У 2014 році Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про скасування рішення комісії ПАТ "Київенерго" по розгляду актів порушень Правил користування електричною енергією (z0417-96) , оформлених протоколом № 51 від 15.01.2014 та від 30.01.2014.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014р. у справі № 910/2132/14 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення комісії Публічного акціонерного товариства "Київенерго" по розгляду актів порушення Правил користування електричною енергією (z0417-96) , оформлене протоколом № 51 від 15.01.2014. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2014 скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2013 представниками ПАТ "Київенерго" складено акт № 22889 про порушення Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (далі ПКЕЕ), стосовно об'єкта за адресою: АДРЕСА_1, у якому представники ПАТ "Київенерго" зафіксували самовільне підключення (без укладення договору на постачання електричної енергії, без дозволу, без оплати) електроустановки, тобто порушення п.п. 1.3, 5.1, 6.40 ПКЕЕ (z0417-96) .

Про дату та час проведення засідання комісії постачальника електроенергії з розгляду складеного акта про порушення ОСОБА_2 повідомлений, про що свідчить його підпис на вказаному акті та не заперечується ним.

За результатом розгляду даного акту 15.01.2014 було прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 51 від 15.01.2014 про проведення нарахування ФОП ОСОБА_2 обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ (z0417-96) згідно п. 2.6 Методики з 28.12.2012 по 27.12.2013.

Також позивач зазначав, що за його заявою про перегляд акту № 22889 від 27.12.2013 прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 30.01.2014 та нарахування залишено без змін.

Приймаючи рішення у справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що нарахування вартості необлікованої електричної енергії за правопорушення позивача у розмірі 57658,57 грн. є необґрунтованим та не відповідає дійсності, а отже дійшли висновку про задоволення позовних вимог частково та скасування рішення комісії ПАТ "Київенерго", оформленого протоколом № 51 від15.01.2014.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення комісії ПАТ" Київенерго" від 30.01.2014, суди вказали на те, що повторне засідання не проводилось, в зв'язку з відсутністю підстав для проведення перерахунку, про що позивача було повідомлено листом "Про перерахування по акту порушень" від 12.02.2014 № 030/31/1/1672, про неможливість проведення перерахунку з підстав зазначених в листі, отже стосовно акту порушень № 22889 від 27.12.2013 існує лише протокол комісії по розгляду актів порушень № 51 від 15.01.2014.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Стаття 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачає, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, пошкодження приладів обліку, порушення правил користування енергією.

Правила користування електричною енергією затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) , із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ПКЕЕ), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (z0417-96) , являється обов'язковим нормативно-правовим актом, що регулює взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами.

Згідно п. 6.41 ПКЕЕ (z0417-96) , на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недорахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків, які розраховуються відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електроенергією. Єдиним належним доказом порушення споживачем ПКЕЕ (z0417-96) та підставою для визначення обсягу і вартості недорахованої електричної енергії чинне законодавство визначає акт порушень.

Згідно з п. 6.42 ПКЕЕ (z0417-96) , на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначається обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

У частині четвертій наведеного пункту Правил зазначено, що рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності через 10 робочих днів після вручення протоколу споживачу, за винятком випадків оскарження цього рішення в судовому порядку. Відповідно до п. 1.2 Методики остання застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2.1 Методики вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення такого порушення ПКЕЕ (z0417-96) як самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

Враховуючи те, що актом № 22889 про порушення ПКЕЕ (z0417-96) , складеним представниками ПАТ "Київенерго" зафіксовано самовільне підключення електроустановки, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав у відповідача для складання зазначеного акту і застосування оперативно-господарських санкцій.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що розмір нарахування спірної оперативно-господарської санкції є необґрунтованим та не відповідає нормам чинного законодавства.

З протоколу № 51 від 15.01.2014 вбачається, що нарахування за актом проводилось згідно п. 2.6 та за формулою 2.7 Методики.

У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності Договору або в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.1 цієї Методики, у разі виявлення випадків фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (W доб.с.п., кВт·год), розраховується за формулою W доб.с.п. = P с.п. · t вик.с.п., (2.7), де P с.п. - потужність самовільного підключення (кВт), що визначається за формулами: у разі підключення до однієї фази P с.п. = I · U ном.фаз. · cosj; (2.8), у разі підключення до трьох фаз З с.п. = 3 · Ш · Г ном.фаз. · cosj (2.9), де I - сила струму, визначена виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення до мережі, та допустимого тривалого струму, який може ними протікати згідно з главою 1.3 Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ), А.

Таким чином, дослідивши подані сторонами докази та наданий контррозрахунок позивача, суди встановили, що проведені відповідачем нарахування були здійснені з іншим показником сили струму, який є значно більшим ніж є фактично та ніж той, який зафіксований в акті № 22889 від 27.12.2013, а отже суди обґрунтовано дійшли висновку про невідповідність здійснених відповідачем нарахувань та необхідність скасування рішення комісії по розгляду акту порушень ПКЕЕ (z0417-96) оформленого протоколом № 51 від 15.01.2014.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення комісії, оформленого протоколом від 30.01.2014, то як зазначалось вище, вказане засідання не проводилось ПАТ "Київенерго", відповідно і протоколу від 30.01.2014 не існує, а отже суди правомірно зазначили, що такі вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2014, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.