головуючого судді Кота О.В. суддів Демидової А.М. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" на постанову від Рівненського апеляційного господарського суду 07.10.2014 у справі господарського суду № 903/415/14 Волинської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче, технічне бюро "Геос" до Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" про стягнення 1 213 064,96 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Пасічник О.О.

від відповідача - Приймаченко А.О., Піддубний О.О.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.07.2014 у справі № 903/415/14 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче, технічне бюро "Геос" (Позивач), стягнуто з Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" (Відповідач) на користь Позивача 1 213 064,96 грн., у тому числі 1 037 091,12 грн. - основної заборгованості, 108 359,64 грн. - інфляційних втрат, 67 614,20 грн. - трьох процентів річних та судового збору в розмірі 24 261,30 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 903/415/14 змінено рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2014 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, в решті рішення залишено без змін. Абзаци перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2014р. у справі № 903/415/14 викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче, технічне бюро "ГЕОС" 1 037 091,12 грн. основного боргу, 107 809,50 грн. - інфляційних втрат, 45 966,67грн. - 3% річних, всього - 1 190 867,29 грн. та 23 817,35 грн. - судового збору. У стягненні інфляційних втрат у сумі 550,14грн. та 3% річних в розмірі 21 647,53грн. відмовити".

Не погоджуючись із вказаною постановою, Державне підприємство "Маневицьке лісове господарство" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 903/415/14, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема частини 6 статті 193 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу Відповідача та залишити без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 903/415/14.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче, технічне бюро "ГЕОС" (виконавець) та Державним підприємством "Маневицьке лісове господарство" (замовник) укладено дев'ять договорів: № 199/М-2010 від 03.09.2010 р., № 225/М-11 від 20.07.2011, № 226/М-11 від 20.07.2011, № 280/М-11 від 20.09.2011, № 335/М-11 від 14.12.2011, № 366/М-11 від 27.12.2011, № 10/М12 від 25.01.2012, № 74/М-12 від 26.04.2012, № 103/М-12 від 12.06.2012.

Відповідно до пунктів 1.1. договорів, виконавець зобов'язався виконати з дотриманням вимог чинного законодавства України роботи з розроблення технічної документації зі складання державних актів на право постійного користування землею, та передати їх в районне відділення земельних ресурсів Держкомзему України для виготовлення та реєстрації Державних актів на право постійного користування землею, а замовник зобов'язався отримати в районному відділенні земельних ресурсів Держкомзему України Державні акти та оплатити виконавцю виконані роботи.

Пунктом 2.1 договорів передбачено, що загальна вартість робіт за укладеними договорами визначається згідно з протоколами погодження договірної ціни на виконання робіт.

Згідно з пунктом 3.2 укладених договорів замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі робіт протягом трьох банківських днів з дня отримання ним державних актів на право постійного користування землею. У випадку не підписання акта протягом трьох банківських днів або немотивованого протоколу розбіжностей акт вважається підписаним.

Виконання договорів підтверджується:

- договір № 199/М-2010 від 03.09.2010 - актом про прийняття-передачу виконаних робіт від 07.05.2012, відповідно до якого розроблено технічну документацію та зареєстровано державні акти на право постійного користування землею на загальну площу 5 898 га, вартість робіт становить 109 113,00 грн.;

- договір № 225/М-11 від 20.07.2011 - актами про прийняття-передачу виконаних робіт від 04.06.2012, згідно з якими розроблено технічну документацію та зареєстровано державні акти на право постійного користування землею на загальну площу 5 623,8192га, вартість робіт становить 112 476,38 грн.;

- договір № 226/М-11 від 20.07.2011 - актами про прийняття-передачу виконаних робіт від 04.06.2012, 02.08.2012 - згідно з якими розроблено технічну документацію та зареєстровано державні акти на право постійного користування землею на загальну площу 7 713,2935га, вартість робіт становить 154 263,81 грн.;

- договір № 280/М-11 від 20.09.2011 - актом про прийняття-передачу виконаних робіт від 14.05.2012 відповідно до якого розроблено технічну документацію та зареєстровано державні акти на право постійного користування землею на загальну площу 5 945 га, вартість робіт становить 118 900,00 грн.;

- договір № 335/М-11 від 14.12.2011 - актом про прийняття-передачу виконаних робіт від 03.07.2012 відповідно до якого розроблено технічну документацію та зареєстровано державні акти на право постійного користування землею на загальну площу 6 152,9082 га, вартість робіт становить 123 058,16 грн.

19.09.2012 сторонами підписані додаткові угоди до договорів № 366/М-11 від 27.12.2011, № 10/М-12 від 25.01.2012, № 103/М-12 від 12.06.2012, № 74/М-12 від 26.04.2012 та викладено в новій редакції зокрема пункт 2.2.: Замовник протягом 5-ти банківських днів з дня виходу розпорядження про затвердження технічної документації зобов'язується підписати акт приймання-передачі робіт та здійснити повну оплату Виконавцю робіт згідно з пунктом 2.1. цього договору.

