Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників: позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Жовква ЛТД" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі № 914/1042/14 Господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Жовква ЛТД" до Жовківської міської ради про розірвання договору та стягнення. збитків

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Жовква ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом про розірвання укладеного з Жовківською міською радою контракту № 1 від 25.09.2008 на будівництво школи на 33 класи І-ї черги 2-й пусковий комплекс в м. Жовква по вул. Львівській та стягнення з Жовківської міської ради 335915,85 грн витрат та збитків, посилаючись на зупинення фінансування робіт відповідачем, що зумовлює неможливість роботи позивача як підрядника, а також на положення контракту та приписи частини 2 статті 848 Цивільного кодексу України. Заявою від 26.05.2014 (т.3, а.с.86-87) позивач збільшив позовні вимоги на 22500 грн.

Відповідач не заперечував проти розірвання укладеного договору, натомість, вказав, що позовні вимоги в частині стягнення збитків є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.06.2014 (суддя Іванчук С.В.) позов задоволено частково; розірвано контракт № 1 від 25.09.2008, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Жовква ЛТД" та Жовківською міською радою на будівництво школи на 33 класи І-ї черги 2-й пусковий комплекс в м. Жовква по вул. Львівській; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; з відповідача стягнуто на користь позивача 1218 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 (судді: Данко Л.С. - головуючий, Гриців В.М., Давид Л.Л.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з мотивів його відповідності нормам матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Жовква ЛТД" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову в даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог; прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Скаржник зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: не застосовано до спірних правовідносин положення статей 1158- 1160 Цивільного кодексу України та не враховано право позивача вимагати від відповідача відшкодування фактично зроблених в інтересах відповідача витрат; не враховано правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТд, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, за яким відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав; сторони не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.09.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Жовква ЛТД" (генпідрядник) та Жовківською міською радою (замовник) укладено контракт №1 на будівництво школи на 33 класи І черги 2-й пусковий комплекс у м. Жовква по вул. Львівській, згідно з яким підрядник повинен був здійснити будівництво школи на 33 класи І черги 2-й пусковий комплекс у м. Жовква по вул. Львівській та через 983 календарних дні здати її в експлуатацію; за статтею 10 контракту термін його дії визначено з моменту підписання та до закінчення зобов'язань.

За змістом статей 2-4 контракту генпідрядник забезпечує усі матеріали та здійснює будівництво об'єкта згідно з проектно-кошторисною документацією, виготовленою інститутом "Містопроект" і затвердженою у встановленому порядку; генпідрядник має письмово повідомити замовника про готовність проекту до експлуатації. Загальна вартість залишку будівельних робіт по даному контракту складає 15796734 грн. в цінах 2008 року, в тому числі будівельно-монтажні роботи 13700784 грн.; договірна ціна робіт, доручених генпідряднику на 2008 рік для виконання, складає 1500000 грн., в тому числі будівельно-монтажні роботи у цінах 2008 року на суму 12397000 грн. Вартість будівництва визначена договірною ціною на основі і в обсягах проектно-кошторисної документації; договірна ціна є динамічною; перегляд договірної ціни обґрунтовується підрядником та оформляється сторонами шляхом укладення додаткових угод, всі додаткові роботи, які виходять за межі кошторису, при відповідному узгодженні оплачуються замовником додатково.

За статтею 5 контракту генпідрядник з урахуванням графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною контракту, щомісячно до 25 числа узгоджує з замовником набір робіт на ступний місяць, а замовник перераховує підряднику аванс в розмірі вартості місячного обсягу визначеного набору робіт; аванс зараховується підряднику в останньому кварталі року, а на пускових об'єктах поточного року в останньому кварталі будівництва. Аванс не може перевищувати 30% від призначень, передбачених на 2008 рік та використовується у 2-місячний термін. Замовник щомісячно на протязі 5 днів після підписання актів прийомки виконаних робіт (Ф-2) і довідок про вартість виконаних робіт (Ф-3) розраховується за виконані роботи.

