головуючого - судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.14 у справі №908/1583/14 господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" про стягнення коштів за участю представників від: позивача не з'явилися, були належно повідомлені, відповідача Тодоров І.П. (дов. від 06.05.14)

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" 11530174,31 грн., з яких 9985631, 18 грн. - сума основного боргу, 1155997, 37 грн. - пеня, 272937, 52 грн. - 3 % річних та 115608, 24 грн. - інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.07.14 (суддя

Проскуряков К.В.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у сумі 3051330,86 грн., пеню у сумі 571441,66 грн., 3 % річних у розмірі 247670,64 грн., інфляційні витрати у сумі 115608,24 грн., 35619,19 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 1062791,76 грн. припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При цьому пеню зменшено на 50% на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Істоміної О.А., суддів: Горбачової Л.П., Тарасової І.В.) рішення скасоване в частині відмови в позові щодо стягнення пені, з відповідача достягнуто 571441,66 грн. пені. В решті рішення залишене без змін. Скасовуючи рішення та достягуючи пеню, апеляційний суд виходив з того, що в даному випадку пеня не підлягає зменшенню в порядку ст. 551 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення залишити без змін. Скарга обґрунтована тим, що по-перше, апеляційним судом невірно обраховані інфляційні, а по-друге, у місцевого господарського суду були правові підстави для зменшення пені.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 28.12.12 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Бердянське підприємство теплових мереж" укладено договір №13/3741-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ, на умовах цього договору. На виконання договору відповідач поставив газу на суму 4114122,62 грн., але відповідач свої зобов'язання з оплати виконував неналежним чином, сплатив лише 4362918,56 грн.

Після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено 1062791,76 грн., у зв'язку з чим, суди прийшли до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення 1062791,76 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору. Також, відповідачем сплачено 5871508,56 грн. до подачі позову до господарського суду Запорізької області, в зв'язку з чим, суди прийшли до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 5871508,56 грн. є безпідставно заявленими та відмовили в позові в цій частині. Судами встановлено, що з врахуванням всіх проплат, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 3051330,86 грн., тому цю суму заборгованості стягнуто з відповідача. Сторонами ці обставини не заперечуються. Судові акти в цій частині не оскаржуються.

Судом першої інстанції перевірений та перерахований розмір 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що стягненню підлягають 115608,24 грн. інфляційних, 247670,64 грн. 3% річних. Апеляційний суд, перевіривши розмір вищевказаних нарахувань, в цій частині залишив без змін рішення суду першої інстанції. В своїй касаційній скарзі відповідач вказує на те, що судами невірно обрахований розмір інфляційних, втім, в прохальній частині своєї скарги він просить рішення суду першої інстанції (яким з нього стягнуто 115608,24 грн. інфляційних) залишити без змін. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розмір інфляційних та 3% річних не підлягає перерахунку на стадії касаційного перегляду справи, оскільки по-перше, ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України не дає такого права суду касаційної інстанції, по-друге, скаржник не просить скасувати судові акти в частині стягнення інфляційних (а.с. 195), по-третє, в касаційній скарзі не вказано, яким чином судам слід було по-іншому застосовувати ст. 625 Цивільного кодексу України (якою передбачено стягнення інфляційних), ніж це було ними зроблено. Тому судові акти в частині стягнення 115608,24 грн. інфляційних, 247670,64 грн. 3% річних підлягають залишенню без змін, оскільки вони в цій частині стороною не оскаржуються, а відтак, не перевіряються судом касаційної інстанції.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 7.2 Договору за загальний період прострочки з 14.02.13 по 07.04.14 у сумі 1155997,37 грн.

Місцевий господарський суд, здійснивши власний перерахунок пені, зазначив, що позивачем правомірно заявлена до стягнення з відповідача пеня в розмірі 1142883,32 грн., однак, незважаючи на заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 10%, зменшив розмір пені до 50% від заявленої позивачем до стягнення суми, стягнувши з відповідача на користь позивача 571441,66 грн. При цьому суд посилався на те, що тарифи затверджені для населення на 15 % нижче економічно обґрунтованих; населення (основний споживач послуг) сплачує надані послуги до кінця поточного місяця, в той же час, відповідач повинен сплачувати позивачу за газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; різниця між тарифами повинна компенсуватись державою, відповідач сплачує отриманий газ без врахування суми компенсації різниці в тарифах з боку держави.

Втім, з такими висновками не погодився апеляційний суд, який вказав на безпідставність використання такого права суду. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію місцевого господарського суду з огляду на наступне. Цивільним кодексом України (435-15) передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст. 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 ЦК України). У даному випадку договором між сторонами (п.7.2) передбачено стягнення пені в максимально можливому розмірі (подвійної облікової ставки НБУ).

При цьому, суд використовує таке своє право на власний розсуд та в залежності від обставин справи, правові норми не обмежують право суду на зменшення пені, розміром, вказаним у клопотанні про таке зменшення.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509, ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Скасовуючи рішення суду в цій частині, апеляційний суд, втім, не спростував обставин, які лягли в основу висновків суду першої інстанції про необхідність зменшення пені (тарифи затверджені для населення на

15 % нижче економічно обґрунтованих; населення (основний споживач послуг) сплачує надані послуги до кінця поточного місяця, в той же час, відповідач повинен сплачувати позивачу за газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; різниця між тарифами повинна компенсуватись державою, відповідач сплачує отриманий газ без врахування суми компенсації різниці в тарифах з боку держави).

Тому Вищий господарський суд України вважає, що апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду в першій інстанції в частині зменшення розміру пені, тому постанову апеляційного суду в цій частині слід скасувати, рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" задовольнити частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.14 у справі № 908/1583/14 скасувати в частині часткового скасування рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.14 та стягнення пені, рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.14 у справі № 908/1583/14 залишити без змін. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.14 у справі № 908/1583/14 залишити без змін.