Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача Станько М.М., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 у справі № 914/166/14 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про визнання недійсним одностороннього правочину, В судовому засіданні 30.10.2014 оголошувалась перерва до 06.11.2014 11 год. 10 хв., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про визнання недійсним одностороннього правочину Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - заяви № 1 (вих. № 06-8017 від 13.12.2013) про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2014 (суддя Н.Мороз), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 (судді: Юрченко Я.О. - головуючий, Давид Л.Л., Зварич О.В.), в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 3, 203, 215, 601, 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст.ст.4, 42, 43, 47, 32, 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу та доповненнях до нього відповідач спростовує доводи скарги і просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2012/7-ВТВ від 23.02.2012, яким регулювались поставки газу, здійснені протягом 2012 року.

Продавець свої зобов'язання по договору виконав, однак в порушення умов договору покупцем зобов'язання належним чином не виконано, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 460591,49 грн, що не заперечується сторонами.

04.01.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (покупець) укладено договір № 13-260-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався у 2013 році передати у власність покупця природний газ, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (п.1.2. договору).

Порядок та умови передачі газу врегульовані розділом 3 договору.

Так, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору не пізніше 5-го числа, місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту.

На виконання умов договору відповідач 08.02.2013 надіслав на адресу позивача підписані та скріплені печатками ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" акти приймання-передачі природного газу до договору купівлі-продажу природного газу № 13-260-Н від 04.01.2013 за січень 2013 року, 07.03.2013 - акти приймання-передачі природного газу за лютий 2013 року, 09.04.2013 - за березень 2013 року. Акти позивачем отримані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Однак, як встановили суди, підписані уповноваженим представником позивача та скріплені печаткою товариства примірники таких актів відповідачу не повернуто. Також в порушення п.3.4. договору, мотивованої відмови від підписання вищевказаних актів не надано.

Також суди попередніх інстанцій дослідили наявну в матеріалах справи копію додаткової угоди № 1 від 10.07.2013 до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-260-Н від 04.01.2013, якою пункт 2.1 статті 2 "Кількість та якість газу" викладено в редакції з врахуванням обсягів газу, фактично отриманого відповідачем в січні - березні 2013 року у відповідності до актів приймання-передачі природного газу.

Таким чином, суди дійшли висновку, що позивач прийняв зазначені акти до уваги, однак їх не підписав та не на повернув контрагенту, як цього вимагають умови п.3.4 договору.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідач нарахував позивачу штрафні санкції та проценти на загальну суму 32998615,11 грн та скерував на адресу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" претензію за № 06-7775 про передачу недопоставленого обсягу природного газу, сплату неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань та відсотків за користування коштами попередньої оплати на вказану суму.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" заявою № 1 (вих. № 06-8017 від 13.12.2013) повідомило Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про припинення зобов'язання щодо сплати заборгованості на суму 460591,49 грн за договором № 2012/7-ВТВ від 23.02.2013 на користь позивача зарахуванням зустрічних однорідних вимог, шляхом зменшення дебіторської заборгованості останнього зі сплати 0,1% пені за прострочення виконання негрошового зобов'язання, що виникла на підставі договору № 13-260-Н від 04.01.2013.

Позивач, не погоджуючись із заявою та вважаючи її безпідставною, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, звернувся до суду з позовом у даній справі про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Пунктом 2 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України унормовано, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом пред'явлення вимоги, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Умов, передбачених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування не допускається, суди не встановили.

При цьому суди попередніх інстанцій з'ясували обставини щодо заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, встановили фактичні дані щодо наявності у позивача заборгованості, які становлять підставу зустрічної однорідної вимоги відповідача, перевірили доводи відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, і правильно застосували норми матеріального права, які регулюють такі відносини.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог між сторонами у справі (постанови Вищого господарського суду України від 02.07.2014 у справі № 914/165/14 та від 18.09.2014 у справі № 914/514/14).

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги відхиляються, оскільки правильності правових висновків господарських судів не спростовують, ґрунтуються на невірному розумінні скаржником предмету доказування, зводяться до намагання надати іншу оцінку обставинам справи.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.