Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Артбудінвест", м. Київна постанову від 14.10.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/1468/13 господарського суду Черкаської області

за позовом дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод", м. Золотоноша Черкаської області до приватного підприємства "Артбудінвест", м. Київ про витребування майна з чужого незаконного володіння в судовому засіданні взяв участь представник:

ПП "Артбудінвест" Цікало М.М., довір.,

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.09.2014 року (суддя - Н.М. Спаських), що винесена у справі № 925/1468/13, за позовом дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Юдицького О.В. (далі - Позивач, Завод) до приватного підприємства "Артбудінвест" (далі-Відповідача, Підприємство) про витребування майна з чужого незаконного володіння припинено провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погодившись із цією ухвалою суду, дочірнє підприємство "Золотоніський комбікормовий завод" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.09.2014 року та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року (головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.09.2014 року скасовано, а справу повернуто до господарського суду Черкаської області для подальшого розгляду.

Не погоджуючись з цією постановою апеляційного суду, приватне підприємство "Артбудінвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст. 785 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, припиняючи провадження у даній справі, місцевий суд встановив, що наявне рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав в іншій господарській справі, що набрало законної сили.

Скасовуючи рішення суду у даній справі та повертаючи її для подальшого розгляду по суті до суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що позовні вимоги в даній та в іншій (на яку послався місцевий суд) справі відрізняються підставами цих заявлених вимог, зокрема нормами Цивільного кодексу України (435-15) , на які послався Завод та якими обґрунтовано звернення із позовними вимогами.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені із невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги Заводу до Підприємства про зобов'язання повернути майно, передане останньому Заводом за договорами оренди від 01.03.2011 року № 01/03-НМА та № 01/03-О-ОЗ, у справі № 925/1084/14, у якій було винесено рішення від 31.07.2014 року (а.с. 18-26) та на яке посилались суди обох інстанцій у даній справі, були обґрунтовані правовими підставами та наслідками, передбаченими нормами ст. 785 Цивільного кодексу України. За нормами цієї статті, законодавцем, зокрема, передбачено, що у разі припинення договору найму у наймача виникає зобов'язання повернути наймодавцеві річ. При цьому, як на матеріальну-правову передумову та підставу для припинення вказаних договорів господарській суд у справі № 925/1084/14 послався на направлення Заводом на адресу Підприємства листа № 7255/01-839-2011 від 26.06.2013 року із повідомленням в ньому про відмову від договорів оренди від 01.03.2011 року № 01/03-НМА та № 01/03-О-ОЗ та вимогами повернути за цими договорами майно.

Як же було встановлено судами попередніх інстанцій у даній справі, Заводом також були заявлені вимоги стосовно витребування з володіння Підприємства майна за вказаними ж договорами оренди, що були обґрунтовані із посиланням на згаданий лист № 7255/01-839-2011 від 26.06.2013 року (т. 1 а.с. 31-32). Однак у даній справі у якості правових підстав для заявлення позовних вимог Позивачем були визначені норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, якими визначені правові наслідки та зобов'язання у зв'язку із збереженням майна без достатньої правової підстави.

Отже, позовні вимоги Заводу до Підприємства про зобов'язання повернути (витребувати) одне й те саме майно (про один і той же предмет), що було передане за одними і тим ж договорами оренди, на одних і тих же матеріальних підставах -припинення згаданих договорів оренди на підставі листа повідомлення № 7255/01-839-2011 від 26.06.2013 року (наявність, правомірність та обґрунтованість вимог Заводу за яким (листом) не заперечується Підприємством у даній справі), обґрунтовані лише різними правовими підставами - нормами Цивільного кодексу України (435-15) - ст. 785 цього кодексу у справі № 925/1084/14, та нормами ст. 1212 вказаного кодексу - у даній справі.

У зв'язку із цим, касаційний суд зазначає про таке.

Правові питання, що стосуються визначення підстав позову у господарській праві визначені в ч. 4 ст. 22 ГПК України (право сторони до прийняття рішення по справі змінити підстави позову) та в ст. 58 цього ж кодексу (право сторони об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами). Визначення ж такої правової категорії "підстави позову" норми ГПК України (1798-12) не містять.

Як було встановлено судами обох інстанцій, у справі № 925/1084/14 та у даній справі вимоги Заводу стосуються одного й того ж предмету спору.

У зв'язку із викладеним касаційний суд дійшов висновку, що посилання Позивача в різних господарських справах на різні норми матеріального права при заявлені до одного і того ж відповідача вимог, що стосуються одного і того ж предмету, та обґрунтовані одними і тими ж матеріальними підставами та обставинами, не свідчить про різні підстави цих позовів.

А тому, враховуючи наявність згаданого вище прийнятого у справі № 925/1084/14 рішення від 31.07.2014 року, що не скасовано та набрало законної сили, слід погодитись із правомірним висновком місцевого суду про наявність підстав для припинення провадження у даній справі згідно норм п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Протилежне ж рішення апеляційного суду (що оскаржується) з цього приводу слід скасувати, як незаконне, залишивши в силі скасовану ним ухвалу місцевого суду від 15.09.2014 року (п. 6 ст. 111-9 ГПК України). Дійшовши такого висновку, касаційні вимоги про припинення провадження у справі задоволенню не підлягають.