головуючого судді Євсікова О.О. суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від стягувача: Сімонова Є.О. дов. від 09.01.2014 р., Діденко Ю.О. дов. від 30.01.2014 р. № 29/2014 від боржника: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від третьої особи: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на ухвалу та постанову Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2014 р. Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 р. у справі № 16/41/5022-772/2011 господарського суду Тернопільської області за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" до Кооперативу "СОЮЗ" Публічного акціонерного товариства "Універсал банк" про за зустрічним позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору про припинення господарських правовідносин, які виникають із договору іпотеки, зареєстрованого в реєстрі за № 3757 від 17.08.2007 р. Публічного акціонерного товариства "Універсал банк" Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" Кооператив "СОЮЗ" звернення стягнення на предмет іпотеки

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.08.2014 р. у справі № 16/41/5022-722/2011 (суддя Гирила І.М.) задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 06.09.2012р. у справі № 16/41/5022-772/2011.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 р. (головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.) ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2014 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" - без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду обґрунтовані приписами статей 53, 115, 116, 119 Господарського процесуального кодексу України та статей 22, 24 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на встановлення обставин пропуску строку пред'явлення наказу до виконання не з вини стягувача (ПАТ "Універсал Банк"). Суди, визнавши поважними причини пропуску такого строку, дійшли висновку про наявність підстав для відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Не погодившись з ухвалою суду І інстанції та постановою апеляційного суду, Публічне акціонерне товариство "Тернопільський електромеханічний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу у даній справі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, зокрема статті 23 Закону України "Про виконавче провадження", статей 53, 119 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що суди безпідставно поновили строк на пред'явлення наказу до виконання за відсутності доказів поважності причин пропуску строку з боку стягувача. Також боржник зауважував на тому, що суд і інстанції всупереч статті 81 Господарського процесуального кодексу України не залишив без розгляду заяву Банку за умови ненадання останнім витребуваних судом документів.

Від ПАТ "Універсал Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому стягувач просив залишити без змін оскаржувані ухвалу та постанову з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників стягувача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2011 р. первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2012 р., рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2011 р. скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.08.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за № 3757, а саме: земельну ділянку для житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно-будівельних кооперативів пл. 1,5000 га, кадастровий № 6110100000:02:011:0019, експертна грошова оцінка якої визначена на суму 12 013 950 грн., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Полковника Д.Нечая, 25, яка належить ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 356283, виданого Тернопільською міською радою 15.02.2006 р. на підставі рішення сесії Тернопільської ради від 05.10.2005 р. № 4/16/165, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020666100005, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , для задоволення грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором № 12/18-Кл-07 від 21.08.2007р. в межах генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007 р. з наступними змінами та доповненнями 1 546 599,13 доларів США заборгованості за кредитом, 462 327,58 доларів США процентів за користування кредитом, 1 052 072,23 грн. пені за користування кредитом.

На виконання вказаної постанови Господарським судом Тернопільської області видано наказ № 16/41/5022-772/2011 від 06.09.2012 р. про примусове виконання рішення.

У листопаді 2013р. ПАТ "Універсал Банк" звернулось до місцевого господарського суду з заявою про приведення наказу № 16/41/5022-772/2011 від 06.09.2012 р. у відповідність до вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом його доповнення ідентифікаційним кодом боржника і стягувача та місцезнаходженням стягувача, оскільки відсутність зазначеної інформації слугувало підставою для винесення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постанови № 38987503 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з виконання наказу суду від 06.09.2012 р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 20.10.2014 р., задоволено заяву стягувача про приведення виконавчого документа у відповідність до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом зазначення місцезнаходження та коду ЄДРПОУ стягувача, та шляхом зазначення коду ЄДРПОУ боржника, визнано вимоги заяви такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Виконання рішення господарського суду, згідно з приписами ч. 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалось в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене). Строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати вимогам статті 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавчі документи, зокрема судові накази, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено (ч. 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи із змісту статті 53 Господарського процесуального кодексу України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення учасника судового процесу і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, стягувач пред'явив наказ до виконання у строк, передбачений в наказі, а саме: 19.07.2013 р., однак у зв'язку з невідповідністю наказу вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , останньому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання даного наказу.

Суди, беручи до уваги тривалість процесу розгляду заяв як стягувача так і боржника про допущені у наказі помилки, а також виправлення місцевим господарським судом помилки щодо строку пред'явлення наказу до виконання, дійшли висновку, що стягувач був позбавлений реальної можливості вчасно пред'явити наказ до органів ДВС для примусового виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2011 р. у справі № 16/41/5022-772/2011.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів про наявність обставин, що реально перешкоджали позивачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу № 16/41/5022-772/2011 від 06.09.2012 р. для примусового виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2011р. у справі № 16/41/5022-772/2011 протягом встановленого законом річного строку.

За умови встановлення тих обставин, що строк пред'явлення наказу до виконання пропущено не з вини стягувача, суди обґрунтовано визнали поважними причини пропуску строку пред'явлення наказу до виконання та задовольнили заяву ПАТ "Універсал Банк" про поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 16/41/5022-772/2011 від 06.09.2012 р.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів щодо наявності підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами вимог статті 81 Господарського процесуального кодексу України визнаються колегією суддів непереконливими, оскільки неподання відповідних документів на вимогу суду не є беззаперечною підставою для залишення заяви без розгляду, за умови якщо суд визнав можливим розглянути справу за наявними матеріалами (як це передбачено вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України), а неподані документи не були перешкодою для вирішення спору.