Прокурор Красноградського району Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь держави збитки, заподіяні державі порушенням природоохоронного законодавства в розмірі 16 309,49 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на результати перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої виявлено факт засмічення земельної ділянки по вул. Червоноармійська, 7 в с. Наталине Красноградського району площею 24,225 м.кв., об'ємом 23,014 м.кв. відходами металобрухту, що є порушенням з боку відповідача вимог ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.ст. 35, 93 Закону України "Про охорону земель".

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.06.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. у справі № 922/1957/14 позов прокурора Красноградського району Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії бурового управління "Укрбургаз" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки в сумі 16 309, 49 грн., стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії бурового управління "Укрбургаз" на користь державного бюджету України 1827, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.09.2013 р. № 1194/01-03 "Про здійснення планового заходу (перевірки) ПАТ "Украгазвидобування" філія БУ "Укрбургаз" ХВБР" у період з 05.09.13 р. по 25.09.13 р. Державною екологічною інспекцією в Харківській області здійснено планову перевірку Хрестищенського відділення бурових робіт Філії бурового управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами.

У ході здійснення державного нагляду та обстеження території Хрестищенського відділення бурових робіт Філії бурового управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" Державною екологічною інспекцією в Харківській області було виявлено ряд порушень вимог природоохоронного законодавства, у тому числі розміщення відходів на відкритому ґрунті, про що свідчить акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 1194/01-03/06-11 від 25.09.13 р.

Факт розміщення відходів на відкритому ґрунті без твердого покриття також зафіксовано в акті обстеження засміченої земельної ділянки № 1194/01-03/1зсм від 06.09.13 р., згідно якого загальна площа засмічення становить 24,225 кв.м, об'єм відходів, яким відбулось засмічення земельної ділянки становить 23,014 куб.м.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Харківській області Чорноморець М.С. були складені протокол про адміністративне правопорушення № 002967 від 15.11.13 р. та постанова про накладання адміністративного стягнення № 06-23-764 від 15.11.13 р., згідно з якими завідуючого інструментального майданчика Хрестищенського відділення бурових робіт філії бурового управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" Кучинського О.П. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим, що будучи посадовою особою допустив псування земель, а саме допустив засмічення земельної ділянки - розміщення відходів металобрухту площею 24,225 кв.м на земельній ділянці без твердого покриття та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850, 00 грн.

Внаслідок заподіяння відповідачем шкоди державі, позивачем розраховано у відповідності до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 04.04.2007 р. № 149, розмір завданої шкоди у сумі 16309, 48 грн.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилаючись на результати перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої виявлено факт засмічення земельної ділянки по вул. Червоноармійська, 7 в с. Наталине Красноградського району площею 24,225 м.кв., об'ємом 23,014 м.кв. відходами металобрухту, вказував на порушення з боку відповідача вимог ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.ст. 35, 93 Закону України "Про охорону земель", в зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати шкоду завдану державі у розмірі 16309,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на території, яка належить відповідачу було допущено засмічення земельної ділянки, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правомірними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 32 Закону України "Про відходи" передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється, зокрема, вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів (п."а" ч.1).

Згідно статті 33 цього Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Відповідно до статі 42 вказаного Закону особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за, зокрема порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків (п. "а"); самовільне розміщення чи видалення відходів (п. "б").

Статтею 43 наведеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що засмічення було ліквідоване, відповідно до протоколу Красноградської міжрайонної Державної санітарно епідеміологічної служби України, забруднюючих речовин у ґрунті не виявлено і не перевищує допустимих рівнів, а отже на думку скаржника не має підстав вважати, що останній завдав шкоду. Крім того, скаржник вказує, що розрахунок шкоди було проведено невірно.

Як вказувалось вище, підставою для розрахунку шкоди та подання позову було засмічення відповідачем земельної ділянки.

Згідно з приписами п.п.3.2.,3.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 (z0285-98) , зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 р. за № 285/2725, в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149 (z0422-07) , (яка визначає порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності, зокрема, через засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами), землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Згідно до статті 1 Закону України "Про охорону земель" визначено, що земля - це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею, а ґрунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

Цим законом регламентується здійснення господарської діяльності яка негативно впливає на природний стан землі, та покладається обов'язок проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель (зокрема стаття 35), тому таке правопорушення як засмічення земель без дозволів, тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Отже, обґрунтування своїх заперечень відповідачем тим, що засмічення було усунуте, не звільняє його від відповідальності, оскільки ліквідація засмічення згідно вищевказаних норм права є обов'язком правопорушника як обов'язок припинення правопорушення, а відшкодування збитків за засмічення землі передбачене приписами спеціального земельного та екологічного законодавства і відповідною Методикою.

Враховуючи вищевикладене, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому правові підстави для їх скасування відсутні.

Разом з тим, суд першої інстанцій стягнувши шкоду на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).

В статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, посеред іншого, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 43 від 29.01.2013 р. (z0291-13) , який діє на час перегляду справи у касаційній інстанції, визначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України (2456-17) та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім'я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації (п. 4.1.). Для щоденного акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Головних управліннях Казначейства відкриваються аналітичні рахунки окремо за кожним видом надходжень (п. 4.2.).

В главі 9 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України № 128 від 09.08.2013 р. (v0128840-13) передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України (2456-17) та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на рахунки 3311, у регламентований час розподіляються Головними управліннями Казначейства за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Приймаючи рішення суди вказаних приписів не врахували.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Місцевий господарський суд, дійшовши правильного висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, разом з тим не дотримався вищевказаних вимог законодавства щодо розподілу зазначеного стягнення за шкоду і визначив одержувачем коштів в сумі 16309,49 грн. Державну екологічну інспекцію у Харківській області. Апеляційний суд вказаних порушень не усунув, що відповідно до приписів статті 111-10 ч.1 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни судових рішень у вказаній частині.

За таких обставин, резолютивну частину рішення господарського суду першої інстанції слід змінити та стягнути з відповідача 16309,49 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Харківської обласної ради та місцевого бюджету Красноградської районної ради м. Харкова із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області за балансовим рахунком 3311.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду належить залишити без змін.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії бурового управління "Укрбургаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 у справі № 922/1957/14 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2014 в наступній редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії бурового управління "Укрбургаз" (63304, м. Красноград, Харківська область, вул. Полтавська, 86, р/р 26001087062002, 26001087126001 у ПАТ "КБ "Надра", МФО 380764, код ЄДРПОУ 00156392) до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Харківської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Красноградської районної ради м. Харкова шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 16309,49 грн., із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області за балансовим рахунком 3311."