головуючого судді Євсікова О.О. суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача: Шемет І.К. дов. від 4.11.2014 р. № 5-11\11206 від відповідача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства "ОЛІВІ" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. у справі № 903/180/14 Господарського суду Волинської області за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Малого підприємства "ОЛІВІ" про стягнення 14 419,20 грн.

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Малого підприємства "ОЛІВІ" про стягнення з відповідача 14419,20 грн. заборгованості за договором № 238 від 01.01.2011р. про виконання робіт (послуг) з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.04.2014р. у справі № 903/180/14 (суддя Гончар М.М.) у позові відмовлено.

Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами статті 180 Господарського кодексу України, розділом ІІІ Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку від 11.12.2008 р. № 1256 (z1238-08) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2008 р. за № 1238/15929 (z1238-08) , згідно з яким роботи з радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування здійснюються на платній основі за господарськими договорами. Суд встановивши, що договір від 1.01.2011р. № 238 було розірвано на вимогу відповідача, а додатки до договору та акти виконаних робіт за період з 2013 р. по січень 2014 р. не підписані останнім, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. (головуючий суддя Демянчук Ю.Г., судді Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2014 р. скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 14 419,20 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції про розірвання договору № 238 від 01.01.2011 р. є помилковими, оскільки зважаючи на вимоги Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) , Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 16.07.2009 р. № 1599 (z0741-09) , статей 173 - 175 Господарського кодексу України, статей 509, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач - як користувач радіочастотного ресурсу, повинен оплачувати виконані позивачем роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектричних засобів.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. скасувати, а рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2014 р. залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 6, 16, 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", статті 654 Цивільного кодексу України, глави 20 Господарського кодексу України (436-15) , статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що договір № 238 від 01.01.2011 р. припинено відповідно до пункту 6.1 вказаного договору, а платежі та збори, передбачені законом за користування радіочастотним ресурсом підприємство сплачує до бюджету в повному обсязі та у строки визначені законодавством, тобто незалежно від наявності договору з Державним підприємством "Український державний центр радіочастот". Посилаючись на п. 4 статті 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" зауважує на тому, що відповідач протягом 2013-2014 р.р. не замовляв у позивача виконання будь-яких робіт.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.01.2011р. між Державним підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" та Малим підприємством "ОЛІВІ" укладено договір № 238 про виконання робіт (послуг) з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати роботи (послуги) з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) відповідача, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору перелік РЕЗ щодо яких здійснюються роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності, наведено у Додатку до договору, який є невід'ємною складовою частиною цього договору.

Додатком № 1 до договору сторони встановили перелік РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу, періодичність радіочастотного моніторингу та вартість за місяць.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом, наведена у Додатку до договору, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку "Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу" за один календарний місяць і не включає податок на додану вартість, який нараховується згідно законодавства України. Оплата робіт здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за який здійснюється платіж. Виконання робіт оформляється щомісячно актами виконаних робіт (пункти 3.2, 3.4 договору).

Строк дії договору сторони обумовили в пункті 6.1, відповідно до якого цей договір діє протягом одного календарного року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про намір його припинити або переглянути, даний договір продовжує дію на наступний календарний рік, на тих же умовах.

Правова основа користування радіочастотним ресурсом України, визначає повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України визначені Законом України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) .

Користувачами радіочастотного ресурсу, відповідно до термінів наведених у Законі, є юридичні або фізичні особи, діяльність яких безпосередньо пов'язана з користуванням радіочастотним ресурсом відповідно до законодавства.

Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" користувачі радіочастотного ресурсу України зобов'язані дотримуватися стандартів, норм і правил використання радіочастотного ресурсу України; дотримуватися умов, визначених у ліцензіях на користування радіочастотним ресурсом України та в дозволах на експлуатацію; вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" Український державний центр радіочастот на платній основі за рахунок коштів користувачів радіочастотного ресурсу України на їх замовлення виконує роботи (надає послуги). Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, у встановленому порядку.

Радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу (стаття 19 Закону).

Разом з тим, з метою визначення порядку організації та здійснення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування відповідно до Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (1770-14) розроблено Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затверджене рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 16.07.2009р. № 1599 (z0741-09) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.08.2009р. за № 741/16757 (z0741-09) . Дія цього Положення поширюється на загальних користувачів РЧР (пункт 1.5).

Пунктом 1.9 Положення передбачено, що кожний користувач РЧР укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування.

Отже, суд апеляційної інстанції встановивши, що відповідач є користувачем радіочастотного ресурсу на підставі дозволів на експлуатацію, дійшов правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для висновку щодо припинення договірних відносин із позивачем - Українським державним центром радіочастот в особі Волинської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", який здійснює радіочастотний моніторинг на підставі укладеного із позивачем договору від 1.01.2011 р. № 238.

Доводи відповідача стосовно того, згаданий договір від 1.01.2011 р. № 238 є припиненим на його вимогу внаслідок надіслання відповідачу повідомлення про розірвання договору, обґрунтовано визнано апеляційною інстанцією помилковими з огляду на наступне.

Укладення господарського договору, за приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Зважаючи на ті обставини, що Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" не наділене повноваженнями розривати договори на радіочастотний моніторинг із користувачами радіочастотного ресурсу до того часу доки вони мають РЕЗ та ними користуються на підставі дозволів на експлуатацію, за відсутності доказів на підтвердження розірвання у судовому порядку договору № 238 від 01.01.2011 р., суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання відповідача на відсутність між сторонами договірних відносин.

Укладаючи 01.01.2011р. договір № 238 відповідач взяв на себе зобов'язання у процесі своєї діяльності дотримуватися вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів щодо використання радіочастотного ресурсу та наданих ліцензій і дозволів, а також оплачувати виконані позивачем роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами п. 5 ч. 2 статті 6 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" встановлено обов'язок частотокористувача вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плати за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Вимогами п. 1.8 Положення про радіочастотний моніторинг встановлено, що оплата робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом, здійснюється користувачами РЧР щомісячно на підставі договору з УДЦР відповідно до законодавства. Пунктом 1.10 цього Положення встановлено строк, протягом якого укладається договір на радіочастотний моніторинг, а саме: договір про проведення радіочастотного моніторингу підписується повноважними представниками сторін не пізніше тридцяти календарних днів від дня видачі УДЦР заявникові першого дозволу на експлуатацію РЕЗ (ВП).

У п. 1.7 Положення про радіочастотний моніторинг також визначено, що вартість робіт з радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування та порядок їх оплати визначаються Тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу, затвердженими рішенням НКРЗ від 11.12.2008 № 1256, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.12.2008 за № 1238/15929 (z1238-08) .

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Волинською філією Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" за період з січня 2013 р. по лютий 2014 р. виконано роботи пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, що підтверджується наданими актами та відповідно рахунками на загальну суму 14419,20 грн., які направлялись відповідачу згідно опису вкладень, фіскального чеку, реєстрів поштових відправлень з описами вкладення. Проте відповідач відмовився отримати зазначені акти (про що складено відповідний акт від 28.01.2014 р.), докази мотивованої відмови від підписання згаданих актів не надав.

Зважаючи на те, що відповідач не оплатив виконані роботи, а судом апеляційної інстанції правомірно встановлено, що користувач радіочастотного ресурсу зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за проведення радіочастотного моніторингу, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.