Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокурора Томчук М.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України відповідачів Сідельникова О.Л. - довіреність від 28.05.2014 р. третіх осіб не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Вілс" на постанову від 16.06.2014 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/917/14 господарського суду Запорізької області за позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжядо- Запорізької міської ради; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Вілс" третя особа Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку

У березні 2014 р. Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради та ТОВ "Медична клініка "Вілс", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області (з урахуванням заяви про уточнення редакції позовних вимог том 1 а.с. 105-107) про:

- визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.07.2007 р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ "Медична клініка "Вілс", зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 16.08.2007 р. за № 040726100709;

- зобов'язання ТОВ "Медична клініка "Вілс" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:030:0167) площею 1,0438 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Штурмова, власнику земельної ділянки - Запорізькій міській раді шляхом підписання акта прийому-передачі земельної ділянки.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 20, 21, 118, 122- 126 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) обґрунтовані тим, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "Медична клініка "Вілс" встановлено, що рішення № 61/145 від 31.01.2007 р., яким товариству надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу, затверджено проект землеустрою та надано товариству земельну ділянку у користування строком на 10 років, Запорізькою міської радою прийнято всупереч нормам законодавства, оскільки порушено процедуру відведення земельної ділянки та порядок встановлення і зміни цільового призначення землі, що є підставою для визнання такого рішення недійсним, як й визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди землі та повернення земельної ділянки власнику.

У поясненнях на позовну заяву Запорізька міська рада просила суд прийняти рішення на власний розсуд, в подальшому визнавши позов прокурора.

ТОВ "Медична клініка "Вілс" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні в повному обсязі, посилаючись на статтю 1 Господарського процесуального кодексу України, статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статтю 152 Земельного кодексу України, наголошуючи на недоведеність прокурором порушення будь - яких прав та інтересів держави, які б зумовили звернення прокурора до суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.04.2014 р. (суддя Гандюкова Л.П.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ "Медична клініка "Вілс" та зобов'язано відповідача повернути земельну ділянку шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою ТОВ "Медична клініка "Вілс" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Будко Н.В., Москальова І.В., М'ясищев А.М.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 30.04.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.06.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Медична клініка "Вілс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає помилковим висновок судів стосовно порушення міською радою процедури відведення земельної ділянки та порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які документи на підтвердження зміни цільового призначення, яке ще у 1953 році встановлено як землі рекреації, що також підтверджується й листом Головного управління Держземагентства і Запорізькій області від 13.06.2014 р.

Заявник касаційної скарги вважає, що судами залишено поза увагою, що на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування, а саме рішення виконкому Запорізької міської ради № 282 від 28.06.1957 р., від 25.01.1990 р., РУ "Дніпроенерго", правонаступником якого є ВАТ "Дніпроенерго" було отримано у користування земельну ділянку по вул. Штурмовій на підставі акта про постійне користування для будівництва оздоровчого комплексу відповідно до проекту, затвердженого протоколом засідання Містобудівної ради, а в подальшому за договором купівлі - продажу від 25.12.2002 р., ТОВ "Медична клініка "Вілс" було придбано недобудований спортивний комплекс, а також технічна документація, проект відведення земельної ділянки та проект розпланування спортивного корпусу.

Скаржник зазначає, що 22.04.2003 р. товариство звернулось до Запорізької міської ради з листом про відведення земельної ділянки під будівництво оздоровчого комплексу у зв'язку з викупом недобудованого спортивного корпусу, в подальшому отримавши висновки відповідних служб та органів. При цьому, як вважає скаржник, процедура передачі земельної ділянки Запорізькою міською радою порушена не було, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення всі необхідні документи для відведення земельної ділянки були в наявності та були узгоджені раніше, при відведенні землі "Дніпроенерго", а відтак не потребували повторного погодження. А зі змісту оспорюваного рішення ради не вбачається здійснення зміни цільового призначення земельної ділянки, у зв'язку з чим, відповідно до порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 р. (677-2004-п) , який діяв на момент прийняття міською радою оспорюваного рішення, проект відведення розробці не підлягав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. ТОВ "Медична клініка "Вілс" було надано згоду на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Медична клініка "Вілс" та передано товариству в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:030:0167) площею 1,0438 га (землі зайняті поточним будівництвом) по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу.

