головуючого: Кузьменка М.В., суддів: Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача 1 - не з'явився; позивача 2 - Крикус В.В.; відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6; третьої особи - не з'явився; прокурор - Гудименко Ю.В.; розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 у справі № 5015/5858/11 за позовом Заступника прокурора Львівської області - прокурора міста Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2 ЛМКП "Айсберг" про витребування майна з чужого незаконного володіння

Заступник прокурора області - прокурор міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про витребування з незаконного володіння Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 314, 0 кв.м. (в т.ч. приміщення підвалу площею 153, 1 кв.м., приміщення 1-го поверху площею 134, 4 кв.м. та приміщення антресолі площею 26, 5 кв.м., що позначені на технічному паспорті ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 02.07.2007 № 865 під індексами V-XII, 10-1 - 10-10).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2013 порушено провадження у справі № 5015/5858/11 за позовом Заступника прокурора області - прокурора міста Львова в інтересах Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.12.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2013 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гоменюк З.П., судді Ділай У.І., Кидисюк Р.А.) від 21.08.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради - ЛМКП "Айсберг".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Давид Л.Л., Данко Л.С.) від 28.11.2013 рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов заступник прокурора Львівської області задоволено, витребувано від ФОП ОСОБА_5 нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 314, 0 кв.м. (в т.ч. приміщення підвалу площею 153, 1 кв.м., приміщення 1-го поверху площею 134, 4 кв.м. та приміщення антресолі площею 26, 5 кв.м., що позначені на технічному паспорті ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 02.07.2007 № 865 під індексами V-XII, 10-1 - 10-10).

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013, ФОП ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2013.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягає в незастосуванні судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 (1759-17) і п. 5 Перехідних положень вказаного Закону.

Разом з касаційною скаргою заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Відповідна заява розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на необґрунтованість заявленого клопотання колегія судів не знайшла підстав для його задоволення.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 13.10.2014 № 05-05/1617 у зв'язку з відпусткою судді Кузьменка М.В. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Студенець В.І. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М., Грек Б.М. для вирішення питання про прийняття до провадження касаційної скарги ФОП ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 зі справи № 5015/5858/11.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2014 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.10.2014.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 27.10.2014 № 05-05/1697 у зв'язку з виходом судді Кузьменка М.В. з відпустки сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І. (доповідач), для розгляду касаційної скарги ФОП ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 зі справи № 5015/5858/11.

Львівською міською радою було подано відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила оскаржувану постанову суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну.

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради подало заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначило, що доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі є безпідставними, не доведені жодними належними і допустимими доказами у розумінні ст. 32- 36, 43 ГПК України, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 розгляд касаційної скарги відкладено на 19.11.2014.

На адресу суду, 17.11.2014 від Львівської міської ради надійшли письмові пояснення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та СПД ФО ОСОБА_5 31.01.2008 укладено договір оренди нерухомого майна № Г-5971-8, згідно з яким орендодавець (Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) на підставі наказів управління комунальної власності від 12.07.2006 № 406-о, від 21.02.2007 № 61-о, від 28.01.2008 № 68-о та від 29.01.2008 № 70-о, договору оренди від 23.05.1996 № 217, передав, а орендар (СПД-ФО ОСОБА_5.) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,0 кв.м., у т.ч. підвал 153,1 кв.м., перший поверх 134,4 кв.м. та антресоль 26,5 кв.м.

Згідно з п. 4.1 договору термін договору оренди визначено на 2 роки 364 дні з 31.01.2008 до 30.01.2011.

Відповідно до п. 4.2 договору перебіг строку дії договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання.

Умовами п. 4.3 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2010 у справі № 15/96, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010, позов заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноваженого органу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_5 задоволено повністю.

Вказаними судовими рішеннями постановлено стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_5 на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 46 901, 81 грн. заборгованості по орендній платі; розірвано договір оренди нерухомого майна № Г-5971-8 від 31.01.2008, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Суб'єктом підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_5 та виселено Суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_5 із нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,0 кв.м.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Львівської області видано наказ № 15/96 від 02.12.2010, який був пред'явлений до примусового виконання у Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 23077950 від 14.01.2011, рішення господарського суду у справі № 15/96 виконане, 30.12.2010 приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,0 кв.м. звільнено від майна боржника та передано представникам балансоутримувача - ЛМКП "Айсберг".

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 у справі № 15/96 рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 та виселення відповідача з орендованих нежилих приміщень загальною площею 314 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,0 кв.м.

