розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 9 липня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2014 року у справі № 916/1592/14 за позовом національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" про стягнення суми, -

У квітні 2014 року національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго" про стягнення 666428,02 грн. основного боргу, 85475,74 грн. пені, 145520,38 грн. штрафу, 31573,98 грн. 3 % річних, 15166,01 грн. інфляційних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 12/1103-БО-23 від 20 жовтня 2012 року купівлі-продажу природного газу в частині розрахунків за отриманий у жовтні-грудні 2012 року природний газ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 9 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2014 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 666428,02 грн. основної заборгованості, 31573,98 грн. 3 % річних, 15166,01 грн. інфляційних, 85475,74 грн. пені, 72760,19 грн. штрафу, 17428,08 грн. судового збору.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення штрафу скасувати та прийняти нове рішення про стягнення другої частини штрафу в розмірі 72760,19 грн., у стягненні якої було відмовлено, залишивши в решті судове рішення у справі без змін.

Заслухавши пояснення представник позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 22 жовтня 2012 року сторонами у справі укладено договір № 12/1103-БО-23 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2012 році в обсязі 1428,04 тис. м3 природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору щодо порядку оплати поставленого товару, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

На виконання договору позивач, у період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3736428,02 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 27 листопада 2012 року, 30 листопада 2012 року, 31грудня 2012 року.

Проте, в порушення умов договору, відповідач за фактично отриманий природний газ у спірний період належним чином не розраховувався, в зв'язку з чим, станом на момент звернення з позовом, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 666428,02 грн., на яку позивачем нараховані відповідні штрафні санкції.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини, керуючись нормами ст.ст. 175, 193, Господарського кодексу України (436-15) , ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім того, суд, з посиланням на положення ст.ст. 217, 218, 230- 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 627 Цивільного кодексу України визнав обґрунтованими й вимоги щодо стягнення 85475,74 грн. пені та 145520,38 грн. штрафу, проте, враховуючи норми ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій в разі, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшив розмір штрафу на 50 % - до 72760,19 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вимоги позивача про стягнення 15166,01 грн. інфляційних і 31573,98 грн. 3 % річних задоволені в повному обсязі, з урахуванням наведених позивачем відповідних розрахунків, визнаних судом правильними.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про правомірність заявленого позову та необхідність його задоволення частково, зі зменшенням розміру штрафу на 50 %, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, стосовно порушення місцевим і апеляційним господарськими судами норм ст.ст. 219, 229, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549- 552 Цивільного кодексу України, ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними.

Зменшення розміру штрафних санкцій, належних до сплати, передбачено вимогами ст. 233 Господарського кодексу України.

Виходячи з даної норми матеріального права, враховуючи причини неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, майновий стан відповідача, а також інтереси сторін, ступінь виконання зобов'язань та наслідки їх невиконання, інші обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яким закріплено право суду на, зокрема, зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню, з 145520,38 грн. до 72760,19 грн.

Даний висновок попередніх судових інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 9 липня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2014 року у справі № 916/1592/14 - без змін.