Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від (за первісним позовом):позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачів 1) Микита Т.В., представник, 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), третіх осіб на стороні позивача 1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) ОСОБА_5, представник, третіх осіб на стороні відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 філії Львівського обласного управління на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 у справі № 5015/2602/11 Господарського суду Львівської області за первісним позовом Виконавчого комітету Львівської міської ради до 1.Приватного підприємства "Центр соціальної реабілітації молоді", 2. Приватного підприємства "Фірма Піраміда-Авто", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1.Курія Львівської Архієпархії Української греко-католицької церкви, 2. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 філії Львівського обласного управління, за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Росава ЛТ", 2. Громадянина ОСОБА_6, 3. Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Центр соціальної реабілітації молоді" до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємства "Фірма Піраміда-Авто" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 філії Львівського обласного управління до Приватного підприємства "Центр соціальної реабілітації молоді", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Виконавчого комітету Львівської міської ради, 2.Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

Виконавчий комітет Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Центр соціальної реабілітації молоді" та Приватного підприємства "Фірма Піраміда-Авто" про визнання недійсним договору купівлі-продажі незавершеного будівництвом об'єкта, позначеного під літ."А-2" - будинку громадського призначення готовністю 59%, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 249 (вул.Грінченка, корпус 26), який укладений 22.04.2009 між відповідачами; витребування з незаконного володіння ПП "Центр соціальної реабілітації молоді" вказаного об'єкта незавершеного будівництва із зобов'язанням відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні ним.

Приватне підприємство "Центр соціальної реабілітації молоді" звернулося із зустрічним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання права власності на вказаний об'єкт незавершеного будівництва, що позначено на плані під літ."А-2", будинок громадського призначення готовністю 59%, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 249.

Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 філії Львівського обласного управління, яке ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2011 залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, подано позов до Приватного підприємства "Центр соціальної реабілітації молоді" про визнання права власності на частину приміщень площею 138м2 в незавершеному будівництвом об'єкті громадського призначення по вул. Б.Хмельницького, 249 у м.Львові (корпус 26) і витребування його з чужого незаконного володіння у ПП "Центр соціальної реабілітації молоді".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.02.2014 (судді: Деркач Ю.Б. - головуючий, Коссак С.М., Матвіїв Р.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 (судді: Матущак О.І. - головуючий, Дубник О.П., Скрипчук О.С.), в задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом Виконавчого комітету Львівської міської ради відмовлено; в задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом Приватного підприємства "Центр соціальної реабілітації молоді" відмовлено; в задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 філії Львівського обласного управління відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови у позові третьої особи із самостійними вимогами, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 філії Львівського обласного управління звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в зазначеній частині скасувати і передати справу на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Також третя особа надала додаткові пояснення до касаційної скарги.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників відповідача-1 та третьої особи-2 на стороні позивача за первісним позовом, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 28.01.1998 між виконавчим комітетом Львівської міської ради та ВАТ "Львівський домобудівний комбінат № 2" укладено угоду на пайову участь у будівництві, за умовами п.п.1, 2, 4, 5, 6 якої предметом угоди є дольова участь ВАТ "Львівський ДБК № 2" в будівництві будинку громадського призначення на вул. Б. Хмельницького, 249. Площа дольової участі для ВАТ "Львівський ДБК № 2" становила 254м2, який в свою чергу зобов'язаний був виконати роботи по влаштуванню інженерних мереж в мікрорайоні Грінченка.

Управління капітального будівництва Львівського міськвиконкому проводить взаємозалік за виконані роботи по влаштуванню інженерних мереж в мікрорайоні Грінченка по заборгованості за ці роботи, а ВАТ "Львівський ДБК № 2" перераховує на рахунок УКБ міськвиконкому 40 тис.грн додатково, крім взаємозаліку. Після проведення взаємозаліку нежитлова площа 254 м2 в будинку громадського призначення на вул. Б. Хмельницького, 249 (корпус 26) передається ВАТ "Львівський ДБК № 2", а заборгованість УБК списується.

