивач з жовтня 2012 року по грудень 2012 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 2547090,50 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2012, від 25.12.2012, від 31.12.2012, зобов'язання по оплаті якого відповідачем не виконані.

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу у встановлені договором строки стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 1704428,98 грн. основного боргу, 95926,03 грн. пені, 99833,40 грн. штрафу, 10397,07 грн. інфляційних втрат, та 58225,46 грн. 3% річних.

Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив суму основного боргу за договором у розмірі 1704428,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 85 від 17.03.2014, № 87 від 18.03.2014, № 89 від 19.03.2014, № 94 від 20.03.2014, № 96 від 21.03.2014, № 100 від 24.03.2014, № 102 від 26.03.2014, № 105 від 27.03.2014, № 107 від 28.03.2014, у зв'язку із чим місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 1704428,98 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого природного газу, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення процентів річних у розмірі 58225,46 грн. та 10397,07 грн. інфляційних втрат. Судові акти в цій частині сторонами не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються

Вирішуючи спір в частині стягнення суми пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання, місцевий господарський відхилив заперечення відповідача щодо пропуску позивачем спеціального річного строку позовної давності за вимогами про стягнення пені та штрафу, та, дійшовши висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на 75 %, частково задовольнив вказані вимоги і стягнув з відповідача штраф у розмірі 24958,35 грн. та пеню у розмірі 23981,51 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився із вказаним висновком суду першої інстанції.

Правомірність зменшення заявлених до стягнення сум штрафу та пені є предметом касаційного оскарження у цій справі.

Згідно із статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як визначено п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) , якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а отже відповідач повинен був оплатити поставлений у грудні 2012 року природний газ до 14.01.2013.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

З матеріалів справи вбачається, що пеня за прострочення оплати природного газу, поставленого у грудні 2012 року, нарахована позивачем за період з 30.01.2013 по 14.07.2013, в той час як позов про стягнення пені і штрафу, згідно із відбитком календарного штемпеля на конверті, подано лише 28.02.2014.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про нарахування пені та штрафу в межах річного строку позовної давності суперечить вищенаведеним фактичним обставинам справи та є передчасним.

Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Врахувавши рівень виконання відповідачем свого зобов'язання, зокрема і те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач в повному обсязі розрахувався за одержаний природний газ, виходячи з того, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям м. Ромни) теплової енергії, пари та гарячої води, і причиною неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором є невідповідність затверджених НКРЕ тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, зважаючи на те, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 2009-2013 рік складає 4599287,30 грн. і діяльність відповідача є збитковою, взявши до уваги відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасну оплату населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення позивачем сум штрафу та пені.

Зі змісту вищенаведених статей випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Однак зменшуючи суми пені та штрафу на 75% від заявленого розміру, суди попередніх інстанцій належним чином не обґрунтували, як співвідноситься таке зменшення неустойки на 75% в інтересах обох сторін, а тому касаційна інстанція вважає, що таке зменшення не є співрозмірним в контексті інтересів позивача.

Згідно із ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова в частині вирішення спору про стягнення пені та штрафу не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, з'ясувати обставини, пов'язані із перебігом позовної давності до вимог про стягнення пені і штрафу та перевірити правильність їх нарахування позивачем, вирішити клопотання відповідача про зменшення неустойки виходячи із інтересів обох сторін та критерію співрозмірності такого зменшення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 у справі № 920/383/14 скасувати в частині стягнення 23981,51 грн. пені, 24958,35 грн. штрафу та в частині відмови у позові щодо стягнення 71944,52 грн. пені, 74875,05 штрафу.