19.07.2007 р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Медична клініка "Вілс" (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований 16.08.2007 р. за № 040726100709), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (на 10 років) платне користування земельну ділянку площею 1,0438 га для розташування спортивного комплексу, що знаходиться по вул. Штурмовій у м. Запоріжжя.

Згідно з пунктом 14 договору земельна ділянка передається в оренду для розташування спортивного комплексу.

Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель) - землі житлової та громадської забудови (пункт 15 договору).

Судами також встановлено, що 18.05.2013 р. працівниками Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області було проведено перевірку дотримання ТОВ "Медична клініка "Вілс" вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт, у якому зафіксовано, що за результатами вивчення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству, встановлено, що вона передається в оренду за рахунок "земель іншого призначення", тобто з проекту вбачається зміна цільового використання землі на землі фізичної культури та спорту.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що земельна ділянка, була передана ТОВ "Медична клініка "Вілс" із земель рекреації. Згідно пункту 4.1.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої Наказом Держкомзему від 03.12.2004 р. № 391, зазначений проект відведення повинен був проходити обов'язкову державну землевпорядну експертизу. Враховуючи викладене, а також відсутність позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р., за висновком спеціаліста Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, винесено з грубим порушенням земельного законодавства України.

Листом № 2649 від 24.05.2013 р. Прокуратура Ленінського району міста Запоріжжя була повідомлена про результати проведеної 18.05.2013 р. перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора Ленінського району м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу" визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.07.2007 р. та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку Запорізькій міській раді шляхом підписання акта прийому-передачі земельної ділянки, посилаючись на на приписи статей 20, 21, 118, 122- 126 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , з підстав прийняття Запорізькою міською радою окаржуваного рішення всупереч нормам законодавства, з порушенням процедури відведення земельної ділянки та порядок встановлення та зміни цільового призначення землі.

Здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при передачі в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки, відбулась зміна її цільового призначення, оскільки з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вбачається, що цільовим призначенням спірної земельної ділянки є: землі житлової та громадської забудови, а земельна ділянка передається за рахунок земель іншого призначення, цільовим використанням землі є: землі фізичної культури. В той час, як згідно наявних в матеріалах справи матеріалів із землеустрою щодо припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем - ВАТ "Запоріжжяобленерго", висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області від 14.12.2006 р. № 5829/11/14, цільове призначення спірної земельної ділянки визначено, як землі рекреаційного призначення.

Статтею 18 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою оскаржуваного рішення від 31.01.2007 р.) передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 вказаного Кодексу, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За приписами статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтями 38, 39 Земельного кодексу України встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

При цьому, статтями 50, 52 Земельного кодексу України передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що спірна земельна ділянка, передана відповідачу за спірним рішенням, частково знаходиться на землях, які віднесені до земель водного фонду.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частини 1, 4 статті 59 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами статей 124 та 125 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до суду прокурор Ленінського району м. Запоріжжя вказував на прийняття міською радою спірного рішення від 31.07.2007 р. всупереч вимогам статей 20, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, з порушенням процедури відведення земельної ділянки та порядку встановлення та зміни цільового призначення землі.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення від 31.01.2007 р.) передбачений порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та встановлено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно з частиною 6 статті 123 вказаного Кодексу, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Водночас, порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений статтею 124 Земельного кодексу України, якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою вказані норми земельного законодавства та не надано належної оцінки підставам звернення прокурора до суду з вимогою про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу", в той час, як порядок передачі земельної ділянки у постійне користування та в оренду є відмінним та врегульований різними нормами матеріального права.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги, зокрема, про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради № 61/145 від 31.01.2007 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки по вул. Штурмовій для розташування спортивного комплексу", судом першої інстанції, що було залишено поза увагою й судом апеляційної інстанції, не взяті до уваги доводи відповідача про наявність у матеріалах справи висновків та погоджень відповідних органів, зокрема:

