розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Південного регіону України на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.14 у справі Господарського суду Запорізької області за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області треті особи 1. Приватне підприємство "Спец" 2. Гр. ОСОБА_4 3. Гр. ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішення в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача-1: Барда С.Ю. (дов. від 16.01.14 № 220/42/д),

позивача-2: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

ПП "Спец": Гаращук В.В. (дов. від 20.11.14),

Генпрокуратури: Коркішко В.М (посв. № 027484),

Рішенням від 06.08.2014 господарського суду Запорізької області позов задоволено, визнано недійсними: рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 15.08.2005 № 80 "Про внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку "Дельфін" та рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 02.03.2006 № 8 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Дельфін" ПП "Спец".

Постановою від 22.10.2014 Харківського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Південного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

ПП "Спец" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані рішення, 402 воєнному заводу ГСП - 161, правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) на підставі державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких 3 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га - для бази відпочинку.

Розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 № 20 Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано, вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради, надано державному підприємству земельну ділянку площею 1, 2436 га під розміщення бази відпочинку "Дельфін" в постійне користування з видачею державного акта від 19.03.2004 № 4.

06.05.2005 року начальником Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652), далі ДП МОУ "ЗАРЗ", на адресу Голови Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, далі Кирилівська селищна рада, направлено лист № 223, відповідно до якого керівництво та профспілковий комітет ДП МОУ "ЗАРЗ" не заперечує проти вилучення та передачі частини земельної ділянки ПП "Спец" бази відпочинку "Дельфін".

За результатами розгляду зазначеного вище листа, Кирилівською радою прийнято рішення № 80 від 15.08.2005 року, яким внесено зміни в державний акт від 19.03.2004 року № 4 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 6436 га для розміщення бази відпочинку "Дельфін" в зв'язку із добровільною відмовою від частини земельної ділянки площею 0, 60 га (загальна площа згідно державного акту становила 1, 2436 га); зобов'язано ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) в термін 2-х місяців з дати прийняття даного рішенні внести відповідні зміни до Державного акту при невиконанні даного рішення в зазначений термін воно втрачає чинність.

Рішенням від 02.03.2006 № 8 Кирилівської селищної ради затверджено проект відведення земельної ділянки ПП "Спец" під розміщення б/в "Дельфін", яка розташована в смт Кирилівка, вул. Коса Пересип, 48А, Якимівського району Запорізької області; надано ПП "Спец" земельну ділянку загальною площею 0, 5978 га під розміщення б/в "Дельфін" в довгострокову оренду на 50 років за рахунок земель житлової та громадської забудови кирилівської селищної ради; встановлено ПП "Спец" орендну плату в сумі 1662, 90 грн. щорічно за перші два роки користування та у сумі 8314, 49 грн. щорічно за останній період користування; при укладанні договору оренди земельної ділянки передбачити обмеження у використанні земельної ділянки у відповідності до Земельного (2768-14) , Водного кодексів України (213/95-ВР) , Кодексу України про надра (132/94-ВР) , прохід відпочиваючих через земельну ділянку; зобов'язати ПП "Спец" в термін двох місяців з дати прийняття даного рішення укласти договір та пройти його державну реєстрацію; при не укладенні договору оренди та його державної реєстрації в двомісячний термін з дати прийняття даного рішення воно втрачає чинність; ПП "Спец" виконувати обов'язки землекористувача згідно чинного законодавства України.

Звертаючись з позовом у даній справі, Перший заступник прокурора Південного регіону України послався на те, що спірні рішення Кирилівської селищної ради прийняті з перевищенням повноважень, порушують права держави як власника землі в особі Міністерства оборони України як належного землекористувача, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.

Приймаючи оскаржувану постанову, Харківський апеляційний господарський суд виходив з того, що про наявність оскаржуваних рішень другому позивачу стало відомо ще у 2005 році, про що свідчать матеріали справи, а саме - лист Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) № 223 від 06.05.2005 року; лист Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" № 243 від 06.06.2005 року; лист Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" № 244 від 06.06.2005 року; акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 03.10.2005 року, а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати саме з 2005 року, а не з моменту коли про порушення таких прав дізнався прокурор.

При цьому судом зазначено, що прокурором або позивачем не порушувалось питання перед судом про визнання поважними причин пропущення позовної давності. Прокурором в позовній заяві лише формально здійснено посилання на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (4176-17) . Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176-VI (4176-17) виключено п. 4 ст. 268 ЦК України, відповідно до якого строк позовної давності не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом в даному випадку безпідставно не застосовано до спірних правовідносин пп. 3 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень згаданого вище Закону, згідно якого протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Окрім того, в п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) зазначено, що оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI (4176-17) ).

Отже, з огляду на наведене вище колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що визначений законом загальний строк позовної давності за наведеними у пп. 3 п. 5 Перехідних Положень згаданого Закону вимогами в даному випадку слід рахувати з дати набрання чинності останнім, тобто, з 15.01.2012, а відтак, безпідставним є висновок апеляційного господарського суду про пропуск прокурором строку позовної давності.

При розгляді справи місцевим господарським судом враховано рішення від 20.02.2014 господарського суду Запорізької області у справі № 908/2846/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 та касаційною інстанцією і є преюдиційним для розгляду даної справи, яким визнано недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 року № 20 "Про затвердження матеріалів інвентаризації" про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку "Дельфін" та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

При розгляді наведеної вище справи судами встановлено, що спірна земельна ділянка площею 3,0 га в установленому ч. 4 ст. 83 ЗК України порядку до земель комунальної власності не передавалася і згідно Державного акту Б № 012923 - є державною власністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає на ст. 9 Закону України "Про Збройні Сили України", якою до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, порядок надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі, земельних (водних) ділянок, інших природних ресурсів.

Статтею 14 згаданого вище Закону передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Згідно п. 45 Положення про порядок надання у користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування земельними ділянками", затвердженого наказом Міноборони України від 22.12.2997 № 483 (v0483322-97) , передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

У відповідності до ст.ст. 141, 142 Земельного Кодексу України (2768-14) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом правомірно в даному випадку враховано п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011№ 6 (v0006600-11) "Про деякі питання практики застосування розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин", яким визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 ЗК України.

Місцевим господарським судом встановлено факт недотримання передбаченої законодавством України процедури вилучення наданих у користування Збройним Силам України земельних ділянок, які належать до державної власності.

З врахуванням зазначеного вище колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом в даному випадку правомірно не визнано як добровільну відмову лист ДП МОУ "ЗАРЗ" від 06.05.2005 року № 223 на який є посилання в преамбулі рішення Кирилівської селищної ради № 80 від 15.08.2005, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у Кирилівської селищної ради права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, а відтак порушено право державної власності на останню.