Незавершене будівництво нежитлового приміщення громадського призначення площею 254 м2 передано у власність ВАТ "Львівський ДБК № 2", що підтверджується підписаними 05.04.1999 між сторонами протоколом взаєморозрахунків та актом приймання-передачі нежитлового приміщення площею 254 м2 в будинку громадського призначення по вул. Б. Хмельницького, 249.

25.02.1999 між ВАТ "Львівський ДБК № 2" (продавець) та Закритим акціонерним страховим товариством "Львів-Терен" (покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщень № 18 від 25.02.1999, за умовами п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує незавершене будівництвом нежитлове приміщення на умовах даного договору. Характеристика приміщення: адреса: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 249 (корпус 26). Загальна площа 254 м2. У відповідності до договору незавершене будівництво (корпус 26) належить продавцю згідно укладеної ним із Львівським міськвиконкомом угоди № 3 від 28.01.1998, загальна вартість незавершеного будівництва (корпус 26) становить 140 тис.грн (п.2.1).

У відповідності до підписаного 05.04.1999 акту приймання-передачі незавершене будівництво нежитлового приміщення громадського призначення площею 254 м2 за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 249 (корпус 26) ВАТ "Львівський ДБК № 2" передано у власність Закритого акціонерного страхового товариства "Львів-Терен".

10.01.2003 між Закритим акціонерним страховим товариством "Львів-Терен" (продавець) та ТОВ "Росава ЛТ" укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами п.п.1.1, 1.2, 1.3, 2.1 якого, продавець продає, а покупець купує незавершене будівництвом нежитлове приміщення на умовах даного договору. Характеристика приміщення: адреса: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 249 (корпус 26). Загальна площа 254 м2. Незавершене будівництво (корпус 26) належить продавцю згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 18 від 25.02.1999. Загальна вартість незавершеного будівництва (корпус 26) становить 35880 грн. Покупець зобов'язується провести повну оплату за незавершене будівництво (корпус 26) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 01.02.2003.

Незавершене будівництво нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 249 (корпус 26) передано Закритим акціонерним страховим товариством "Львів-Терен" у власність ТОВ "Росава ЛТ", що підтверджується актом приймання-передачі від 23.01.2003.

Також суди встановили, що 26.12.2003 між ВАТ "Львівський ДБК № 2" (продавець) та ПП "Фірма "Піраміда-Авто" (покупець) укладено договір №6/7 купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав та зобов'язується передати у власність покупця незавершений будівництвом об'єкт (надалі - майно), а покупець придбав та зобов'язується сплатити за вказане майно ціну продажу, прийняти по акту приймання-передачі майно та виконати умови, передбачені цим договором. Майно знаходиться за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 249 (корпус 26) та складається з незавершеного будівництвом будинку громадського призначення загальною площею 254 м2 (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 249, корпус 26). Майно належить продавцеві на праві власності, про що свідчить угода № 3 на пайову участь у будівництві від 28.01.1998, акт приймання-передачі від 05.04.1999 та протокол взаєморозрахунків від 05.04.1999. Загальна сума договору, за якою вчиняється продаж майна становить 250240 грн. Оплата проводиться у гривнях шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця, або через касу підприємства протягом двох місяців з моменту підписання даного договору. Перехід права власності на майно від продавця до покупця відбувається після підписання акта приймання-передачі майна.

29.12.2003 сторонами договору складено акт приймання-передачі, у відповідності до якого незавершений будівництвом будинок громадського призначення загальною площею 254 м2 (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 249 (корпус 26) передано у власність ПП "Фірма "Піраміда-Авто".

Рішенням постійно діючого третейського суду Українського національного комітету Міжнародної торгової палати від 27.03.2009 у справі № 10-42/09 за ПП "Фірма "Піраміда-Авто" визнано право власності на незавершений будівництвом будинок громадського призначення у м. Львові по вул. Б. Хмельницького, 249 (корпус 26).

14.04.2009 за ПП "Фірма "Піраміда-Авто" проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 59%, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 14.04.2009 за № 22469093, реєстраційний номер № 27033139 від 14.04.2009.

