Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Кульги Майї Володимирівни на постанову та ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 року (про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі) у справі господарського суду № 7/107"Б" Житомирської області за заявою Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" про визнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи-підприємця Кульги Майї Володимирівни: Кочетова О.В. (довіреність від 08.01.2014 року), Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області: не з'явилися, Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос": не з'явилися, Адміністрації Державної прикордонної служби України: Дзіндобрий Ю.А. (довіреність № 41/35 від 26.12.2013 року), Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України: Гуменюк С.В. (довіреність № 41/3128 від 01.12.2014 року), Генеральної прокуратури України: Кузнецова Ю.В. (посвідчення № 023135 від 26.11.2013 року).

ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.06.2004 року порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" (далі - боржника) за заявою Житомирської ОДПІ (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ухвалено ввести процедуру розпорядження майном боржника після проведення підготовчого судового засідання (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.07.2004 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.10.2004 року), за результатами проведення підготовчого засідання у справі визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 003 206, 93 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство, розпорядником майна призначено Вербила Ю.В. (том 1, а.с. 81 - 82, 109а, 154 - 157); ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.02.2005 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника (том 1, а.с. 166).

Постановою господарського суду Житомирської області від 18.02.2005 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Вербила Ю.В. (том 1, а.с. 175). Строк ліквідаційної процедури у справі неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.05.2006 року ініціюючого кредитора Житомирську ОДПІ замінено його правонаступником - ДПІ у місті Житомирі (том 1, а.с. 267).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.03.2007 року припинено повноваження ліквідатора банкрута Вербила Ю.В., призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Кульгу М.В. (том 2, а.с. 16); ухвалою місцевого господарського суду від 02.12.2010 року повноваження ліквідатора банкрута Кульги М.В. припинено та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Вознякевич Н.І. (том 8, а.с. 27 - 29).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.07.2013 року ініціюючого кредитора ДПІ у місті Житомирі замінено його правонаступником - Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області (том 13, а.с. 91 - 94).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 року, поряд з іншим, затверджено звіт арбітражного керуючого Кульги М.В. щодо оплати її послуг за виконання повноважень ліквідатора банкрута на суму 54 596 грн. та відшкодування понесених нею витрат в ліквідаційній процедурі на суму 20 161, 53 грн. (том 14, а.с. 85 - 89).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.09.2013 року Адміністрацію Державної прикордонної служби України залучено до участі у даній справі про банкрутство (том 14, а.с. 121 - 123).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 року (суддя Лозинська І.В.) стягнено з боржника на користь фізичної особи-підприємця Кульги М.В. 74 757, 53 грн., з яких 54 596 грн. оплати послуг арбітражного керуючого та 20 161, 53 грн. понесених витрат, стягнено з боржника на користь фізичної особи-підприємця Вознякевич Н.І. 121 569, 04 грн., з яких 78 796 грн. оплати послуг арбітражного керуючого та 42 773, 04 грн. понесених витрат, про що ухвалено видати накази господарського суду; відмовлено у задоволенні заяви засновника боржника Борисенко Г.О від 17.12.2013 року про відмову в затвердженні мирової угоди у справі; затверджено мирову угоду від 26.12.2013 року, укладену між боржником і кредиторами та погоджену Адміністрацією Державної прикордонної служби України 27.12.2013 року; провадження у справі припинено; зобов'язано арбітражного керуючого Вознякевич Н.І. виконувати повноваження керівника Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" до призначення в установленому порядку нового керівника (органу управління) (том 15, а.с. 160 - 165).

Не погоджуючись з ухвалою про затвердження мирової угоди, арбітражний керуючий Кульга М.В. (далі - скаржник) звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу від 31.12.2013 року, стягнути з Державного бюджету України на її користь судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, мотивуючи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповнотою дослідження обставин, що мають значення для справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Бригинець Л.М., суддів: Демидюк О.О., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кульги М.В. залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 31.12.2013 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі - без змін (том 16, а.с. 72 - 77).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 02.07.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 31.12.2013 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, стягнути з Державного бюджету України на його користь судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 509 Цивільного кодексу України, статей 31, 35 - 39 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 36, 43, 85 - 87 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Скаржник доводить, що умови спірної мирової угоди не передбачають обов'язку боржника здійснити оплату послуг арбітражного керуючого Кульги М.В. за час виконання нею повноважень ліквідатора банкрута та відшкодувати понесені нею витрати в ліквідаційній процедурі, що не узгоджується з вимогами Закону про банкрутство до змісту мирової угоди у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 02.07.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 31.12.2013 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами ГПК України (1798-12) .

