Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. за участю повноважних представників: позивача Барана М.Ф. відповідача третьої особи Пукір Ю.Г., Желінського В.М. розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" на рішення та постанову від 24 червня 2014 року господарського суду м.Києва від 2 вересня 2014 року Київського апеляційного господарського суду у справі за позовом Концерну "Військторгсервіс" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" про розірвання договору,

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про розірвання договору № 140/5/877 від 25 липня 2005 року про спільну діяльність (простого товариства), укладеного між Концерном "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп", посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за укладеним договором, а саме не здійснює перерахування відповідної частки прибутку позивача, яка становить 90% фактичного прибутку.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 24 червня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані".

Рішенням господарського суду м.Києва від 24 червня 2014 року (суддя Морозов С.М.) позовні вимоги задоволено. Розірваний укладений 25 липня 2005 року між Концерном "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" договір № 140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2014 року здійснено заміну відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" її правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані"

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2014 року рішення суду змінене. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити. Розірвати укладений 25 липня 2005 року між Концерном "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані" договір № 140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить зазначену постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права і припинити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позову та розірвання укладеного 25 липня 2006 року між Концерном "Військторгсервіс" та ТОВ "Інтерінвестгруп" договору № 140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства) місцевий господарський суд з яким погодилась апеляційна інстанція виходив з того, що порушення відповідачем умов договору щодо неперерахування останнім частини прибутку позивачу, передачі площ в оренду третім особам без попереднього погодження про це з позивачем, неперерахуванням податків та зборів до державного бюджету у зв'язку з укладенням Договору оренди № 1/04/13 від 01.04.2013 р., відсутність відомостей проведення бухгалтерського обліку спільної діяльності з відображенням його доходів та видатків в окремому балансі на підставі якого розподіляється прибуток між сторонами, є істотним в розумінні ст. 651 ЦК України.

Окрім того апеляційна інстанція вважала, що відповідно до доповнень до договору від 26.04.2011 року про внесення змін та доповнень до договору від 25.07.2005 р. № 140/5/877, пунктом 7 якої, зокрема передбачено, що починаючи з 01 квітня 2013 р. сторона 1 (Концерн "Військторгсервіс") та сторона 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА "Компані") підтверджують свої зобов'язання за договором, а сторона 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп") підтверджує перехід своїх прав та обов'язків по договору до сторони 3 (Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані"), відбулося процесуальне правонаступництво, а тому відповідачем у справі слід вважати ТОВ "ДПА "Компані".

Проте з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій між Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України (сторона-1 за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон" (сторона-2 за договором) 25 липня 2005 р. укладено договір № 140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства), відповідно до розділу 1 якого сторони за договором зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що використовується у спільній діяльності, спільно діяти без створення юридичної особи в сфері організації виробничої та торгівельної діяльності, надання послуг у тому числі з перевалки, збереження майна (вантажів, товарів тощо), стоянки та збереження автотранспорту, надання майна в найм, а також здійснення інших видів діяльності не заборонених чинним законодавством для досягнення наступних спільних господарських цілей: отримання доходу (прибутку) з метою його використання на розвиток виробництва, підтримки у належному стані основних засобів, що спільно використовуються, а також використання частини прибутку на задоволення соціальних потреб трудових колективів сторін договору.

Пунктом 1 додаткової угоди від 01.03.2006 р. до договору, сторони погодили, що у зв'язку з припиненням діяльності ГУТТ МО України (Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України), як юридичної особи, та його реорганізації шляхом приєднання до державного господарського об'єднання "Концерн "Військторгсервіс", який є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків зазначеного управління, усі права та обов'язки за договором, які виконувало ГУТТ МО України, переходять до його правонаступника - Державного господарського об'єднання "Концерн "Військторгсервіс".

Пунктом 2.1. додаткової угоди від 01.03.2006 р. до договору сторони домовились у тексті договору замінити Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України на Державне господарське об'єднання "Концерн "Військторгсервіс" у всіх відмінках.

01.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" та Концерном "Військторгсервіс" була укладена Додаткова угода.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 01.04.2011 р. про внесення змін до договору, визначено, що у зв'язку із припиненням зобов'язань стороною-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон" за договором, усі права та обов'язки за договором, які виконувала сторона-1, переходять до правонаступника сторони-1 за договором - сторони-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп", окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за договором.

Пунктом 2. Додаткової угоди від 01.04.2011 р. сторони домовились у тексті договору замінити найменування сторони-1 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (сторона-2) у всіх відмінках.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачем надавалась до матеріалів справи копія додаткової угоди від 26.04.2011 р. про внесення змін та доповнень до договору, а в процесі розгляду справи апеляційним господарським судом ТОВ "ДПА Компані" надало оригінал додаткової угоди від 26.04.2011 р. про внесення змін та доповнень до Договору від 25.07.2005 р. № 140/5/877, укладену між Концерном "Військторгсервіс" (сторона 1) Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" (сторона 3), якою погодили, що п.1 "У тексті договору назву сторони 2 "Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" замінити на назву Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані".

Відповідно до вимог статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до вимог ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Стаття 59 ГК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Враховуючи зазначені вимоги закону суд вважає, що у вирішенні питання процесуального правонаступництва суд повинен з'ясувати спосіб припинення діяльності підприємства, оскільки від цього залежать наявність та обсяг прав та обов'язків правонаступника.

При цьому необхідно враховувати, що від процесуального правонаступництва слід відрізняти випадки, коли під час розгляду справи змінюється найменування сторони (позивача, відповідача). У цих випадках реорганізація (злиття, приєднання, виділення, перетворення) суб'єкта господарювання не відбувається, оскільки зміна найменування не є підставою для реорганізації.

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі господарські суди попередніх інстанцій зазначені обставини з достовірністю не з'ясували і не перевірили, та не дали належної правової оцінки питанню правонаступництва, чи заміни неналежного відповідача відповідно до вимог ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, викладених в додаткових угодах від 01.03.2006, 01.04.2011 та 26.04.2011 років, що визнати законним і обгрунтованим не можна, оскільки при процесуальному правонаступництві розгляд справи продовжується, тоді як при заміні відповідача розгляд справи починається спочатку.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що вказані обставини з'ясовувались та перевірялись в судових засіданнях як першої так і апеляційної інстанцій. Вказані докази також не надавались сторонами в процесі розгляду справи.

Відповідно до роз'яснень що містяться в п.п. 1, 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій за своїм змістом цим вимогам та вимогам ст.ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України не відповідають.

За вказаних обставин суд вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно і всебічно з'ясувати обставини справи у питанні здійснення правонаступництва, зібраним у справі доказам дати належну правову оцінку і відповідно до вимог закону, що регулює дані правовідносини вирішити спір.