Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" - Кириєнка С.А.,

Прокуратури Волинської області, Прокуратури м. Луцька, Ковельської міжрайонної прокуратури Волинської області - Сіромашенка Р.Л.,

Фермерського господарства "Гурич" - не з'яв.,

Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2014

та на ухвалу господарського суду Волинської області від 26.08.2014

у справі № 903/771/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до: 1) Прокуратури Волинської області;

2) Ковельської міжрайонної прокуратури Волинської області;

3) Фермерського господарства "Гурич"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області та Прокуратури м. Луцька

про звільнення майна з-під арешту

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Прокуратури Волинської області, Ковельської міжрайонної прокуратури Волинської області та Фермерського господарства "Гурич", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області та Прокуратури м. Луцька про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.08.2014 (суддя Слупко В.Л.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 (колегія суддів у складі: суддя Бучинська Г.Б. - головуючий, судді Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.), на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України відмовлено ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" у прийнятті позовної заяви.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі постановою суду апеляційної інстанції та ухвалою місцевого господарського суду, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані судові рішення скасувати повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги ст. 124 Конституції України, ст.ст. 1, 12, 115 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 19.07.2010 рішенням господарського суду Волинської області стягнуто з Фермерського господарства "Гурич" на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління 1 103 612,68 грн. заборгованості за кредитним договором від 25.03.2008 № 979 та судові витрати;

- 09.08.2010 на виконання вказаного рішення виданий наказ;

- 27.08.2010 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ратнівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання даного наказу;

- постановою слідчого в ОВС прокуратури Волинської області від 24.11.2010 та постановою старшого слідчого Ковельської міжрайонної прокуратури від 22.06.2012 накладено арешт на предмет іпотеки, а саме: приміщення реммайстерні Г-1 пл. 779,8 м2, яке розміщене по вул. Радянській, 1-а в селі Самари Ратнівського району Волинської області, що належать ФГ "Гурич" та передане останнім в іпотеку АТ "Ощадбанк" з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 979 від 25.03.2008.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач просив звільнити з-під арешту вказане майно, яке належить ФГ "Гурич" та передано в іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 25.03.2008 № 979. При цьому позивач вказував на те, що рішення господарського суду від 19.07.2010 не виконано в зв'язку з неможливістю звернення стягнення на предмет іпотеки через накладення арешту Прокуратурою Волинської області та Ковельською міжрайонною прокуратурою Волинської області на нерухоме майно Фермерського господарства "Гурич".

Відмовляючи банку у прийнятті позовної заяви суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов не підлягає розгляду в господарських судах так як накладений в рамках кримінальної справи арешт не може бути предметом розгляду в господарському суді. Постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" № 10 від 24.10.2011 (v0010600-11) , з метою однакового і правильного визначення підвідомчості і підсудності справ господарським судам роз'яснено, що, з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст. ст. 1, 4-1, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи вимоги позову та їх обґрунтування, визначений позивачем суб'єктний склад сторін спору, встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у прийнятті позовної заяви.

Так, звертаючись з позовом про звільнення майна з-під арешту, власником якого є ФГ "Гурич", позивач ні за текстом позовної заяви, ні за текстом касаційної скарги не вказує, яким чином визначені ним у якості відповідачів особи порушили, не визнали чи оспорили його права або охоронювані законом інтереси, які банк просить захистити в судовому порядку.

Отже, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у прийнятті позовної заяви, Вищий господарський суд України бере до уваги, що в даному випадку відсутній спір про право, який би виник з (господарських) відносин, а також предмет та підстави позовних вимог.

За таких підстав не можуть бути прийняті до уваги і посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст. 124 Конституції України, оскільки цими положеннями встановлено обов'язок суду в межах його повноважень захистити порушене право особи.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що ухвала господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не підтверджуються матеріалами справи.

Відтак, правові підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 та ухвалу господарського суду Волинської області від 26.08.2014 у справі № 903/771/14залишити без змін.