Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Київський завод "Європласт" на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі господарського суду № 910/2764/14 міста Києва за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ "Київський завод "Європласт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Атем" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 року в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Київський завод "Європласт": Куркова А.В. (довіреність від 11.03.2014 року), ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України": Липська Н.В. (довіреність № 010-01/2341 від 11.04.2014 року), ТОВ "Атем": не з'явилися.

у лютому 2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Київський завод "Європласт" (далі - відповідача) про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 року, згідно якого відповідач передав позивачу належне йому на праві власності обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Атем", як позичальника, перед банком з повернення кредитних коштів за Генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 року та укладеними в її рамках кредитними договорами (том 1, а.с. 3 - 517).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року порушено провадження у справі № 910/2764/14 за цим позовом, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.03.2014 року, яке неодноразово відкладалося ухвалами суду (том 1, а.с. 1 - 2, том 2, а.с. 37 - 38, 51 - 52, 75 - 76, 102 - 103).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року, поряд з іншим, залучено до участі у справі ТОВ "Атем" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (том 2, а.с. 51 - 52).

03.04.2014 року представником позивача подано до господарського суду клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої поставити таке питання: "Яка початкова ціна предмета застави за Договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 року, укладеним між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Київський завод "Європласт", а саме: обладнання - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, для його подальшої реалізації на публічних торгах в порядку виконавчого провадження?", проведення судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, витрати з проведення судової експертизи покласти на позивача (вх. № 06-37/14809/14) (том 2, а.с. 53 - 56).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року призначено у даній справі комплексну економічну та судово-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експертів поставлено такі питання:

1). Яка загальна сума заборгованості наявна у ТОВ "Атем" за Генеральною кредитною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 року та окремо по кредитних договорах № 6407К2/2416 від 16.02.2007 року, № 6407К9/2429 від 04.06.2007 року, № 151107К77 від 10.12.2007 року, № 151107К78 від 10.12.2007 року, № 6408К8/2463 від 25.04.2008 року із розшифруванням складових боргу?

2). Яка загальна сума заборгованості ТОВ "Атем" за Генеральною кредитною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 року та окремо по кредитних договорах № 6407К2/2416 від 16.02.2007 року, № 6407К9/2429 від 04.06.2007 року, № 151107К77 від 10.12.2007 року, № 151107К78 від 10.12.2007 року, № 6408К8/2463 від 25.04.2008 року підтверджується матеріалами справи?

3). Яка ринкова вартість обладнання - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, яке належить на праві власності ТОВ "Київський завод "Європласт"?

Ухвалено надати у розпорядження експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали даної справи, зобов'язано позивача надати суду матеріали кредитної справи за Генеральною кредитною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 року, а також інші матеріали, необхідні для проведення експертного дослідження, зобов'язано відповідача надати технічну документацію на обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, зобов'язано судового експерта повідомити та узгодити строки і порядок проведення комплексної економічної та судово-товарознавчої експертизи, витрати по проведенню експертизи покладено на позивача, попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку (том 3, а.с. 86 - 89).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року (суддя Головіна К.І.) провадження у даній справі зупинено до отримання висновку комплексної економічної та судово-товарознавчої експертизи з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) (том 3, а.с. 90 - 91).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою про зупинення провадження у справі, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, справу передати на розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи тим, що призначення судом комплексної судової експертизи для роз'яснення питань, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, та зупинення у зв'язку із цим провадження у справі, порушує вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо розгляду справи впродовж розумного строку та спрямоване на затягування судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Шевченка Е.О., Синиці О.Ф.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року про зупинення провадження у справі - без змін (том 3, а.с. 119 - 122).

Не погоджуючись з винесеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 13.10.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 11.09.2014 року про зупинення провадження у справі, справу передати на розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка є частиною законодавства України з 1997 року, статті 1 Закону України "Про судову експертизу", статей 41, 69, 79, 86, 106 ГПК України. Скаржник зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, в порушення положень чинного законодавства зупинив провадження у даній справі у зв'язку з призначенням комплексної судової експертизи, про призначення якої жодна із сторін спору не клопотала, та поставив на вирішення судового експерта питання, які виходять за межі його компетенції щодо проведення комплексної експертизи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року про зупинення провадження у даній справі на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників позивача та відповідача, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) .

Пунктами 2, 3, 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 року (v0004600-12) роз'яснено про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. На підставі пункту 5 частини 1 статті 65 та пункту 1 частини 3 статті 79 ГПК України судову експертизу може бути призначено судом як в порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до частин 1, 6 статті 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Отже, у рішенні про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження господарський суд повинен зазначити дані, визначені частиною 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зокрема, щодо початкової ціни предмета застави для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, про що роз'яснено пунктом 9.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (v0006600-12) року.

Згідно з пунктом 1 частини 2 та частинами 4, 5 статті 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Про зупинення провадження у справі виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у лютому 2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Київський завод "Європласт" про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 року, а саме: обладнання - технологічну систему "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, шляхом реалізації предмета застави з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження (том 1, а.с. 3 - 517).

Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ТОВ "Атем" (позичальником) умов Генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 року, в рамках якої у 2007 - 2008 роках були укладені кредитні договори, в частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом та по процентах за користування кредитом на загальну суму 78 757 420, 16 дол. США та 40 715 801, 33 грн., внаслідок чого та на підставі Договору застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 року, укладеного між банком (позивачем) та відповідачем, як заставодавцем, у позивача виникло право звернення стягнення на майно, що є предметом застави.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.04.2014 року позивач через свого представника звернувся до господарського суду з клопотанням про призначення у даній справі судової експертизи, на вирішення якої просив поставити таке питання: "Яка початкова ціна предмета застави за Договором застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 року, укладеним між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Київський завод "Європласт", а саме: обладнання - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, для його подальшої реалізації на публічних торгах в порядку виконавчого провадження?", проведення судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, витрати з проведення судової експертизи покласти на позивача (том 2, а.с. 53 - 56).

В обґрунтування доцільності призначення судової експертизи щодо визначення початкової ціни спірного предмета застави позивач зіслався на положення частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якими передбачено, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах в порядку виконавчого провадження. Також, позивач зазначив, що вартість предмета застави, яку сторонами спору було визначено в розмірі 5 081 740 грн. згідно умов Договору застави № 6408Z16/2463 від 25.04.2008 року, не відповідає його реальній ринковій вартості на даний час. З огляду на це, позивач вважає за необхідне призначити у справі судову експертизу та поставити на її вирішення питання щодо визначення початкової ціни предмета забезпечувального обтяження з метою його подальшої реалізації на публічних торгах в порядку виконавчого провадження.

При цьому, місцевий господарський суд встановив, що відповідач-майновий поручитель заперечує щодо заявленої позивачем (банком) суми заборгованості позичальника в розмірі 8 757 420, 16 дол. США та 40 715 801, 33 грн., що виникла на підставі Генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 року та укладеними в її рамках кредитними договорами у 2007 - 2008 роках, а також не погоджується із договірною вартістю спірного предмета застави.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що при вирішенні даного спору виникла потреба у роз'ясненні питань, які потребують спеціальних знань, а саме у встановленні суми заборгованості позичальника (третьої особи у справі) перед банком-позивачем за Генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 року та укладеними в її рамках кредитними договорами у 2007-2008 роках, а також у визначенні початкової ціни належного відповідачу, як майновому поручителю, предмета застави - технологічної системи "PET-LINE 48", виробництва фірми Nestal-Maschinen AG-Швейцарія, для його подальшої реалізації на публічних торгах в процесі виконавчого провадження.

За таких обставин справи, місцевий господарський суд ухвалою від 11.09.2014 року призначив комплексну економічну та судово-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставив питання щодо визначення загальної суми заборгованості ТОВ "Атем", як позичальника, перед банком-позивачем за спірними кредитними договорами, а також ринкової вартості спірного предмета застави.

У зв'язку з призначенням у справі судової експертизи, суд першої інстанції, керуючись наданими йому правами згідно пункту 1 частини 2 статті 79 ГПК України, зупинив розгляд даної справи до отримання висновку комплексної економічної та судово-товарознавчої експертизи, про що виніс ухвалу від 11.09.2014 року.

Переглянувши ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі в апеляційному порядку, апеляційний суд не знайшов правових підстав для її зміни чи скасування. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги щодо недоцільності призначення місцевим господарським судом судової експертизи та зупинення у зв'язку із цим провадження у справі та зазначив, що господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи, а заперечення проти цього сторона вправі викласти у скарзі на судове рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду справи по суті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій за змістом оскаржуваних судових рішень та зазначає, що зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про факти, що входять до предмета доказування та можуть бути встановлені лише судовим експертом, який володіє спеціальними знаннями для надання висновку з досліджуваних питань.

Доводи відповідача за змістом касаційної скарги про призначення судом першої інстанції у справі судової експертизи за відсутності клопотання жодної із сторін спору колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що у квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з клопотанням про призначення у даній справі судової експертизи (вих. № 010-5/56 від 31.03.2014 року) (том 2, а.с 53 - 56).

Доводи касаційної скарги про помилковість висновків місцевого господарського суду про доцільність призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку із цим провадження у справі з посиланням на докази, прийняті до уваги апеляційним судом та спростовані апеляційним судом, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111-7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи скаржника про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року у зв'язку з незабезпеченням судом розгляду спору упродовж розумного строку колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, оскільки Вищим господарським судом України не встановлено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б підтверджували порушення строків розгляду спору упродовж розумного строку.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що призначення судової експертизи є одним із способів отримання доказів у справі. Отже, у випадку надання позивачем доказів розгляду спірних вимог кредитора ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем" необхідність у визначенні розміру заборгованості відповідача, як майнового поручителя, шляхом проведення судової експертизи у даній справі може бути спростована. Крім того, порушення справи про банкрутство ТОВ "Київський завод "Європласт" може бути обставиною, яка виключає звернення стягнення на майно відповідача у справі позовного провадження, оскільки задоволення вимог кредиторів в справі про банкрутство здійснюється з урахуванням законодавства про банкрутство та виключає необхідність дотримання положень частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". В таких випадках сторони у справі вправі звернутися до суду першої інстанції про скасування ухвали суду про зупинення провадження у справі та поновлення позовного провадження у зв'язку з новими обставинами та для забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року та ухвали господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року про зупинення провадження у справі № 910/2764/14