головуючого Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача - не з'явились, відповідачів - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фірми "Емералд"-ТОВ на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі № 916/2479/14 за позовом фірми "Емералд"-ТОВ до виконавчого комітету Одеської міської ради; малого приватного підприємства "Мальва" про визнання недійним свідоцтва про право власності на майно та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.08.2014 (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 (судді: Поліщук Л.В., Таран С.В., Туренко В.Б.), відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Фірма "Емералд"-ТОВ у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 391, 393 ЦК України, ч.1 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 41 ГПК України. Зокрема, скаржник стверджує про безпідставне відхилення судами клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи на предмет вирішення питання щодо наявності перешкод для доступу позивача до належного йому приміщення туалету. Також, на думку заявника, сама по собі реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.03.2012 не свідчить про відсутність порушень прав товариства.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 17.10.2003, виданим на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеського міськвиконкому, Фірмі "Емералд"-ТОВ належить на праві власності нерухоме майно у вигляді нежилої будівлі загальною площею 263кв.м., розташованої по проспекту Академіка Глушка, 16/1 у місті Одесі. Дана споруда розташована на земельній ділянці, площею 0,0685 га по вулиці Академіка Глушка, 16 у м.Одесі, яка належить позивачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 04.09.2003. Також Одеським міськвиконкомом було видано малому приватному підприємству "Мальва" свідоцтво про право власності від 25.06.2012 на об'єкт, що в цілому складається з приміщень загальною площею 188,6 кв.м. по вулиці Академіка Корольова, 70/1 у м.Одесі. При цьому, як зазначає позивач, приміщенням 3 площею 1,9 кв.м. та приміщенням 5 площею 10,4кв.м., відображеними у технічному паспорті від 09.04.2012, складеному КП "ОМБТІ та РОН" для відповідача (МПП "Мальва") унеможливлюється доступ позивача до належного йому приміщення 19 (туалету в будівлі по проспекту Академіка Глушка, 16/1 у м.Одесі), відображеного у технічному паспорті від 09.02.2005, складеному КП "ОМБТІ та РОН" для позивача. На думку позивача, Одеський міськвиконком не звернув увагу на те, що видача МПП "Мальва" свідоцтва про право власності порушує майнові права позивача та приписи чинного законодавства України, а тому дане свідоцтво підлягає визнанню недійсним. Позивач також зазначив, що МПП "Мальва" здійснило будівництво нерухомого майна по вулиці Академіка Корольова, 70/1 у м.Одесі та просить усунути перешкоди шляхом здійснення перебудови відповідачем за власні кошти.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є власником торговельного комплексу площею

263 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, пр. Академіка Глушка № 16/1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17.10.2003 № 1406, і земельної ділянки площею 0,068 5га, на якій розташований вказаний торговельний комплекс, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 01.09.2003 серії ОД № 9044292 (а.с.8,15).

МПП "Мальва" на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ№670203 належить нежитлове приміщення павільйону магазину-бару, розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, 70/1 загальною площею 188,6 кв.м., відповідно до технічного паспорту від 09.04.2012 (а.с.22).

Дане свідоцтво видане на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області віл 26.03.12 р. № ОД14212045255. Право власності МПП "Мальва" на вказане приміщення зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав від 06.07.2012 р.

02.11.2005 р. між МПП "Мальва" та Одеської міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 269 кв.м. за адресою: м. Одеса, Академіка Корольова, 70, на якій розташовано спірний об'єкт. Договір укладено терміном на 10 років (а.с.31-33).

З матеріалів справи вбачається, що торговельний павільйон позивача і магазин-бар відповідача знаходяться впритул один до одного в межах земельних ділянок кожного з них. Межі ділянок були узгоджені сторонами ще 19.12.2001 р. при реконструкції торговельного павільйону МПП "Мальва", що підтверджено на плані (а.с.45).

Згідно з вказаним планом Фірма "Емералд" мала прохід між павільйоном "Кодак" та іншими своїми павільйонами до спірного приміщення-туалету площею 1,6 кв.м. При співставленні цього плану і технічного паспорту, виданого позивачу у 2005 р., вбачається, що саме Фірма "Емералд" здійснила перебудову своїх павільйонів і закрила вищевказаний прохід (а.с.9-14).

