головуючого судді Кота О.В. суддів Кочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Еко" на рішення від та на постанову від господарського суду міста Києва 29.05.2014 Київського апеляційного господарського суду 29.10.2014 у справі господарського суду № 910/4181/14 міста Києва за позовом Державного підприємства "Еко" до Приватного підприємства "М-Сервіс" про стягнення 170 996,27 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Вірченко Н.В.

від відповідача - Кобилецький В.В.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2014 у справі № 910/4181/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014, відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Еко".

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Державне підприємство "Еко" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 у справі № 910/4181/14.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 27 "Про електроенергетику" і статті 1212 Цивільного кодексу України та зазначає, що заявлена сума є шкодою та повинна бути відшкодована в частині неотриманих доходів, які б були отримані Позивачем за умови укладення відповідного договору на постачання теплової енергії у гарячій воді. Позивач сплачує АЕК "Київенерго" за теплову енергію за тарифами, затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (в Гігакалоріях), а прямі споживачі проводять оплату за тарифами затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (в кубічних метрах).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ДП "Еко" на балансі якого перебуває будинок, в якому розміщені приміщення ПП "М-Сервіс", здійснює утримання, експлуатаційне обслуговування будинку.

Державне підприємство "Еко" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "М-Сервіс" про стягнення 170 996,27 грн. шкоди, завданої споживанням теплової енергії без укладення договору на її постачання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не здійснював оплату за спожиту теплову енергію в гарячій воді, у період з січня 2010 по квітень 2013, станом на 01.12.2013 заборгував в оплаті 170 996,27 грн., тому при відсутності між сторонами договору, вартість спожитої теплової енергії в гарячій воді є витратами Позивача і збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позовних вимог Позивача. Судові рішення мотивовані тим, що такий вид комунальних послуг як "підігрів води для гарячого водопостачання" відсутній як в Законі України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) так і в Постанові Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) , так і в типовому договорі про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. При цьому, споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води. Позовні вимоги про стягнення з Відповідача вартість теплової енергії у Гкал., яка іде на підігрів води для гарячого водопостачання, з врахуванням того, що Відповідач платить за гарячу воду, згідно з встановленими тарифами в обсягах спожитих у куб.м. гарячої води, суди вважають необґрунтованими. Крім того, суди попередніх інстанцій вказують на те, що при здійсненні балансоутримувачем неналежного платежу третій особі балансоутримувач не вправі вимагати від інших осіб повернення сплачених ним коштів. Неналежний платіж Позивача на користь третьої особи не може вважатися його збитками, завданими Відповідачем, адже відсутній правовий зв'язок між втратами Позивача і діями чи бездіяльністю Відповідача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Державне підприємство "Еко" здійснює утримання, експлуатаційне обслуговування будинку за адресою м. Київ, Кловський узвіз, 4, а ПП "М-Сервіс" є власником нежитлового приміщення, розташованого у вказаному житловому будинку, та споживачем житлово-комунальних послуг.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а згідно з пунктом 3 частини 2 статті 21 вказаного Закону виконавець зобов'язаний укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Сторонами Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення є виконавець та споживач - фізична чи юридична особа, яка (який) є власником (наймачем, орендарем) житлового та не житлового приміщення (будинку садибного типу, квартири, господарських та інших не житлових приміщень).

Виконавцем у розумінні статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) затверджено Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Вказаними правилами передбачений перелік послуг: централізоване постачання холодної та гарячої води, централізоване опалення та централізоване водовідведення.

Розпорядженнями Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.12.2011 № 2308 (ra2308017-11) затверджено Тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами, а від 31.05.2011 № 859 (ra0859017-11) (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.12.2011 № 2316 (ra2316017-11) ) - Тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами.

Відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2012 у справі № 5011-53/9245-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП "Еко" про стягнення з ПП "М-Сервіс" комунальних послуг за підігрів води. Судові рішення мотивовані тим, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. Енерговиробник та/або енергопостальник споживає холодну воду для виробництва гарячої води.

ПП "М-Сервіс" оплачував, без врахування суми на підігрів води, виставлені ДП "Еко" рахунки на централізоване опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2013 у справі № 5011-67/8419-2012-26/507-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013, задоволено позовні вимоги ПП "М-Сервіс", зобов'язано ДП "Еко" укласти з ПП "М-Сервіс" договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) . Даний договір набрав чинності з 10.04.2013.

Відповідно до частин 2, 4 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір крім істотних може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) . У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

В матеріалах справи міститься договір № 520335 від 01.07.2003, укладений між АЕК "Київенерго" та ДП "Еко" на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію і гарячого водопостачання. Тобто, АЕК "Київенерго" поставляє ДП "Еко" теплову енергію у вигляді гарячої води, а не холодну воду, яку ДП "Еко" сам підігріває.

Вищезазначеною постановою затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких передбачений перелік послуг: централізоване постачання холодної та гарячої води, централізоване опалення та централізоване водовідведення.

Позивач у позовній заяві, посилається на норми статті 22, 1212 Цивільного Кодексу України зазначає, що заявлена сума є шкодою та повинна бути відшкодована в частині неотриманих доходів, які б були отримані Позивачем за умови укладення відповідного договору на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Колегією суддів не приймаються до уваги зазначені доводи скаржника, оскільки аналіз норми статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Що стосується стягнення з Відповідача шкоди, то слід зазначити, що необхідною умовою відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача збитків, а також вина.

Правовідносини між ДП "Еко" та АЕК "Київенерго" і розрахунки між ними не є причинним зв'язком між збитками Позивача та діями Відповідача.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.