Підрядник зобов'язаний виконувати роботи у відповідності з вимогами проектної документації, будівельних норм і правил, графіків виробництва і узгодженням із замовником робіт на наступний місяць; сторони зобов'язуються не укладати угод чи інших договорів і не здійснювати заходів, що суперечили б умовам цього контракту. У разі затримки з вини замовника платежів у межах узгоджених графіків виконання робіт більше ніж на 10 днів, підрядник має право взяти кредит у банку, а замовник компенсує підряднику плату за користування кредитом (статті 6 та 8 контракту).

За статтею 9 контракту сторона, яка приймає рішення про розірвання контракту, зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону та обґрунтувати причини. Якщо таке рішення приймається у зв'язку з незадовільним виконанням зобов'язань іншою стороною, останній надається 10-30 днів на усунення порушень. Замовник може розірвати контракт, зокрема, з підстав відсутності у нього коштів на фінансування будівництва об'єкту, на підставі рішення відповідних державних органів влади, суттєвих порушень договірних зобов'язань підрядником, грубих порушень вимог будівельних норм і правил, банкрутства підрядника; підрядник може розірвати контракт за обставин, якщо замовник протягом 2/3 місяців не виконує своїх зобов'язань за контрактом і цим зумовлює неможливість нормальної роботи підрядника, якщо замовник протягом трьох місяців не оплачує виконані та прийняті роботи. При розірванні контракту за умови невиконання контрактних зобов'язань замовником, підрядник передає замовнику або його правонаступнику будівельний майданчик, визначає обсяги виконаних робіт, вартість наявних на будівельному майданчику матеріальних цінностей, обрахувати збитки, зумовлені розірванням контракту. Сторона, з вини якої розривається контракт, повинна відшкодувати іншій стороні витрати та збитки, зумовлені таким рішенням.

25.09.2008 сторони уклали додаткову угоду до контракту № 1, якою погодили вартість робіт згідно з погодженою динамічною ціною на 2008 рік в сумі 1500000 грн. та терміни виконання робіт (початок - жовтень 2008 року, закінчення - грудень 2008 року).

Судами також встановлено, що на виконання умов контракту сторони підписали акт приймання-передачі незавершеного будівництва середньої школи на 33 класи в м. Жовкві на вул. Львівській для продовження будівельно-монтажних робіт по ІІ пусковому комплексу та додаток № 3 до договору № 1 - календарний графік виконання робіт, погоджено та підписано перелік робіт та договірну ціну на 2008 рік.

02.01.2009 сторони уклали угоду № 1 на оплату загальновиробничих витрат по незавершеному будівництву об'єкта терміном дії на два роки, за пунктом 1 якої замовник доручає, а підрядник бере на себе оплату загальновиробничих витрат по незавершеному будівництву школи на 33 класи І-ої черги ІІ-го пускового комплексу, графік виконання робіт за додатком № 1; 28.01.2009 сторони уклали додаткову угоду № 1 до угоди № 1 від 02.01.2009.

На виконання контракту № 1 від 25.09.2008 сторонами складено та підписано довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних робіт за жовтень-грудень 2008 року, а також довідки про вартість загальновиробничих витрат за грудень 2009 року та грудень 2010 року; сторони не заперечують проведеної за цими документами оплати.

Разом з тим, 18.01.2011 позивач звернувся до відповідача з листом від 17.01.2011, в якому просив погодити угоду № 1 від 04.01.2011, змістом якої є кошторис загальновиробничих витрат по незавершеному будівництву школи на 33 класи І-ої черги ІІ-го пускового комплексу за період січень-грудень 2011 на суму 81316,59 грн.; зазначену угоду не підписано, а наданий позивачем кошторис не погоджено.