- матеріали із землеустрою щодо припинення права користування земельною ділянкою ВАТ "Запоріжжяобленерго" парк "Енергетиків" на Правому березі, у яких, зокрема, наявний лист ВАТ "Запоріжжяобленерго" міському голові про припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою підприємству рішенням Запорізької міської ради № 316 від 04.04.1953 р., вказане рішення № 316 та рішення міської ради від 28.07.2006 р. № 32/66 про припинення ВАТ "Запоріжжяобленерго" права користування земельною ділянкою на Правому березі (парк "Енергетиків") (том 1 а.с. 25-32);

- договір купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва від 25.12.2002 р., укладений між ВАТ "Дніпроенерго" (правонаступником якого став ВАТ "Запоріжжяобленерго") (продавець) та ТОВ "Медична клініка "Вілс" (покупець), пунктом 1.2 якого передбачено, зокрема, здійснення відводу земельної ділянки по вул. Штурмовій, а за актом приймання - передачі від 02.01.2002 р. продавцем передано, а покупцем прийнято у власність незакінчений будівництвом спортивний корпус по вул. Штурмовій, а також правовстановлююча та проектно - сметна документація, у тому числі на земельну ділянку (а.с. 150- 153);

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Медична клініка "Вілс" по вул. Штурмова для розташування спортивного комплексу, який містить: - заяву ТОВ "Медична клініка "Вілс" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та заяву про надання дозволу на розміщення спортивного оздоровчого комплексу від 02.06.2005 р.; - завдання Запорізького міського управлення земельних ресурсів на складання проекту землеустрою від 02.02.2007 р. № 01-04/621и; - вихідну земельно - кадастрову інформацію; - пояснювальну записку інженера - землевпорядника з відповідною інформацією щодо наявних погоджень та висновків; - висновок Запорізького міського управління земельних ресурсів від 05.02.2007 р.; висновок Головного управління архітектури та містобудування від 01.02.2007 р. № 716; висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області від 14.12.2006 р.; висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 29.01.2007 р. № 02/115; висновок Запорізької обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури від 27.12.2006 р. № 2502; висновок Запорізького регіонального управління водних ресурсів (том 1 а.с. 128-143).

При цьому, як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи висновку державної землевпорядної документації від 06.02.2007 р. № 371, реєстрація якого відбулась 05.02.2007 р. за № 371, затверджений заступником начальника управління земельних ресурсів, у підсумковій оцінці зазначено про не в повній мірі відповідність землевпорядної документації, із поверненням на доопрацювання, із покладення контролю за усуненням зауважень на начальника міського управління земельних ресурсів (том 2 а.с. 51-52).

05.02.2005 р. Запорізьким міським управлінням земельних ресурсів міського заступнику голови з питань діяльності виконавчих органів ради направлено лист № 01-04/3422 із зазначенням, що на виконання доручення стосовно можливості відведення ТОВ "Медична клініка "Вілс" земельної ділянки для розташування спортивного комплексу по вул. Штурмовій, управління земельних ресурсів вважає можливим передати товариству земельну ділянку в оренду (том 1 а.с. 165).

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції доводи відповідача стосовно наявності погоджувальних документів відповідних органів залишені поза увагою.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги з посиланням на зміну спірним рішенням ради від 31.01.2007 р. цільового призначення земельної ділянки, судами залишено поза увагою, що зміст вказаного рішення міської ради не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки, а посилаючись на відмінність цільового призначення спірної земельної ділянки, вказаного у документах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу та матеріалах із землеустрою щодо припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем - ВАТ "Запоріжжяобленерго", поза увагою судів залишилось необхідність з'ясування питання стосовно здійснення такої зміни цільового призначення земельної ділянки, період часу у який відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки та здійснення цієї зміни цільового призначення саме оспорюваним рішенням.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи вказані приписи законодавства були залишені судами поза увагою.

Оскільки в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. у справі № 908/917/14 та рішення господарського суду Запорізької області від 30.04.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.