головуючого Іванової Л.Б. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 у справі № 904/9996/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" до 1. Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірто-Сервіс" про визнання договору поруки припиненим за участю представників сторін:

ПАТ "ВТБ Банк": Жаботинська К.А., дов. від 24.06.2014;

ТОВ "Компанія Агро-Союз": Тиховліс В.Р., дов. від 11.07.2014;

ТОВ "Вітро-Сервіс": повідомлений, але не з'явився;

ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Компанія "Агро-Союз" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.07.2008 № 27/08В в сумі 6320447,66 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим Національним банком України станом на 04.12.2013 за 1 долар США = 7,993 грн становить 50519338,15 грн.

ТОВ "Компанія "Агро-Союз" в порядку ст. 60 ГПК України звернулось до суду із зустрічним позовом до ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Вірто-Сервіс" про визнання договору поруки від 23.07.2008 № 27/08В-П-1 припиненим (на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України) та додаткових угод до нього недійсними (з підстав введення товариства з оману (ст. 230 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 у справі № 904/9996/13 (суддя Коваленко О.О.) в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Березіна О.В., Дармін М.О.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 у справі № 904/9996/13 скасовано в частині визнання недійсними додаткових угод від 24.03.2009 №1, від 31.07.2009 №2, від 13.09.2010 № 3 до договору поруки від 23.07.2008 № 27/08В-П-1, укладену між ПАТ "ВТБ Банк", ТОВ "Компанія "Агро-Союз" та ТОВ "Вірто-Сервіс" та в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 у справі № 904/9996/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 у справі № 904/9996/13 скасовано, а справу № 904/9996/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 23.07.2008 № 27/08В в сумі 6595712,44 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.02.2014 за 1 долар США = 8,6458 грн становить 57025210,61 грн.

ТОВ "Компанія "Агро-Союз" в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву, якою змінено підстави позову. Товариство, посилаючись на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, просило визнати такою, що припинена порука ТОВ "Компанія "Агро-Союз" за договором поруки від 23.07.2008 № 27/08В-П-1, укладеним між ТОВ "Компанія "Агро-Союз", ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Вірто-Сервіс" в забезпечення зобов'язань ТОВ "Вірто-Сервіс" за кредитним договором від 23.07.2008 № 27/08В.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 у справі № 904/9996/13 (суддя Манько Г.В.) в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Верхогляд Т.А., судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 у справі № 904/9996/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача строкову заборгованість по кредиту в сумі 1980000,00 доларів США, що становить 17118684,00 грн, прострочену заборгованість по кредиту в сумі 3920000,00 доларів США, що становить 33891536,00 грн, строкову заборгованість по сплаті процентів в сумі 47200,00 доларів США, що становить 408081,76грн, прострочену заборгованість по сплаті процентів в сумі 420866,68 доларів США, що становить 3638729,14 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 15830,11доларів США, що становить 136863,97 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 165797,25 доларів США, що становить 1433449,86 грн, 3% річних за прострочення повернення кредиту в сумі 41878,36 доларів США, що становить 362071,92грн, 3% річних за прострочення сплати процентів в сумі 3740,78 доларів США, що становить 32342,04 грн. В задоволенні вимог про стягнення 3451,92 грн пені за несвоєчасну сплату процентів відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Компанія "Агро-Союз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Компанія "Агро-Союз", в порядку ст. 121-1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

ПАТ "ВТБ Банк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.

Від ТОВ "Вірто-Сервіс" відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "ВТБ Банк" (Банк) та ТОВ "Вірто-Сервіс" (Позичальник) 23.07.2008 укладений кредитний договір № 27/08В, за умовами якого Банк на умовах цього договору зобов'язався надати Позичальнику кредит у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії в сумі 6 000 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит, не пізніше 22.07.2009, а також сплатити плату за кредит у вигляді процентів за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, визначені даним договором.

Позичальник зобов'язався сплачувати Банку плату за кредит в розмірі та в порядку, передбачених цим договором (п. 4.2 договору).

