Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 910/21369/13 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства "Агроплюс-К" до Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрпостачбуд" про стягнення заборгованості у розмірі 597 995,43 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача Дроботенко Ю.О. - відповідача Козієнко О.О. - третьої особи не з'явився

В листопаді 2013 року Приватне підприємство "Агроплюс-К" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 597 995,43 грн., з яких 543 658, 85 грн. борг, 12 154, 00 грн. 3 % річних, 1 630, 98 грн. інфляційних втрат, 40 551, 60 грн. пені та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство "Укрпостачбуд".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 (суддя Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (головуючий Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2" на користь Приватного підприємства "Агроплюс-К" 543 658 грн. 84 коп. основного боргу, 12 150 грн. 34 коп. трьох процентів річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 116 грн. 17 коп.. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астан" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування усіх обставин справи, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приватне підприємство "Агроплюс-К", Публічне акціонерне товариство "Укрпостачбуд" не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Публічне акціонерне товариство "Укрпостачбуд" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2008 між Приватним підприємством "Агроплюс-К" (постачальником; позивачем) та Вікдритим акціонерним товариством "Укрпостачбуд" (покупцем; третьою особою) укладений господарський договір поставки № 03/03/08/1, за умовами якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму (т. 1, а.с.19-28).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.3. цього договору, асортимент, кількість продукції, ціна та вартість кожної партії поставки продукції уточнюється сторонами в момент вибірки покупцем продукції постачальника. Передача продукції від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування продукції, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну продукції та загальну вартість продукції, що постачається. На загальну вартість продукції нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття продукції, є датою поставки продукції постачальником. Постачальник поставляє покупцеві продукцію не пізніше наступного дня після подання заявки.

Згідно з пунктом 8.1. договору поставки, покупець повинен оплатити поставлену продукцію протягом 10 (десяти) календарних днів після дати поставки на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на виконання умов договору поставки постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 1 919 269, 51 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 05.03.2008 по 10.10.2008 (т.1 а.с.111-174)

Однак, покупець свої зобов'язання за договором поставки щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача, склала 212 769, 51 грн.

29.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Укрпостачбуд" (третьою особою), Публічним акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" (відповідачем) та Приватним підприємством "Агроплюс-К" (позивачем) було укладено договір про переведення боргу № 1-АП (т.1, а.с. 24), за умовами якого третя особа переводить на відповідача борг (грошове зобов'язання), а відповідач погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання у розмірі 543 658, 85 грн., в тому числі ПДВ 90 609, 81 грн., що виник на підставі господарського договору поставки № 03/03/08/1 від 03.03.2008 (сума боргу за цим договором складає 212 769, 51 грн.) та договору про переведення боргу № 1-УП від 29.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрпостачбуд", Приватним підприємством "Агроплюс-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрпостач" (сума боргу за цим договором складає 330 889, 33 грн.) (т. 1, а.с. 103).

Додатковою угодою № 1 до договору про переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010 сторони доповнили пункт 2.1. цього договору положенням про те, що відповідач зобов'язується сплатити позивачу борг (грошове зобов'язання) у розмірі 543 658,85 грн., в тому числі ПДВ - 90 609, 81 грн., шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позивача в строк до 30.11.2012 включно з правом дострокового погашення (т.1., а.с.93).

В пункті 4 договору про переведення боргу зазначено, що відповідач, підписуючи даний договір, підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із господарського договору поставки № 03/03/08/1 від 03.03.2008 та договору про переведення боргу № 1-УП від 29.12.2010, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за цими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, за посиланням позивача, не повністю не виконав взяте на себе грошове зобов'язання, яке передбачене договором про переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення боргу та нарахованих інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Частиною першою статті 712 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 522 Цивільного кодексу України, новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача 543 658, 85 грн. боргу та 12 150, 34 грн. трьох процентів річних за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 та з 01.01.2013 по 29.08.2013, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та пені.

Підставою для відмови у позові в частині стягнення інфляційних втрат став висновок судів попередніх інстанцій про те, що сума заборгованості з урахуванням індексів інфляції не збільшилась.

Відмовляючи у позові в частині стягнення пені суди попередніх інстанцій виходили з того що, а ні договір про переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010, стороною якого є відповідач та на підставі якого заявлено позов, а ні акти законодавства, в даному випадку, не передбачають можливість нарахування та стягнення пені.

Колегія вважає зазначені висновки правильними та достатньо обґрунтованими.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Стосовно доводів, як викладені касатором в касаційній скарзі слід зазначити наступне.

В своїй касаційній скарзі касатор посилається на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи не встановили обставин переведення боргу та заперечень нового боржника. Касатор також посилається на те, що сума заявленої до стягнення заборгованості не підтверджена належним чином.

Проте, суди попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановили, що відповідач є боржником за грошовим зобов'язанням на суму 543 658 грн. 84 коп., що було доведено позивачем в установленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування.

Доказів погашення вказаної суми до матеріалів справи не надано.

Відповідач, як новий боржник у грошовому зобов'язанні не був позбавлений можливості встановити інший розмір заборгованості та висунути свої заперечення з цього приводу кредиторові до прийняття на себе боргового зобов'язання, проте цього не зробив, уклавши договір № 1-АП про переведення боргу. Таким чином, відповідач фактично взяв на себе боргове зобов'язання у розмірі, встановленому умовами вказаного договору.

Посилаючись на неправильність розрахунку суми боргу, здійсненого позивачем, відповідач не був позбавлений права подати суду контррозрахунок, однак своїм правом він не скористався. Відповідного контррозрахунку матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.