Як було зазначено вище, свідоцтво на право власності на магазин-бар відповідачу видано на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.03.2012. З вказаної декларації вбачається, що реконструкція одноповерхового магазину-бару виконана без зміни геометричних розмірів та цільового призначення за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Корольова,70/1, та у відповідності з проектною документацією, згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи (а.с.41-44).

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку щодо недоведеності порушення з боку МПП "Мальва" права користування позивача своїм приміщенням туалету площею 1,6кв.м., а тому відсутні підстави як для скасування свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення павільйону магазину-бару загальною площею 188,6 кв.м., виданого відповідачу 25.06.2012 р., так і для усунення перешкод позивачу у користуванні вказаним приміщенням.

Відповідно до ч.6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Статтею 40 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Пунктами 1.3 та 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 (z0157-02) , передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, у тому числі органами місцевого самоврядування.

Отже, до повноважень виконавчого комітету належить прийняття рішень про оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності.

Враховуючи подану заяву МПП "Мальва" про оформлення права власності та додаткові документи, відсутність відповідної інформації у Державному реєстрі іпотек та будь-яких заборон щодо відчуження та/або арештів у Єдиному державному реєстрі заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна, стосовно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 70/1, виконавчий комітет Одеської міської ради в межах своїх повноважень видав відповідачу свідоцтво про право власності серії САЕ№ 670203.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для видачі виконавчим комітетом Одеської міської ради спірного свідоцтва є декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована інспекцією ДАБК в Одеській області 26.03.2012 р. за № ОД14212045255. Зазначена декларація ніким не оспорювалася і на момент вирішення спору є чинною.

Стаття 21 ЦК України визначає порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

При цьому, статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник

майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Враховуючи викладене, порушень виконкомом норм чинного законодавства при видачі спірного свідоцтва на право власності судом не встановлено.

Апелянт вказав на помилковість відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про огляд речових доказів у місці їх знаходження. Проте, статтею 39 ГПК України передбачено, що господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.

Таким чином, вирішуючи питання про проведення огляду і дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження, суд повинен, насамперед, установити, що цей доказ є належним і допустимим. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, факт огляду спірного приміщення в даному випадку не може слугувати належним доказом, оскільки в справі достатньо інших належних доказів.

Отже, суди попередніх інстанцій з врахуванням правової оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності достеменно встановили недоведеність порушення діями відповідача прав позивача як власника суміжної будівлі торгівельного павільйону, оскільки саме позивач в ході перебудови своїх павільйонів закрив прохід до свого приміщення туалету. Вказані обставини позивачем не спростовано.

За таких обставин, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Касаційна інстанція не приймає до уваги твердження скаржника про те, що сама по собі реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.03.2012 не свідчить про відсутність порушень прав товариства, оскільки, як встановлено судами, відповідачем реконструкція свого одноповерхового магазину-бару була проведена без зміни геометричних розмірів та цільового призначення за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Корольова,70/1, та у відповідності з проектною документацією, згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, що додатково вказує на відсутність порушення прав власника суміжних будівель (позивача).

Разом з тим, слід зазначити, що спірні питання щодо проходу до належного позивачу приміщення туалету можуть бути вирішені сторонами шляхом встановлення земельного чи іншого сервітуту в порядку, передбаченому ст.ст. 401- 404 ЦК України.

Колегія також визнає необґрунтованими посилання заявника на безпідставне відхилення судами попередніх інстанцій клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи на предмет вирішення питання щодо наявності перешкод для доступу позивача до належного йому приміщення службового туалету, оскільки виходячи зі змісту ст. 41 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду і останній цим правом не скористався з поважних причин. Адже, з матеріалів справи вбачається, що судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі технічних паспортів, складених щодо належних сторонам суміжних будівель і споруд, правовстановлюючих документів сторін на землю, а також іншої технічної документації, достеменно встановлено факт закриття не відповідачем, а самим позивачем доступу (проходу) до свого приміщення туалету в ході перебудови власних торгівельних павільйонів, що переконливо свідчить про відсутність потреби у призначенні судом відповідної експертизи.

Інші наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (виготовлені КП "ОМБТІ та РОН" технічні паспорти від 09.02.2005 та від 09.04.2012, декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 20.03.2012) та до намагань надати перевагу певному доказу (лист МПП "Мальва" від 11.06.2014) перед іншими оціненими судом доказами, проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.