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Позичальника по кредитному договору, 23.07.2008 між Банком та ТОВ "Компанія "Агро-Союз" (Поручитель) укладений договір поруки № 27/08В-П-1, за умовами якого Поручитель поручився перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором від 23.07.2008 № 27/08В та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Пунктом 2 договору поруки визначено, що згідно кредитного договору банк надав Позичальнику кредитні кошти у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії на умовах: сума кредитної лінії 6 000 000,00 доларів США, строк користуванні - до 22.07.2009.

У разі виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором, Позичальник зобов'язаний негайно повідомити про це Поручителя (п. 9 договору).

Цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п. 11 договору).

Судами встановлено, що ПАТ "ВТБ Банк" належним чином виконав умови кредитного договору, надавши ТОВ "Вірто-Сервіс" кредит.

В подальшому, між Банком та Позичальником укладено кілька додаткових угод до кредитного договору. Зокрема, від 20.03.2009 № 1 (внесено зміни щодо строку користування кредитом - до 31.12.2009), від 31.07.2009 № 2 (строк користування кредитом - 31.12.2010), від 13.09.2010 № 5 (строк повернення кредиту - не пізніше 27.12.2011), від 29.12.2011 № 6 (надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 6 025 977,78 доларів США, строк повернення кредиту - не пізніше 26.11.2014), від 26.12.2012 № 7 (кредит надано в межах ліміту кредитування в сумі 6 025 977,78 доларів США, строк повернення кредиту - 26.11.2014).

Таким чином, як встановили суди попередніх інстанцій, додатковими угодами від 29.12.2011 № 6 та від 26.12.2012 № 7 до кредитного договору № 27/08В збільшено ліміт кредитування з 6 000 000,00 до 6 025 977,78 доларів США, а також внесено зміни щодо строку користування кредитом - до 26.11.2014.

В свою чергу, між Банком та Поручителем укладено ряд додаткових угод до договору поруки № 27/08В-П-1, а саме: від 24.03.2009 № 1 (п. 2 договору поруки змінено та визначено строк користування кредитними коштами - до 31.12.2009), від 31.07.2009 № 2 (строк користування кредитом - до 31.12.2010), від 13.09.2010 № 3 (строк користування кредитом - до 27.12.2011), від 29.12.2011 № 4 (збільшено суму кредиту - 6 025 977,78 доларів США, строк користування кредитом - по 26.11.2014), від 26.12.2012 № 5 (кредит надано в межах ліміту кредитування в сумі 6 025 977,78 доларів США, строк повернення кредиту - 26.11.2014).

Суд першої інстанції встановив належне виконання ПАТ "ВТБ Банк" своїх зобов'язань за кредитним договором в частині перерахування ТОВ "Вірто-Сервіс" кредиту в сумі 6 025 977,78 доларів США, тоді як товариством свій обов'язок по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом належним чином не виконано, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 23.07.2008 № 27/08В в сумі 6320447,66 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим Національним банком України станом на 04.12.2013 за 1 долар США = 7,993 грн становить 50519338,15 грн.

Також, спільно з первісним позовом, судами було розглянуто зустрічну позовну заяву ТОВ "Компанія "Агро-Союз" про визнання договору поруки від 23.07.2008 № 27/08В-П-1 припиненим (на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України) та додаткових угод до нього недійсними (з підстав введення товариства з оману (ст. 230 ЦК України).

Приймаючи рішення у справі щодо позовних вимог ПАТ "ВТБ Банк", суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову та його доведеності матеріалами справи, однак дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог, оскільки зустрічні позовні вимоги ТОВ "Компанія "Агро-Союз" підлягали задоволенню в повному обсязі на підставі ст. 230, 251, 252, 546, 547, 553, 554, 559 ЦК України.

