головуючого судді Євсікова О.О. суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Самойленко М.О. дов. від 1.12.2014 р. № 161 від відповідача: Дрозд О.В. дов. від 17.01.2014 р. № 23 від третьої особи не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 р. у справі № 917/2487/13 Господарського суду Полтавської області за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кременчуцьке міськрайонне управління Головного управління Держсанепідемслужби у Полтавській області про стягнення 86296 грн.

Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовом (позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення та збільшення) про стягнення з Комунального підприємства "Кременчукводоканал" 86 296 грн., з яких 85 496 грн. становить сума понесених матеріальних збитків, завданих внаслідок підтоплення та забруднення ґрунту частини території підприємства ВКБП "Рассвет" стічними (фекальними) водами; 800 грн. - витрат, пов'язаних із залученням оцінювача для проведення експертної оцінки завданої шкоди.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.06.2014 р. (суддя Пушко І.І.) у задоволенні позовних вимог відмолено з огляду на вимоги статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 157 Земельного кодексу України, зважаючи на недоведеність позивачем розміру спричинених йому збитків в порядку, визначеному чинним законодавством України. При цьому суд І інстанції визнав неналежними докази надані позивачем, у яких не було встановлено площі земельної ділянки позивача, забрудненої внаслідок аварії, а також не встановлено межі, периметр та схему забрудненої ділянки з прив'язкою до місцевості. А наданий висновок експерта, складений через п'ять місяців після аварії, не доводить розмір та спосіб усунення шкоди, спричиненої забрудненням земельної ділянки, стан якої є наслідком саме аварійної ситуації, яка виникла 26.05.2013 р., а не наслідком будь-яких інших подій, які могли мати місце як до, так і після цієї дати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 (головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Россолов В.В., Черленяк М.І.) рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2014 р. скасовано, прийняте нове, яким позовні вимоги ВКБП "Рассвет" задоволено в повному обсязі. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що позивачем були понесені матеріальні витрати на відновлення забрудненої земельної ділянки стічними (фекальними) водами, що мало місце 26.05.2013 р. з вини відповідача, і відповідно з огляду на вимоги статей 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (630-2005-п) , за умови доведеності протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача, матеріальною шкодою та виною відповідача, визнав наявними правові підстави для задоволення позову.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 33 34, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , статей 22, 1166 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено факт непридатності використання земельної ділянки або наявності завданої шкоди земельній ділянці після проведених відповідачем робіт. Також наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв до уваги висновок експерта, який не доводить на ні площу, а ні розмір забруднення земельної ділянки.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить залишити без змін оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін з мотивів, у ній викладених, а касаційну скаргу без задоволення.

У листі від 20.11.2014 р. Кременчуцьке міськрайонне управління Головного управління Держсанепідемслужби у Полтавській області підтримуючи доводи касаційної скарги відповідача просить залишити в силі рішення суду І інстанції, а справу слухати без участі третьої особи.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.05.2013 р. на території ВБКП "Рассвет" (навпроти АГНКС 1 по вул. Шишкіна, 31) сталася аварійна ситуація (порив каналізаційного колектору), що підтверджується актом санітарно-епідеміологічного обстеження складеним третьою особою за участю представників сторін.

Належність відповідачу напірного каналізаційного колектору від СП-1 (вул.Леонова-1В) до каналізаційних очисних споруд (с. Мала Кохнівка) підтверджується наданою відповідачем довідкою.

Зазначений колектор проходить через земельну ділянку, яка належить позивачу на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на землю та кадастровим планом земельної ділянки, а також відповідною експлікацією, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру належна позивачу земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий № 5322486300:06:000:0003 площею 7,5004 гектарів віднесена до категорії земель "Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення".

Предмет позову у даній справі становить вимога ВБКП "Рассвет" про стягнення з відповідача, якому належить каналізаційний колектор, 85 496,00 грн. матеріальних збитків, завданих внаслідок підтоплення та забруднення ґрунту частини території підприємства позивача стічними (фекальними) водами; 800 грн. - витрат, пов'язаних із залученням оцінювача для проведення експертної оцінки завданої шкоди.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 85496 грн. коштів за виконані роботи по відновленню земельної ділянки, визнав доведеним з огляду на вимоги статей 22 та 1166 Цивільного кодексу України факт заподіяння відповідачем шкоди внаслідок забруднення земельної ділянки позивача.

Проте касаційна інстанція не може погодитьсь з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням землі, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Факт забруднення земельної ділянки позивача (на частині території підприємства позивача та прилеглій до нього території (навпроти АГНКС № 1 по вул. Шишкіна, 31) стічними водами господарсько-фекальної каналізації відбулось 26.05.2013 р. внаслідок аварійної ситуації (пориву) каналізаційного колектору КП "Кременчукводоканал", розташованого у вказаному районі, що підтверджується актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби в Полтавській області від 31.05.2013 р.