Статтею 35 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року передбачено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Згідно зі статтею 36 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону. У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до статті 37 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Згідно з частинами 1, 6, 7 статті 38 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою; письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство. Протягом п'яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди керуючий санацією або ліквідатор повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.12.2013 року ліквідатор банкрута Вознякевич Н.І. звернулася до господарського суду зі заявою про затвердження мирової угоди від 27.11.2013 року, яку ухвалою суду від 06.12.2013 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2013 року (том 15, а.с. 1 - 61, 62).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.12.2013 року, до початку розгляду мирової угоди по суті, до господарського суду надійшла заява засновника боржника Борисенко Г.О. про відмову у затвердженні мирової угоди від 27.11.2013 року, мотивована тим, що умови спірної мирової угоди суперечить положенням чинного законодавства (том 15, а.с. 113 - 119).

Судами встановлено, що у судовому засіданні від 17.12.2013 року оголошено перерву до 26.12.2013 року, продовжено ліквідаційну процедуру банкрута на два місяці - до 18.02.2014 року, зобов'язано ліквідатора банкрута Вознякевич Н.І. врахувати зауваження, викладені у заяві засновника боржника Борисенко Г.О. від 17.12.2013 року, зазначити в тексті мирової угоди в якості третьої особи Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України та надати господарському суду на затвердження мирову угоду, погоджену з Адміністрацією Державної прикордонної служби України, і розглянуту комітетом кредиторів боржника (том 15, а.с. 128 - 129).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.12.2013 року ліквідатором банкрута Вознякевич Н.І. подано до суду мирову угоду, не погоджену з Адміністрацією Державної прикордонної служби України та без додатків, у зв'язку з чим у судовому засіданні від 26.12.2013 року було оголошено перерву та повернено текст мирової угоди на доопрацювання ліквідатору (том 15, а.с. 139 - 143, 145, 146).

Суди встановили, що 30.12.2013 року представник Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України Гуменюк С.В. звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи оригіналу Мирової угоди від 26.12.2013 року з Додатками № 1 та № 2, погодженої з Адміністрацією Державної прикордонної служби України 27.12.2013 року, та Витягу з розпорядження Голови Держприкордонслужби України "Про передачу дебіторської заборгованості та організацію виконання функцій замовника" № 298 від 26.12.2013 року (том 15, а.с. 147 - 156).

Розглядаючи мирову угоду від 26.12.2013 року, суд першої інстанції встановив, що її підписано зі сторони боржника ліквідатором Вознякевич Н.І., яка виконує повноваження керівника боржника в силу закону, а зі сторони кредиторів - головою комітету кредиторів - Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області в особі представника Катеринчука О.М., а також погоджена начальником податкової інспекції Арсоєвим Т.П., що підтверджує факт надання згоди на укладення оскаржуваної мирової угоди боржником, кредиторами, яких представляє комітет кредиторів, та органом доходів і зборів, як органом стягнення, як цього вимагає Закон про банкрутство. На засіданні від 26.12.2013 року комітетом кредиторів боржника схвалено мирову угоду від 26.12.2013 року та зобов'язано ліквідатора подати її на затвердження господарському суду (том 15, а.с. 148 - 154, 140 - 141).

Судом першої інстанції встановлено, що за умовами спірної мирової угоди заборгованість боржника, що віднесена до другої черги задоволення, складає 16 730, 41 грн., в тому числі 16 243, 78 грн. - вимоги Управління ПФУ у місті Житомирі, 486, 63 грн. - вимоги Житомирського міського центру зайнятості; вимоги третьої черги задоволення складають заборгованість перед Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області на суму 665 441, 22 грн.; заборгованість боржника, віднесена до четвертої черги задоволення, складає 46 741, 72 грн. та є вимогами Управління ПФУ у місті Житомирі на суму 73, 08 грн. та ПП "Авест-А" на суму 46 668, 64 грн. Вимоги шостої черги задоволення визначено на суму 338 328, 78 грн., в тому числі вимоги податкової інспекції на суму 337 765, 71 грн. та Управління ПФУ у місті Житомирі на суму 563, 07 грн. Заборгованість, яка задовольняється у п'яту чергу, та заборгованість перед заставними кредиторами відсутня (том 15, а.с. 148 - 154).

Судами встановлено, що згідно з пунктами 2.2. - 2.4. спірної мирової угоди, боржнику відстрочено сплату зобов'язань перед кредиторами на загальну суму 1 067 242, 13 грн. на 1095 днів (три роки) з дня затвердження місцевим господарським судом зазначеної мирової угоди; після завершення відстрочки боржник зобов'язується погасити кредиторські вимоги в повному обсязі відповідно до графіку, визначеного пунктом 2.3.1. цієї мирової угоди, при цьому, погашення вимог кожної наступної черги здійснюється боржником лише за умови повного виконання вимог кредиторів попередньої черги; кредиторські вимоги погашатимуться за рахунок коштів, одержаних від реалізації майна, визначеного пунктом 3.1. мирової угоди з врахуванням Додатка № 1.

