за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Споживчого товариства Тетіївського району

про визнання недійсним рішення

за участю представників сторін

від позивача: Озарків І.Д. - за довіреністю;

від відповідача: Складена Н.М. - за довіреністю;

від третьої особи: Гричанюк О.І. - за довіреністю, Тітов А.І. - керівник.

Тетіївське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Тетіївської міської ради, третя особа Споживче товариство Тетіївського району про визнання недійсним рішення Тетіївської міської ради № 707 від 26 грудня 2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.08.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 911/1665/14 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 та рішення господарського суду Київської області від 05.08.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 105 від 24 грудня 2002 року "признано Тетіївському районному споживчому товариству право власності на об'єкти нерухомого майна по вулиці Київській та вулиці Будьонного в місті Тетіїв".

Рішенням Тетіївської міської ради п'ятдесятої сесії шостого скликання № 707 від 26 грудня 2013 року "Про розгляд висновку депутатської комісії міської ради стосовно скасування рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 24.12.2002 року № 105 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївського РайСТ в м. Тетієві" скасовано рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 24 грудня 2002 року № 105 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївському районному споживчому товариству в м. Тетіїв".

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним вказаного рішення, Тетіївське районне споживче товариство вказувало на те, що відповідно до норм чинного законодавства органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку Тетіївська міська рада скасовуючи рішення виконавчого комітету діяла в межах наданих їй повноважень. Крім того, суди вказали на те, позивачем не надано жодних доказів того, що після прийняття рішення виконавчим комітетом № 105 від 24.12.2002 виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та інтересів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, вважає їх правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Згідно із ч 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Крім того, в главі 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення № 105 від 24 грудня 2002 року) наведено вичерпний перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. У вказаному переліку відсутнє право виконавчих органів признавати право власності на нерухоме майно.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що Виконавчий комітет Тетіївської міської ради приймаючи рішення від 24 грудня 2002 року № 105 "про признання права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївському районному споживчому товариству в м. Тетіїв" перевищив свої повноваження надані органом місцевого самоврядування.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи дійшли обґрунтованого висновку про те, що Тетіївська міська рада, скасовуючи рішення виконавчого комітету з підстав невідповідності його діючому законодавству діяла в межах своїх повноважень.

Крім того, посилання скаржника на рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року (v007p710-09) , в якому вказано, що орган місцевого самоврядування не може скасовувати своє рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацію певних суб'єктивних прав та інтересів, правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки як встановлено під час розгляду справи позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після прийняття рішення № 105 від 24 грудня 2002 року виникли правовідносини, пов'язані з реалізацію певних суб'єктивних прав та інтересів.

Також, в матеріалах справи містяться довідки Тетіївського БТІ, в яких зазначено: "рішення Виконкому Тетіївської міської ради № 105 від 24 грудня 2002 року про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївському районному споживчому товариству право власності не оформлялось та рішення не виконувалось"

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, дійшли правомірного висновку про недоведеність порушення спірним рішенням, прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а отже обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 05.08.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Тетіївського районного споживчого товариства залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 та рішення господарського суду Київської області від 05.08.2014 у справі № 911/1665/14 залишити без змін.