Виконання договорів № 103/М-12, № 366/М-11, № 74/М-12, № 10/М-12, в редакції додаткових угод до останніх, підтверджується:

- договір № 103/М-12 від 12.06.2012 - актами про прийняття-передачу виконаних робіт від 19.09.2012, згідно з якими розроблено та затверджено розпорядженням Довжицької сільської ради № 18/4 та Маневицької сільської ради № 398 технічну документацію, вартість робіт становить 101 737,89 грн.;

- договір № 366/М-11 від 27.12.2011 - актом про прийняття-передачу виконаних робіт від 19.09.2012, згідно з яким розроблено та затверджено розпорядженням Маневицької сільської ради № 187 технічну документацію, вартість робіт становить 104 993,05 грн.;

- договір № 74/М-12 від 26.04.2012 - актом про прийняття-передачу виконаних робіт від 19.09.2012, відповідно до якого розроблено технічну документацію та затверджено розпорядженням Маневицької сільської ради № 279, вартість робіт становить 108 558,17 грн.;

- договір № 10/М-12 від 25.01.2012 - актом про прийняття-передачу виконаних робіт від 19.09.2012, відповідно до якого розроблено та затверджено розпорядженням Маневицької сільської ради № 238 технічну документацію, вартість робіт становить 109 990,66 грн.

Загальна вартість виконаних робіт складає 1 037 091,12 грн.

28.02.2014 Позивач звернувся до Відповідача з претензію про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за розроблення технічної документації.

Відповідач у відповіді визнав заборгованість в сумі 1 096 965,58 грн., однак вказав на відсутність коштів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче, технічне бюро "ГЕОС" звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 1 213 064,96 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Позивача. Рішення мотивовано нормами статті 193 Господарського кодексу України, статей 625, 629 Цивільного кодексу України. Суд вказує на виконання зобов'язань Позивачем та не оплату Відповідачем за виконані роботи.

Суд апеляційної інстанції частково змінив рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2014 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

постанова суду ґрунтується на тому, що розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних є правильним лише по п`яти договорах, а саме: № 199/М-2010, № 225/М-11, № 226/М-11, № 280/М-11, № 335/М-11, відповідно до яких загальна сума інфляційних втрат складає 64 139,11грн., а 3% річних - 42 589,46грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних по договорах № 103/М-12, № 366/М-11, № 74/М-12, № 10/М-12, апеляційний господарський суд вказав на відсутність строку оплати виконаних робіт, оскільки на момент підписання сторонами додаткових угод до договорів № 103/М-12, № 366/М-11, № 74/М-12, № 10/М-12 відповідними рішеннями та розпорядженнями уже було затверджено технічну документацію.

Відповідно до пунктів 2.2. додаткових угод, які укладені сторонами до вищезазначених договорів, вбачається, що замовник протягом 5-ти банківських днів з дня рішення відповідної сільської ради або розпорядження райдержадміністрації про затвердження технічної документації зобов`язується підписати акт приймання - передачі робіт та здійснити повну оплату виконавцю робіт згідно з п.2.1. договору.

Враховуючи норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, Відповідач, отримавши 05.03.2014 претензію Позивача про оплату вартості виконаних робіт, зобов`язаний був у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, здійснити оплату. Тому, прострочення платежу за договорами № 103/М-12, № 366/М-11, № 74/М-12, № 10/М-12 настало з 13.03.2014.

Судом апеляційної інстанції по 4 вказаних договорах здійснено перевірку розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 13.03.2014 по 18.06.2014, згідно з яким розмір інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з Відповідача становить 43 670,39грн., а 3% річних - 3 377,21грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правовою природою договори № 199/М-2010, № 225/М-11, № 226/М-11, № 280/М-11, № 335/М-11, № 103/М-12, № 366/М-11, № 74/М-12, № 10/М-12, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче, технічне бюро "ГЕОС" та Державним підприємством "Маневицьке лісове господарство" на розроблення технічної документації зі складання державних актів на право постійного користування землею є договорами змішаного типу.

Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 887 вказаного Кодексу за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 4 статті 882 даного Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України вказується, що замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 статті 903 даного Кодексу встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Тобто, законодавець покладає на виконавця обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

В статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що Відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, за надані послуги не розрахувався, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 1 037 091,12 грн. основної заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок суми інфляційних та 3 % річних по договорах № 103/М-12, № 366/М-11, № 74/М-12, № 10/М-12 та правомірно присуджено до стягнення з Відповідача 107 809,50 грн. - інфляційних втрат, 45 966,67грн. - 3% річних.

Враховуючи викладене, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у даній справі залишається без змін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку суду апеляційної інстанції, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.