Т. Дроботової - головуючого Г. Мачульського Л. Рогач за участю представників: позивача Котляров С.А. - довіреність від 20.05.2014 р. відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" на постанову від 29.04.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі № 910/6877/14 господарського суду м. Києва за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" про стягнення боргу та штрафних санкцій у сумі 208 069,32 грн. Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2014 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 25.11.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/3074 від 24.11.2014 р., у зв'язку із відрядженням судді Волковицької Н.О., для розгляду касаційної скарги Рівненської міської ради у даній справі, сформовано колегію суддів у складі: суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого (доповідача), суддів: Мачульського Г.М., Рогач Л.І., про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

У квітні 2014 р. СТОВ "Промінь" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" про стягнення 208 069, 32 грн., з яких: 76 444,43 грн. - сума основного боргу; 993,77 грн. - сума інфляційних збитків за період прострочення з 13.08.2012 р. по 21.03.2014 р.; 5 518,80 грн. - сума 3 % річних за період з 17.05.2012 р. по 21.03.2014 р.; 125 112,32 грн. - сума 10 % штрафних санкцій за прострочення умов договору.

Позовні вимоги, з посиланням, зокрема, на приписи статей 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, частину 6 статті 231 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що 24.04.2012 р. між сторонами було укладено договір поставки соняшнику, на підставі якого позивачем, згідно видаткової накладної № ПР-00000283 від 14.05.2012 р., було поставлено відповідачу 305,152 тони товару на загальну суму 1 251 123,20 грн., оплата якого, відповідно до пункту 3.2 договору, має бути здійснена відповідачем протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару, тобто останнім днем оплати отриманого відповідачем товару повинен був настати 17.05.2012 р.

Проте, як зазначав позивач, відповідачем оплата товару здійснена частково, а саме 28.05.2012 р. на суму 1 125 000,00 грн. та 13.08.2012 р. на суму 49 678,77 грн., згідно банківських виписок № 396 та № 907 відповідно.

Тобто, станом на день подання позову сума заборгованості відповідача за договором поставки становить 76 444,43 грн.

Крім того, позивач зазначав, що відповідно до пункту 5.3 договору, в разі порушення терміну оплати товару покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару, що в даному випадку, з огляду на не здійснення у визначені договором строки (до 17.05.2012 р.) оплати товару, сума штрафу складає 125 112,32 грн.

Надіслана на адресу відповідача претензія у добровільному порядку останнім не виконана, кошти не сплачені, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні, вказуючи на те, що пунктом 3.2 договору визначено, що оплата товару проводиться після отримання покупцем від постачальника рахунку - фактури та документів, вказаних у пунктах 2.3 та 8.7 договору, які, як зазначав відповідач, позивачем передані не були, у зв'язку з чим, на підставі пункту 5.10 договору, яким передбачене право покупця притримати оплату за товар в розмірі 20 % до моменту надання визначених у пункту 8.7 договору документів, відповідач вважав, що термін оплати товару не настав внаслідок неподання самим позивачем передбачених договором документів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.06.2014 р. (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" на користь СТОВ "Промінь" 77 438,20 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 5 518,80 грн. трьох процентів річних, 125 112, 32 грн. штрафу.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" Київський апеляційний господарський суд (судді: Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю., Скрипка І.М.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 16.06.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.09.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги невідповідністю судових рішень нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Скаржник зазначає про помилкове залишення судами поза увагою умов договору стосовно настання у покупця обов'язку здійснення оплати товару за умови передання документів, визначених пунктами 2.3 та 8.7 договору, доказів передачі яких позивачем не надано, у зв'язку з чим судами не надано належної оцінки пункту 5.10 договору, яким передбачене право покупця притримати оплату за товар в розмірі 20 % до моменту надання документів, що, як вважає заявник касаційної скарги свідчить про незаконність нарахування штрафних санкцій.

