Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі № 922/2159/14 Господарського суду Харківської області за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-виробничого підприємства "Будсантехремонт" про стягнення суми,

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-виробничого підприємства "Будсантехремонт" (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про стягнення 10996,03 грн зайво сплачених грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2014 (суддя Жельне С.Ч.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 (судді: Черленяк М.І. - головуючий, Камишева Л.М., Шепітько І.І.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального права, зокрема, ч.1 ст. 11 Закону України "Про будівельні норми", ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Харківської дирекції (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-виробничим підприємством "Будсантехремонт" (Підрядник) укладено договір підряду № 15/271 від 08.04.2013, за умовами якого Підрядник зобов'язався здійснювати поточний ремонт відділення поштового зв'язку Манченки, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Манченки, вул. Спортивна, 15, а Замовник сплатити Підряднику вартість вказаних робіт (пп.1.1, 2.1).

Згідно п.5.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.07.2013) вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно кошторису, що є Додатком № 1 та Додатком № 2, і складають 146538 грн.

Державною фінансовою інспекцією в Харківській області в ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" здійснено контрольний обмір проведених поточних ремонтно-будівельних робіт, виконаних підрядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-виробниче підприємство "Будсантехремонт" на об'єкті - відділення поштового зв'язку Манченки по договору від 08.04.2013 № 15/271, за результатами якого складено акт контрольного обміру від 13.11.2014. Контрольним обміром не підтверджено обсяг виконання робіт та відповідного використання матеріалів, які включені до актів виконаних робіт форми КБ-2-в по договору № 15/271 від 08.04.2013 на суму 901,35 грн (без ПДВ), що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 1081,63 грн (з ПДВ), а саме: до актів ф.КБ-2в включено роботи: влаштування козирка дерев'яних на металевих кронштейнах з покриттям покрівельною сталлю із застосуванням розцінки Р20-3-1, у кількості 2 м2, проте контрольним обміром підтверджено виконання зазначеної роботи у обсязі 1 м2, встановлення штепсельних розеток утопленого типу при скритій проводці, із застосуванням одиничної розцінки Р17-11-11 у кількості 2 шт., проте контрольним обміром підтверджено виконання зазначеної роботи у кількості 1 шт.; прокладання трубопроводів водопостачання з напорних поліетиленових труб діаметром 32 мм із застосуванням розцінки Р15-18-3, проте проведеним контрольним обміром встановлено, що фактично прокладено трубу діаметром 25 мм. Зазначеній роботі відповідає розцінка Р15-18-2.

Також Державною фінансовою інспекцією в Харківській області проведено зустрічну звірку, про що видано Довідку № 05-20/49"з" від 21.10.2013, в ході якої встановлено, що до актів виконаних робіт по договору від 08.04.2013 № 15/271 на виконання робіт з поточного ремонту відділення поштового зв'язку Манченки ЦПЗ № 7 безпідставно включені витрати на відрядження робітників апарату на об'єкти будівництва на суму 8262 грн (без ПДВ). Проведеною зустрічною звіркою встановлено, що витрати на відрядження підтверджено направленнями на відрядження та авансовими звітами на зазначену суму генерального директора Тетерятника М.І. та директора Головашкіна В.А. Проте, у відповідності до вимог ДБН Д1.1.1-2000 до складу витрат на відрядження, які включаються до актів виконаних робіт, входять витрати на відрядження робітників, задіяних для виконання будівельно-монтажних робіт. Витрати на відрядження працівників апарату входять у відповідності до ДБН Д. 1.1.1-200 до складу загальновиробничих витрат. Таким чином, витрати на відрядження генерального директора Тетерятника М.І. та директора Головашкіна В.А. на суму 8262 грн включені до акта виконаних робіт безпідставно, що призвело до завищення вартості робіт, в порушення вимог ДБН.Д. 1.1.1-2000 на суму 9914,40 грн (з ПДВ).

Внаслідок допущених порушень позивач зайво сплатив відповідачу 10996,03 грн, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору підряду № 15/271 від 08.04.2013, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість. Зобов'язання за даним договором підряду сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, підписаними сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як було зазначено вище, зобов'язання за даним договором підряду сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, підписаними сторонами

Статтею 844 Цивільного кодексу України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.07.2013) визначено, що вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно кошторису, що є Додатком № 1 та Додатком № 2, і складають 146538 грн, про що зазначалось судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях.

Враховуючи встановлення судами, що кошторис за договором підряду є твердим, то погоджений сторонами кошторис, відповідно до вимог ст. 844 ЦК України, зміні у односторонньому порядку не підлягає.

Тому, враховуючи, що ціна договору не є динамічною та не підлягає зміні, місцевий господарський суд правомірно виходив з того, що у відповідача відсутній обов'язок повертати перераховані позивачем кошти.

Колегія не погоджується з посиланням позивача в обґрунтування вимог касаційної скарги на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки позивач перерахував відповідачу грошові кошти за договором, тому ці грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими чи збереженими.

Касаційна інстанція не приймає до уваги зазначені в касаційній скарзі постанови Вищого господарського суду України у справах № 15/168/9 та № 18/222, оскільки проаналізувавши їх, колегія дійшла висновку, що предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин у даній справі та у справах, зазначених заявником, є різними, що виключає подібність правовідносин у згаданих справах у розумінні ст. 111-16 ГПК України.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.