Водночас, здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, суд, зважаючи на положення ст. 549, 610, 611, 612, 625, 626, 1049 ЦК України, ст. 230, 231, 232 ГК України погодився з судом першої інстанції щодо основного позову. Однак, керуючись ст. 215, 251, 252, 546, 553, 554, 559 ЦК України, дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод від 24.03.2009 № 1, від 31.07.2009 № 2, від 13.09.2010 № 3 до договору поруки від 23.07.2008 № 27/08В-П-1 задоволенню не підлягають. В іншій частині розгляду зустрічного позову, суд апеляційної інстанції погодився з доводами місцевого господарського суду.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало порушення судами обох інстанцій приписів ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України (1798-12) . Зокрема, суди не звернули уваги та не дали належної оцінки умовам п. 1 договору поруки № 27/08В-П-1 (з урахуванням додаткових угод), яким визначено, що Поручитель поручився перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору від 23.07.2008 № 27/08В та будь-яких додаткових угод до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання). Даний пункт договору не змінювався шляхом укладення відповідних додаткових угод до договору поруки.

Відносно позовної вимоги про визнання договору поруки припиненим (з урахуванням вимоги Банку від 26.11.2013), то вирішення цього питання ставиться в залежність від результату розгляду вимог про визнання недійсними додаткових угод до договору поруки, адже ч. 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки і в разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

До того ж, слід перевірити розрахунок позовних вимог ПАТ "ВТБ Банк" на відповідність його матеріалам справи та умовам кредитного договору № 27/08В.

Згідно зі ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Як зазначалось вище, на стадії нового розгляду справи, ПАТ "ВТБ Банк" збільшило свої позовні вимоги, а ТОВ "Компанія "Агро-Союз" змінило підстави зустрічного позову.

Здійснюючи розгляд справи за первісними позовними вимогами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Проте, Господарський суд Дніпропетровської області відмовив повністю в задоволенні первісного позову за наслідками розгляду зустрічного позову про визнання поруки такою, що припинена. Суд, керуючись нормами ч. 1 ст. 559 ЦК України задовольнив зустрічний позов мотивуючи тим, що ПАТ "ВТБ Банк" без згоди ТОВ "Компанія "Агро-Союз" змінено розмір зобов'язань ТОВ "Вірто-Сервіс" перед ПАТ "ВТБ Банк", внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ТОВ "Компанія "Агро-Союз" перед ПАТ "ВТБ Банк", що є підставою для припинення поруки у відповідності з наведеними положеннями ЦК України (435-15) .

Втім, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення не погодився з таким висновком та зазначив про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, який встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.

Згідно зі ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Слід зауважити, що згода поручителя може бути висловлена у будь якій формі, зокрема, письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

Таким чином, погодження поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання вищезазначених додаткових угод до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч. 1 ст. 559 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-152цс13 та висловлена в п. 2 розділу "Спори, що виникають із договорів позики, кредитних договорів" Висновків Верховного Суду України від 01.07.2014, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2014 року).

При цьому, умова договору поруки щодо поручительства перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України. Тобто, Поручитель, будучи в силу ст. 627 ЦК України, вільним при укладенні договору поруки, виборі контрагента та визначенні умов договору, поручився як за існуючі на момент укладенні договору зобов'язання ТОВ "Вірто-Сервіс" перед ПАТ "ВТБ Банк", так і за ті, які можуть виникнути в майбутньому.

Що стосується позовних вимог ПАТ "ВТБ Банк", колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про наявність підстав для їх задоволення (з урахуванням здійсненого апеляційним господарським судом перерахунку пені по відсоткам). При цьому, судом апеляційної інстанції з'ясовано загальний обсяг кредитування, здійсненого ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором від 23.07.2008 № 27/08В з урахуванням додаткових угод до нього.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Стосовно посилання скаржника в касаційній скарзі на позицію, викладену в постановах Вищого господарського суду України у справах № 30/74пд та № 30/75пд, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обставини а даній справі не є тотожними обставинам у наведених справах.

Інші доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.