Скаржник також зазначає, що у пункті 1.1 договору передбачено, що товар поставляється в кількості 311,4000т +/- 5% за вибором покупця, на загальну суму 1 276 740,00 грн., однак згідно накладної, на яку посилається позивач, вартість товару становить 1 251 123,20 грн., що на 25 616,80 грн. менше ніж передбачено договору, в той час, як про зменшення кількості товару покупцем не заявлялось, а трьохсторонній акт приймання - передачі, який би свідчить про повну поставку товару відсутній, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції стягнуто штраф по закінченні річного строку, хоча для її стягнення застосовується спеціальна давність, що передбачена частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України, що становить один рік.

Заявник вважає, що якщо виникнення обов'язку зі сплати вважати 18.05.2012 р., строк позовної давності для стягнення штрафу скінчився 18.05.2013 р., про що відповідач заявляє, однак суд не звернув уваги на даний факт.

СТОВ "Промінь" у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, з підстав правомірності встановлення судами факту прострочення здійснення відповідачем оплати отриманого на виконання умов договору товару, що останнім не спростовано, а відтак і правомірність задоволення позовних вимог, виходячи з приписів чинного законодавства.

Крім того, стосовно доводів скаржника щодо пропуску позивачем строку позовної давності, СТОВ "Промінь" зазначав, що відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, проте, відповідачем будь - яких заяв чи клопотань стосовно застосування позовної давності під час розгляду справи не заявлялось, хоча представник відповідача приймав участь у всіх судових засідання, ознайомлювався з матеріалами справи та надавав відзив.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 24.04.2012 р між ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" (покупець) та СТОВ "Промінь" (постачальник) було укладено договір поставки № 142203, за умовами пункту 1.1 якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар (соняшник, що відповідає по якості ДСТУ) у кількості 311,400 т +/- 5% за вибором покупця за ціною 4100,00 грн. за одиницю товару, на загальну суму 1 270 740,00 грн.

Поставка всієї партії товару за даним договором здійснюється у термін до 14.05.2012 р.

Розділом 4 договору (пункт 4.1) сторони передбачили, що товар здається постачальником та приймається покупцем:

- за кількістю - відповідно до ваги, що визначена у накладній (складських документах) на товар;

- за якістю - відповідно до показників лабораторії ДП "Державна продовольчо - зернова корпорація України "Кролевецький КХП", зазначених в аналізній картці та з урахуванням показників, передбачених у пункті 2.5 договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору сторони встановили, що покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата за товар здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку - фактури та документів, вказаних у пункт 2.3 та 8.7 договору. Перебіг терміну оплати починається з наступного банківського дня від дати поставки відповідної партії товару.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною № Пр-00000283 від 14.05.2012 р. відповідачу було передано товару (соняшник кількістю 305152 кг) на загальну суму 1 251 123, 20 грн. (ас. 15).

14.05.2012 р. ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" видано довіреність № 2452 на отримання цінностей від СТОВ "Промінь", а саме соняшнику у кількості 306 тон (а.с. 14).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи згідно банківських виписок № 1345 від 28.05.2012 р. та № 1238 від 13.08.2012 р. сплачено за соняшник згідно договору № 142203 від 24.04.2012 р. 1 125 000,00 грн. та 49 678,77 грн. (а.с. 16-17).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору уданій справі є вимога СТОВ "Промінь" про стягнення з ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн", зокрема, 76 444,43 грн. основного боргу за договором поставки № 142203 від 24.04.2012 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо повної оплати отриманої продукції, а також суми інфляційних збитків за період прострочення з 13.08.2012 р. по 21.03.2014 р. та 3 % річних у розмірі 5 518,80 грн. за період з 17.05.2012 р. по 21.03.2014 р..

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами пункту 1 статті 692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України конкретизовано визначений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Враховуючи вказані приписи законодавства та виходячи із встановлених судами обставин справи стосовно здійснення позивачем, у відповідності до умов договору, поставки продукції на загальну суму 1 251 123, 20 грн., що не спростовано відповідачем, та здійснення відповідачем часткової оплати отриманої продукції на загальну суму 1 174 678,77 грн., колегія суддів вважає правомірним висновок судів про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" основної заборгованості за договором поставки № 142203 від 24.04.2012 р. у розмірі 76 444,43 грн., а також суми інфляційних збитків та 3 % річних за період прострочення.