На підставі згаданого санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта забруднення земель ВБКП "Рассвет" від 31.05.2013 р. було направлено відповідачу припис про проведення заходів по очищенню та знезараженню забрудненої стічними водами території.

03.06.2013р. згідно постанови у справі про адміністративне порушення на в.о. начальника цеху водовідведення КП "Кременчукводоканал" накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204,00 грн., у зв'язку з тим, що фахівцями цеху водовідведення КП "Кременчукводоканал" не проведені роботи по очищенню та знезараженню частини території підприємства позивача по вул. Занасипський Шлях, 4 та прилеглої до неї території, яка була забруднена стічними водами в результаті аварії на колекторі міської каналізації 26.05.2013 р., що є порушенням п. 2.21 "Державних санітарних правил та норм утримання територій населених місць" ДСанПІН № 145 від 17.03.2011 р. (z0457-11) , статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

У листі Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 19.11.2013 р. за № 4403/01-14/06-17 зазначено, що КП "Кременчукводоканал" листом від 06.11.2013 р. № 14/8341 повідомило Держінспекцію, що аварія, яка виникла 26.05.2013 р. на напірному колекторі Д 600 мм від КНС № 1 по вул. Занасипський шлях ліквідована. За допущене порушення вимог природоохоронного законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто головного інженера КП "Кременчукводоканал" за статтею 188-5 КУпАП (невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів).

Наведені обставини слугували підставою для апеляційної інстанції дійти висновку, що оскільки відповідачем не проведено необхідні роботи по очищенню та знезараженню забрудненої стічними водами території земельної ділянки, позивач правомірно звернувся до відповідача із вимогою про стягнення заподіяної шкоди, розмір якої був розрахований судовим експертом Маківським М.В. у висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 129-13, та становить 80 553 грн., які необхідні для приведення забрудненої земельної ділянки ВБКП "Рассвет", розташованої в м. Кременчуці по вул. Занасипський шлях, 4 до природного стану (тобто стану до 26.05.2013 р., до аварії) шляхом проведення робіт по зніманню, вивезенню забрудненого ґрунту та відсипки забрудненої території чистим ґрунтом.

Позивачем були сплачені ТОВ "Солошинський гранітний кар'єр" грошові кошти у розмірі 85496 грн. за виконання робіт по відновленню земельної ділянки згідно договору підряду № 1 від 30.10.2014 р.

Також з відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення суму в розмірі 800 грн., яка була витрачена на проведення експертного дослідження щодо встановлення площі забрудненої території та встановлення суми, яка необхідна для усунення заподіяної шкоди, що підтверджується рахунком-фактурою № 129 від 21.10.2013 р. та квитанцією № 129 від 22.10.2013 р. про сплату коштів за виконання експертизи.

Касаційна інстанція вважає такі висновки апеляційного господарського суду помилковими зважаючи на наступне.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно вимог статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. № 284 (284-93-п) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, пунктом 2 якого (в редакції постанови КМУ від 14.01.2004 р. № 21 (21-2004-п) ) передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають зокрема, понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, у Порядку визначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (пункт 4 вказаного Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, судом І інстанції правомірно зазначено, що позивачем належно не доведено, що зафіксований у висновку експерта від 25.10.2013 р. стан земельної ділянки є наслідком саме аварійної ситуації, яка виникла 26.05.2013 р., за відсутності відомостей про фактичний стан земельної ділянки до виникнення аварійної ситуації, а також відповідного акта комісії, яка і визначає розмір заподіяних збитків.

При цьому касаційна інстанція погоджується з критичною оцінкою суду І інстанції наданого позивачем висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 129-13, складеного через п'ять місяців після виникнення аварійної ситуації, за відсутності у висновку встановлення межі, периметру та схеми забрудненої ділянки з прив'язкою до місцевості та методики визначення глибини забруднення ґрунту.

Слід зазначити, що апеляційною інстанцією помилково застосовано до спірних відносин Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (630-2005-п) , оскільки цим актом врегульовано відносини, що виникають між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Разом з тим, судами встановлено, що позивач не є споживачем надаваних відповідачем послуг, а між сторонами не існує договірних відносин стосовно регульованих зазначеним порядком послуг.

Таким чином, за змістом положень статей 152, 157, 207 Земельного кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України позивач на підставі встановлених обставин справи не набув право на відшкодування спричинених йому збитків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судова вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

В свою чергу, вказаний висновок місцевого суду не спростовано належним чином апеляційною інстанцією.

За таких обставин, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі в повному обсязі, оскільки місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.