З наведених вище матеріалів справи, а також переписки сторін суди дійшли висновку, що замовник в порушення умов укладеного контракту не погодив за зверненням підрядника, з урахуванням графіку та термінів виконання робіт, їх перелік на наступні місяці, не оплатив обумовлений аванс, не вжив заходів по збереженню виконаних робіт та об'єкту будівництва в цілому; натомість, підрядник не виконав вимогу замовника щодо огородження будівельного майданчика, не надав доказів укладення кредитних угод відповідно до умов договору, доказів виконання робіт на будівництві, забезпечення виконання контракту в період 2009-2014 років матеріалами та засобами на виконання контракту, що свідчить про порушення своїх зобов'язань за договором кожною зі сторін контракту.

Господарські суди задовольнили позовні вимоги про розірвання укладеного договору; судові рішення у зазначеній частині не оскаржуються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем належним та допустимими доказами наявності та розміру заподіяних збитків, причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та наведеними позивачем несприятливими матеріальними наслідками.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, принципів диспозитивності та рівності сторін у судовому процесі, позивач у позовній заяві самостійно визначає предмет та підстави поданого позову; суд не вправі вийти за межі підстав та предмету позову крім випадків, визначених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо наявності чи відсутності підстав для настання правових наслідків неналежного виконання зобов'язання у вигляді розірвання договору та відшкодування збитків.

Загальні підстави розірвання договорів з огляду на порушення зобов'язання визначено статтею 651 Цивільного кодексу України; за частиною 2 вказаної статті договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (критерій істотності визначається відповідно до визначеного у наведеній нормі та доводиться позивачем); водночас за частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено право на односторонню відмову від договору, у разі реалізації якої стороною договір є відповідно розірваним.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач мотивував вимоги про стягнення збитків положеннями частини 2 статті 848 Цивільного кодексу України, за якою підрядник зобов'язаний відмовитися від договору підряду, маючи право на відшкодування збитків, якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог; натомість, доказів на підтвердження реалізації права та виконання обов'язку вчинити відповідний правочин позивач не надав, а звернувся з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

Вирішуючи спір про розірвання договору, господарські суди не встановили обставин, наведених у частині 2 статті 848 Цивільного кодексу України, як підстави для відшкодування збитків, вказавши про наявність неналежних дій обох сторін під час виконання контракту та на їх згоду розірвати договір; як вже зазначено вище, судові рішення в частині наслідків вирішення спору про розірвання договору не оскаржено, інших підстав та доводів в обґрунтування вимог в частині стягнення збитків позов не містить.

Посилаючись у апеляційній та касаційній скаргах на приписи статей 1158- 1160 Цивільного кодексу України, позивач залишив поза увагою, що вказані положення регулюють правовідносини сторін, які виникають не у зв'язку з неправомірними діями відповідача в договірних зобов'язаннях, а із недоговірного зобов'язання та вчинення дій по запобіганню шкоди. Тобто, позивач навів у скаргах інші матеріально-правові підстави поданого позову, про зміну яких належним чином не заявляв у суді першої інстанції, а відповідні обставини справи судом першої інстанції не розглядались та не з'ясовувались.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що має наслідком, зокрема, відшкодування збитків (статті 610 та 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України, статтями 224 та 225 Господарського кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її мана, не одержані доходи (упущена вигода); відшкодування збитків, як засіб цивільно-правової відповідальності, застосовується за наявності усіх складових цивільного правопорушення: неправомірної поведінки учасника зобовязання, настання негативних наслідків, причинно-наслідкового зв'язку між неправомірною поведінкою та негативними наслідками, вини порушника; при цьому перші три складові підлягають доведенню позивачем належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідних складових цивільного правопорушення (розміру завданих збитків, прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків); переоцінка встановлених судами обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга не містить доводів у підтвердження неправильного застосування чи порушення судами положень статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, посилань на наявний у матеріалах справи доказ, якому не було надано правової оцінки судовими рішеннями.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували підстави виникнення права власності, та правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не стосуються підстав поданого позову; посилання на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження; отже, підстав для скасування судових рішень із зазначених у касаційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.