22.04.2009 між ПП "Фірма "Піраміда-Авто" (продавець) та ПП "Центр соціальної реабілітації молоді" (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу, зареєстрований в реєстрі за номером № 608, у відповідності до якого продавець продає, а покупець купує незавершений будівництвом будинок громадського призначення по вул.Б.Хмельницького, 249 (корпус 26) у м.Львові готовністю 59%.

23.04.2009 за ПП "Центр соціальної реабілітації молоді" проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 59%, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.04.2009. У відповідності до підписаного 27.04.2009 акта приймання-передачі дане майно передано у власність ПП "Центр соціальної реабілітації молоді".

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.06.2010 у справі № 4/120, залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 у справі № 4/120 та постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2011, рішення постійно діючого третейського суду Українського національного комітету Міжнародної торгової палати від 27.03.2009 у справі № 10 -42/09 скасовано.

Також судами встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 2458 від 05.03.2009 "Про подальше використання об'єкта незавершеного будівництва (корпус № 26 на вул. Б. Грінченка)" вирішено надати Курії Львівської Архієпархії Української греко-католицької церкви у безоплатне користування на умовах позички об'єкт незавершеного будівництва (корпус 26 на вул. Б.Грінченка) загальною площею 493,1м2 терміном на 25 років для забезпечення діяльності Курії при умові завершення будівництва.

За таких обставин, посилаючись на те, що ПП "Фірма "Піраміда-Авто", як продавець, не було власником об'єкта незавершеного будівництва (громадського центру) у м. Львові по вул. Б. Хмельницького, 249 і дане майно вибуло з володіння Виконавчого комітету поза його волею, Виконавчий комітет Львівської міської ради на підставі ст.ст. 388, 658 ЦК України звернувся з позовом у даній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажі незавершеного будівництвом об'єкта, позначеного під літ."А-2" - будинку громадського призначення готовністю 59%, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 249 (вул.Грінченка, корпус 26), який укладений 22.04.2009 між ПП "Фірма "Піраміда-Авто" та ПП "Центр соціальної реабілітації молоді, та витребування з незаконного володіння ПП "Центр соціальної реабілітації молоді" вказаного об'єкта незавершеного будівництва і зобов'язання усунути перешкоди у користуванні ним.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення фактів, що підтверджують право власності позивача на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його у відповідача на час звернення з позовом і прийняття рішення у справі.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Виконавчий комітет Львівської міської ради на підставі належних та допустимих доказів, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів виникнення права власності на спірний об'єкт. Так, відсутні докази відведення земельної ділянки для будівництва спірного об'єкта; дозволу на виконання будівельних робіт, з якого випливало б, хто є замовником та виконавцем будівництва; інші докази того, що саме Львівська міська рада чи її виконавчий орган здійснювали будівництво спірного об'єкта. При цьому суду не надано належним чином оформлену проектну документацію на будівництво об'єкта; відсутні докази погодження та затвердження проекту будівництва компетентними органами у встановленому законодавством порядку.

Оцінюючи доводи Виконавчого комітету Львівської міської ради, викладені у позовній заяві про те, що спірний об'єкт з початку будівництва і до 2009 року (тобто, більше 15-ти років) залишався безгосподарним, суди цілком обґрунтовано зазначили, що у разі, коли майно або його частина могли мати ознаки безхазяйного, такий об'єкт повинен прийматися у власність територіальної громади в судовому порядку за визначеною ст. 335 ЦК України процедурою.

Що стосується наявних в матеріалах справи розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради № 679 від 27.05.1994, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 164 від 05.04.2002, ухвали Львівської міської ради № 2458 від 05.03.2009, якими вирішувалися питання про передачу управлінню Ощадбанку, Курії Львівської Архієпархії Української греко-католицької церкви прав на частини в незавершеному будівництвом спірному будинку, суди попередніх інстанцій, дослідивши їх, дійшли висновку, що ці рішення та ухвала вказують на волевиявлення Львівської міської ради щодо подальшої юридичної долі уже частково збудованого об'єкта незавершеного будівництва, проте, не підтверджують того, що саме Львівська міська рада чи її виконавчий орган були власником об'єкта незавершеного будівництва або здійснювали його будівництво.