Як вбачається з Додатка №1 до оспорюваної мирової угоди та встановлено судами, Адміністрація Державної прикордонної служби України та Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, яким належить право спільної часткової власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництва по вул. Народницькій, 20 у місті Житомирі відповідно на суму 3 938 239, 40 грн. та на суму 116 333, 78 грн., на підставі розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України № 125 від 10.06.2013 року "Про передачу дебіторської заборгованості та організацію виконання функцій замовника" передали, а Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України прийняло у власність зазначені матеріали та обладнання на загальну суму 4 042 860, 128 грн. Боржник, у свою чергу, є власником частини матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва спірного об'єкта незавершеного будівництва та увійшли до складу його ліквідаційної маси, а саме: цокольного приміщення загальною площею 300,36 кв.м. та частини незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 606,91 кв.м. Згідно з проектною документацією, боржник є замовником будівництва 10-поверхового житлового будинку на 44 квартири загальною площею 3271,68 кв.м. з цокольним поверхом загальною площею 368,77 кв.м. по вул. Народницькій, 20 у місті Житомирі.

Суди встановили, що згідно з Додатком № 1 до спірної мирової угоди, Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України зобов'язалося завершити будівництво житлового будинку по вул. Народницькій, 20 у місті Житомирі, прийняти його в експлуатацію у строк, що не перевищує 2 роки і 10 місяців з дня затвердження господарським судом зазначеної мирової угоди та передати на баланс боржника частину належного йому майна. Після завершення будівництва та введення в експлуатацію спірний об'єкт нерухомості вважатиметься спільною частковою власністю боржника та Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України: боржнику належатимуть приміщення цокольного поверху загальною площею 300,36 кв.м. та дві трикімнатні квартири загальною площею 146,50 кв.м., а Північному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України - 42 квартири загальною площею 3193,59 кв.м. та частина цокольного приміщення загальною площею 68,41 кв.м. При цьому, за умовами мирової угоди, боржник відступає своє право на частину незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 460,41 кв.м., а Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України проводить фінансування будівництва площею 446,86 грн., яка залишається за боржником. Фінансування витрат, пов'язаних із виконанням цього Додатку повністю покладається на Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України (том 15, а.с. 151 - 153).

Також, судами встановлено, що згідно з Додатком № 2 до спірної мирової угоди від 26.12.2013 року боржник зобов'язується оплатити послуги арбітражних керуючих Кульги М.В. та Вознякевич Н.І., які виконували повноваження ліквідаторів банкрута, а також відшкодувати понесені ними витрати в ліквідаційній процедурі, оплату яких передбачено у першу чергу (том 15, а.с. 154).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладена між головою комітету кредиторів та боржником в особі ліквідатора Вознякевич Н.І., погоджена органом доходів і зборів, схвалена комітетом кредиторів боржника, який представляє інтереси всіх кредиторів, мирова угода від 26.12.2013 року, умовами якої передбачено відстрочення задоволення боржником вимог кредиторів на три роки з метою завершення будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку, право власності на частину майна та обладнання використаного в процесі будівництва якого належить боржнику, та спрямування коштів, одержаних від продажу частки боржника у зазначеному нерухомому майні, на погашення вимог кредиторів, відповідає вимогам Закону про банкрутство щодо її змісту, умови мирової угоди відповідають чинному законодавству України про банкрутство та можуть бути виконані, оскільки Державна прикордонна служба України прийняла на себе інвестиційні зобов'язання з добудови будинку, який було розпочато боржником спільно з Державною прикордонною службою України, сторонами дотримано порядку її укладення.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції про затвердження мирової угоди від 26.12.2013 року та припинення у зв'язку із цим провадження у справі про банкрутство та не вбачав правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали від 31.12.2013 року.

Доводи арбітражного керуючого Кульги М.В. за змістом апеляційної скарги про те, що умовами спірної мирової угоди не передбачено обов'язку боржника щодо оплати її послуг за час виконання повноважень ліквідатора та відшкодування витрат, понесених під час ліквідаційної процедури банкрута, апеляційний суд відхилив як такі, що спростовуються за змістом Додатку № 2 до оспорюваної мирової угоди, згідно з яким боржник зобов'язується виплатити на користь арбітражного керуючого Кульги М.В. грошові кошти в розмірі 74 757, 53 грн., що становлять затверджені ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 року її витрати в ліквідаційній процедурі та оплату послуг ліквідатора у справі.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив про право арбітражного керуючого Кульги М.В. у разі непогашення боржником заборгованості в добровільному пред'явити до виконання до органу державної виконавчої служби наказ господарського суду Житомирської області від 01.04.2014 року № 7/107"Б" про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" на її користь грошових коштів на загальну суму 74 757, 53 грн. (том 15, а.с. 180).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про затвердження мирової угоди, укладеної між боржником та головою комітету кредиторів боржника, та припинення провадження у даній справі про банкрутство, та не вбачає порушення вимог законодавства про банкрутство судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги про неналежну оцінку судами обставин справи з посиланням на докази, прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій та спростовані судами, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111-7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду не вбачає правових підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного суду від 02.07.2014 року та ухвали суду першої інстанції від 31.12.2013 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 7/107"Б", тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.