Після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 05.04.2011 у справі № 15/96 ФОП ОСОБА_5 звернулася до визначеного договором оренди балансоутримувача - ЛМКП "Айсберг", якому при виконанні рішення суду у справі № 15/96 про виселення було передано ключі від спірного майна, із заявою про повернення йому ключів від орендованих нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Ключі від нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 27.04.2011 було передано ФОП ОСОБА_5, що підтверджується листом ЛМКП "Айсберг" № 530 від 03.05.2011

ФОП ОСОБА_5 28.04.2011 увійшла до орендованого майна, про що складено акт про відкриття приміщення на підставі Вищого господарського суду України від 05.04.2011 у справі № 15/96, який міститься в матеріалах справи.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Заступника прокурора Львівської області - прокурора м. Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу: Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до СПД ФО ОСОБА_5 про витребування з незаконного володіння СПД ФО ОСОБА_5 нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,0 кв.м., у т.ч. підвал 153,1 кв.м., перший поверх 134,4 кв.м. та антресоль 26,5 кв.м.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні в позову, виходив із того, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2010 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 у справі № 15/96 не стали підставою припинення чинності договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 через їх скасування судом касаційної інстанції. Наявні у відповідача права на оренду спірного майна не могли припинитися внаслідок прийняття судових рішень, які в подальшому скасовані.

Суду не було надано належних та допустимих доказів надіслання сторонами договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 повідомлень про зміну чи припинення умов договору у строк, визначений ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 4.3 договору оренди. Не підтверджується матеріалами справи і те, що такі повідомлення надсилалися протягом місяця з моменту прийняття Вищим господарським судом України постанови від 05.04.2011 у справі № 15/96, внаслідок чого суд прийшов до висновку, що такі заяви не надсилалися впродовж всього строку існування договірних відносини між сторонами спору.

На підставі викладеного та з врахуванням перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) та ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", суд прийшов до висновку, що договір оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 в силу прямої вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) продовжив свою дію до п'яти років з моменту укладення, а саме до 30.01.2013.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та наведені законодавчі і договірні положення, місцевий господарський також вказав, що договір оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 не припиняв свою дію у встановленому законом порядку з визначених законом і договором підстав, та є чинним на момент розгляду справи.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами у встановленому законом порядку факту припинення чинності договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 та неправомірності користування відповідачем нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, натомість, відповідачем доведено його право на користування вказаним майном, у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 3 ст. 763 ЦК України законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.

Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Частиною 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) внесено зміни до частини першої статті 17, яку доповнено реченням такого змісту: "Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін".

Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна").

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" ).

Місцевий господарський суд, встановивши, що договір оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 в силу прямої вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) продовжив свою дію до п'яти років з моменту укладення, а саме до 30.01.2013, разом з тим, не зазначив, на якій правовій підставі наймач користувався спірним майном на момент прийняття рішення у справі, а саме 21.08.2013 року, а тому дійшов передчасного висновку про правомірність користування відповідачем нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнесу в Україні", які обумовлюють термін дії договору оренди не менше п'яти років, дають підстави для висновку, що визначений термін відноситься до договорів оренди, укладених вперше.

При цьому, судом було встановлено, що строк дії договору оренди від 31.01.2008 року № Г-5971-2 визначено до 30.01.2011 (п. 4.1 договору).

Враховуючи, що на момент закінчення терміну дії договору оренди та місяць після його закінчення (лютий місяць 2011 року) було закінчено виконавче провадження по виселенню орендаря із займаних приміщень, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що доводи прокурора та позивачів, що у орендодавця не було необхідності та підстави направляти орендарю повідомлення про припинення договору оренди є підставними та обґрунтованими. Після прийняття Вищим господарським судом України 05.04.2011 постанови у справі № 15/96 про відмову в задоволенні позову про розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаних приміщень, орендодавець вчинив дії, які свідчать про його заперечення продовжувати договірні відносини оренди з відповідачем, що є виявом волі власника на розпорядження своїм майном (ст.ст. 317, 319 ЦК України), у зв'язку з чим судом було встановлено, що відсутні правові підстави зайняття ФОП ОСОБА_5 приміщення за адресою АДРЕСА_1.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та СПД ФО ОСОБА_5 31.01.2008 укладено договір оренди нерухомого майна № Г-5971-8, зі строком дії до 30.01.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цвільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

З огляду на те, що цивільні права між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна № Г-5971-8 від 31.01.2008, та, окрім того, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) поширюються на договори оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, тобто до чинних на момент його прийняття договорів зі строком дії менше 5 років, то колегія суддів вважає, що відсутні підстави стверджувати, що його норми не поширюються на спірні правовідносини.

Також вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння судами попередніх інстанцій не було враховано таке.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння.

Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до речових способів захисту.

До умов пред'явлення віндикаційного позову належать такі: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Наслідки припинення договору оренду, в тому числі і внаслідок його розірвання, визначені відповідними нормами ЦК України (435-15) та Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (2269-12) .

З огляду на те, що сріні правовідносини виникли на підставі договору орненди нерухомого майна № Г-5971-8, суди попередніх інстанцій, вирішуючи по суті спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, не дослідили наявність усіх умов, необхідних для застосування обраного речового способу захисту цивільних прав позивачів.

Згідно із ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2013 у справі № 5015/5858/11 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.