Крім того, витребування Виконавчим комітетом Львівської міської ради майна з незаконного володіння, за висновком судів, унеможливлюється, крім відсутності правових підстав також тим, що матеріалами справи достовірно не підтверджено, яка саме частина будинку була відчужена міською радою на користь ВАТ "Львівський ДБК-2", що відповідно не надає можливості індивідуалізувати частину будинку, яка могла б підлягати витребуванню; не доведена загальна площа незавершеного будівництвом будинку громадського призначення, що, відповідно, не надає можливості встановити, яка саме площа в будинку може бути витребувана. У висновку № 2078 судової інженерно-технічної експертизи від 12.12.2013 зазначено лише ймовірну площу будинку громадського призначення, яка становить до 1497,18 м2.

Враховуючи встановлені судами обставини, які викладено вище, а також приписи чинного законодавства, які регулюють відносини щодо захисту права власності, колегія вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач за первісним позовом не довів виникнення та існування права власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва, відповідно не довів і порушення його права чи охоронюваного законом інтересу, а відтак відсутні і підстави для звернення згідно зі ст. 1 ГПК України до суду із вимогами до відповідачів за первісним позовом про визнання правочину щодо такого майна недійсним та витребування його з незаконного володіння.

В частині вирішення спору за первісним позовом судові рішення фактично не оскаржуються.

Також суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ПП "Центр соціальної реабілітації молоді" до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання права власності на вказаний об'єкт незавершеного будівництва, що позначено на плані під літ."А-2", будинок громадського призначення готовністю 59%, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 249.

При цьому суди виходили з такого. У відповідності до договору між Львівською міською радою та ВАТ "Львівський ДБК-2" останнє придбало незавершене будівництвом приміщення площею 254 м2 в незавершеному будівництвом будинку громадського призначення по вул. Б.Хмельницького, 249, корпус 26 в м. Львові. Проте, із змісту договору купівлі-продажу № 6/7 від 26.12.2003, укладеного між ВАТ "Львівський ДБК-2" та ПП "Фірма "Піраміда-Авто" випливає, що останнім придбано у ВАТ "Львівський ДБК-2" незавершений будівництвом будинок громадського призначення по вул.Б.Хмельницького, 249, корпус 26 у м. Львові площею 254 м2, а не приміщення в цьому незавершеному будівництвом будинку. Тобто, ВАТ "Львівський ДБК-2" продало ПП "Фірма "Піраміда-Авто" майно, яке не належало йому на праві власності та яким ВАТ "Львівський ДБК-2" не вправі було розпоряджатися, що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2010, яким скасовано рішення третейського суду, що стало підставою для державної реєстрації незавершеного будівництва за продавцем - ПП "Фірма "Піраміда-Авто".

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За таких обставин, враховуючи, що продавець спірного нерухомого майна під час укладання договору купівлі-продажі не володів правом розпорядження таким майном, зустрічні вимоги ПП "Центр соціальної реабілітації молоді" про визнання права власності на незавершений будівництвом спірний будинок залишено без задоволення. В частині вирішення зустрічного позову судові рішення також фактично не оскаржені.

Щодо поданого третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору позову до Приватного підприємства "Центр соціальної реабілітації молоді" про визнання права власності на частину приміщень площею 138 м2 в незавершеному будівництвом об'єкті громадського призначення по вул. Б.Хмельницького, 249 у м.Львові (корпус 26) і витребування його з чужого незаконного володіння у ПП "Центр соціальної реабілітації молоді", суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Згідно з п.п.1-3 розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради № 679 від 27.05.1994 вирішено: погодитись з пропозиціями комісій про прийняття дольової участі від Львівського обласного управління Ощадного банку України на будівництво будинку громадського призначення корп. № 26 загальною площею 138 м2; Відділу інвестицій оформити протокол передачі капітальних вкладень з обласним управлінням на зазначену площу; УКБ міської адміністрації з обласним управлінням укласти угоду на будівництво будинку громадського призначення корп. № 26.