При цьому, стосовно доводів ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" про те, що з огляду на неподання постачальником документів, передбачених пунктами 2.3 та 8.7 договору, у покупця не настав строк оплати такого товару, судами першої та апеляційної інстанції правомірно було зазначено про безпідставність таких доводів, з огляду на встановлені обставини стосовно прийняття покупцем поставленого позивачем, згідно умов договору, товару без будь - яких зауважень та здійснення часткової оплати цього товару.

Судами також правильно вказано про безпідставність доводів відповідача про здійснення поставки товару у меншій кількості, ніж передбачено договором, оскільки як встановлено судами, пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар у кількості 311,400 т +/- 5 % за вибором покупця за ціною 4100,00 грн. за одиницю товару, на загальну суму 1 270 740,00 грн., а прийнявши без зауважень у строки, передбачені умовами договору та частково оплативши отриманий товар, покупець підтвердив виконання постачальником своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що зазначені у договорі документи щодо поставленого за накладною № Пр-00000283 від 14.05.2012 р. товару в межах договору № 142203 від 24.04.2012 р. залучені до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна № Пр-00000283 від 14.05.2012 р.; довіреність № 2452 від 14.05.2012 р. пред'явлена відповідачем при отриманні партії товару; податкова накладна № 8/2 від 14.05.2012 р., підтвердження реєстрації податкової накладної 23.05.2012 р., довіреність № 69 від 14.05.2012 р. виписана позивачем для здійснення переоформлення товару; заява на ім'я директора філії ПАТ "ДПЗКУ "Кролевецький КХП" про переміщення товару з СТОВ "Промінь" на ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" від 14.05.2012 р.; складська квитанція на зерно № 1265 від 14.05.2012 р., аналізна картка на зерно від 14.05.2012 р., витяг з книги руху зерна та зерно продуктів за період з 14.05.2012 р. по 25.05.2012 р., в той час, як відповідачем не доведене неподання йому вказаних документів.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції також встановлено, що передбачене договором у пункті 5.10 право покупця притримати оплату за товар в розмірі 20% до моменту надання документів не свідчить про допущення порушень умов договору з боку продавця, та не надає права покупцю на відмову від оплати прийнятого ним товару. Докази того, що відповідач скористався вказаним правом на притримання, останнім не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, СТОВ "Промінь" звертаючись до суду просило також стягнути з ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" штраф у розмірі 125 112,32 грн., на підставі пункту 5.3 договору за прострочення умов договору, яким передбачено, що покупець у випадку порушення терміну оплати товару сплачує штраф у розмірі 10 % від неоплаченого товару.

Статтями 610 та 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 вказаного Кодексу).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено факт порушення відповідачем терміну оплати товару поставленого згідно накладної № Пр-00000283 від 14.05.2012 р., який підтверджений відсутністю проведення оплати партії товару станом на 18.05.2012 р. - у строк обумовлений сторонами у пункті 3.2 договором та здійснення відповідачем оплати отриманого товару тільки 28.05.2012 р. та 13.08.2012 р., а відтак і встановлено наявність правових підстав для нарахування позивачем штрафу у відповідності до пункту 5.3 договору.

При цьому, стосовно доводів скаржник про стягнення судом першої інстанції штрафу залишивши поза увагою приписи статті 258 Цивільного кодексу України щодо застосування позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, в матеріалах справи заява відповідача про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення штрафу відсутня, в той же час, як свідчать матеріали справи, розгляд справи судом відкладався, про що представники сторін були повідомлені належним чином, відповідачем надавались заява на ознайомлення з матеріалами справи та відзив на позовну заяву, а зі змісту протоколів судових засідань від 05.06.2014 р. та від 16.06.2014 р., у яких брали участь представники як позивача, так і відповідача, вбачається, що відповідачем будь - яких заяв чи клопотань, у тому числі про застосування позовної давності, не заявлялось (а.с. 40, 44-46, 47, 52).

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки скаржником не зазначено підстав, які б унеможливлювали розгляд касаційної скарги у даній справі, згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, при цьому, явка сторін в суд касаційної інстанції не визнавалась обов'язковою, а сторонами їх правова позиція, доводи та заперечення викладені у наявних в матеріалах справи документах.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 р. у справі № 910/6877/14 та рішення господарського суду м. Києва від 16.06.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.