В п.4 цього ж розпорядження вирішено, що після завершення будівництва об'єкта згідно встановленого законом порядку передати обласному управлінню у власність приміщення в будинку громадського призначення к.26 площею 138 м2, на які передана дольова участь.

Ухвалою Львівської міської ради народних депутатів 18-ї сесії 21 скликання від 09.06.1994 ухвалено погодитись із пропозиціями міської адміністрації про дольову участь Львівського обласного управління Ощадного банку України в будівництві будинку громадського призначення корп. № 26 в мікрорайоні по вул. Грінченка (розпорядження № 678 від 27.05.1994).

24.11.1994 між управлінням капітального будівництва Львівської міської ради (замовник) та Львівським обласним управлінням Ощадного банку України (інвестор) укладено договір про спільну діяльність, за умовами п.1.1 якого замовник та інвестор будують свої взаємовідносини щодо будівництва будинку громадського призначення корп. № 26 загальною площею 138 м2 в мікрорайоні по вул. Грінченка м.Львова, корпус № 26 на підставі ухвали 18-ї сесії 21 скликання Львівської міської ради народних депутатів від 09.06.1994 та розпорядження № 697 міської адміністрації від 27.05.1994.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 164 від 05.04.2002 "Про продовження будівництва будинку громадського призначення (корпус- 26) у житловому мікрорайоні "Грінченка" вирішено: розірвати за спільною згодою зазначений вище договір від 24.11.1994; передати незавершене будівництво на баланс Львівському міському відділенню Ощадного банку України для завершення будівництва; вважати такими що втратили чинність розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради № 679 від 27.05.1994; дозволити Львівському міському відділенню Ощадного банку України прийняти дольову участь у фінансуванні будівництва другого поверху площею 383,68 м2 будинку громадського призначення (корпус-26) у житловому мікрорайоні "Грінченка", з передачею зазначеного приміщення після закінчення будівництва у власність банку; управлінню капітального будівництва укласти з Львівським міським відділенням Ощадного банку України договір про дольову участь у будівництві другого поверху.

Виходячи із того, що будівництво об'єкта завершено не було, суди дійшли висновку, що підстава для переходу права власності на приміщення до Банку не настала.

Що стосується посилань третьої особи в підтвердження позовних вимог на те, що незавершене будівництво площею 138 м2 передано на баланс Банку для завершення будівництва, слід зазначити, що баланс є лише формою бухгалтерського обліку та звітності, а тому не визначає правових підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Відтак, не можна ототожнювати передачу майна на баланс з переходом права власності на це майно.

За таких обставин суди залишили без задоволення позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 філії Львівського обласного управління, як необґрунтовані.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 філії Львівського обласного управління зводяться до того, що господарські суди порушили приписи Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо порядку проведення судової експертизи у даній справі, та щодо необхідності проведення додаткової судової експертизи.

Колегія вважає такі доводи касаційної скарги безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 42 ГПК України хоча висновок судового експерта для господарського суду і не є обов'язковим, однак оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України, тобто як і інші докази у справі. Відповідно ж до приписів ст. 32 ГПК України висновок судових експертів відноситься до засобів доказування нарівні із іншими доказами у справі та не має будь-яких переваг або навпаки - його значення або вагомість у справі не може бути занижено поряд з іншими доказами у справі.

Висновок судової інженерно-технічної експертизи від 12.12.2013 місцевим господарським судом оцінено в сукупності з іншими доказами з наданням правової оцінки. Повноваженнями щодо переоцінки висновку експерта суд касаційної інстанції не наділений. При цьому суд апеляційної інстанції не враховував вказаний висновок експертизи, посилаючись на те, що відсутні матеріально-правові підстави для задоволення позовних вимог. Обставин щодо необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у справі судами попередніх інстанцій встановлено не було.

За таких обставин, враховуючи, що будь-яких доводів щодо порушення або неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права касаційна скарга третьої особи не містить та з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія не вбачає підстави для зміни чи скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 філії Львівського обласного управління залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 у справі № 5015/2602/11 залишити без змін.