Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 у справі господарського суду м. Києва за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача: Жовтун О.В. - дов. № 91/2013/10//30-15 від 30.10.2013; від відповідача: Мова В.І. - генеральний директор, посв. № 345 Клокун Т.Г. - дов. № 56/1321 від 19.12.2013; Теслюк В.Г. - дов. № 31/10 від 17.01.2014; Чорний В.Й. - дов. № 31/793 від 01.10.2014;

Рішенням від 20.01.2014 господарського суду м. Києва (суддя: Головіна К.І.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою від 04.06.2014 Київського апеляційного господарського суду (судді: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Власов Ю.Л., Тищенко О.В.) рішення від 20.01.2014 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що господарські суди вважають за неможливе укладення договору запропонованого позивачем, оскільки даний проект договору не містить всіх його істотних умов та невід'ємних частин, передбачених п.5.17 Правил користування електричною енергією (z0417-96) та всупереч пункту 5.18 названих Правил до даного проекту договору не додані його невід'ємні частини, а саме: відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії; акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, тому такий договір не відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 6, 627 - 630 Цивільного кодексу України; ст.ст. 179 - 184 Господарського кодексу України; Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) ; Правила користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 1996 року (z0417-96) ; ст.ст. 107, 111-10 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник в касаційній скарзі вказує, що відповідно норм вказаного вище законодавства відповідач, як власник електричних мереж, зобов'язаний укласти договір з позивачем.

До Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками судового процесу не надані.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 01.02.1991 акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Київенерго" (постачальник) та державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" (споживач) уклали договір № 714 про постачання електричної енергії.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що сторони зобов'язуються укласти додатково договори, передбачені чинним законодавством та Правилами користування електричною енергією, у разі обґрунтованої присутності у процесі забезпечення споживача електричною енергією третьої сторони (основного споживача, електропередавальної організації).

Відповідно додатку № 8 до договору № 714 від 01.02.1991 "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" на балансі державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" перебувають кабельні лінії 10 кВ, п/ст. ВУМ-ТП 82, п/ст. Микільська - ТП82, комірка № 11, РУ-10 кв ТП - 82.

Як встановлено господарськими судами сторонами не заперечується, що ПАТ "Київенерго" здійснює постачання електричної енергії третім особам шляхом використання електричних мереж відповідача, а саме ТОВ "Регіон Ріелті Груп", ТОВ "Ріелті Сервіс", ТОВ "Н.С.К.Сіті", ПАТ "Прага Авто", ТОВ "Боедем" на підставі договору про постачання електричної енергії.

19.11.2013 позивач звернувся з листом № 030/32/2/10035 до відповідача з пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, додавши два примірники проекту договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Листом № 56/1281 від 04.12.2013 відповідач повернув на адресу позивача два примірники договору про спільне використання технологічних електричних мереж без підписання, тому позивач звернувся до суду про зобов'язання відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно абз. 1 п. 5.15 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України № 417/1442 від 02.08.1996 (z0417-96) відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Пунктом 1.7. Правил користування електричною енергією (z0417-96) встановлено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Господарські суди дійшли висновку, що обов'язок відповідача укласти з позивачем відповідний договір є законодавчо встановленим.

Відповідно ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення договорів, відповідно до якого господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Однак, пропозиція укласти договір відповідно ст. 641 Цивільного кодексу України має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Пунктом 5.17 Правил користування електричною енергією (z0417-96) визначено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування сторін; 2) місце і дату укладення договору; 3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності; 4) режими постачання; 5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання); 6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача; 7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності); 8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку); 9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії; 10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин; 11) строк дії договору; 12) умови та порядок розірвання договору; 13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж додатково містить: 1) порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача); 2) однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання з обов'язковим зазначенням місць установлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії, у тому числі для підприємств та організацій, які обслуговують (утримують) внутрішньобудинкові електричні мережі, вказуються кількість квартир та інформація про наявність або відсутність ввідного загальнобудинкового пристрою з розрахунковим засобом обліку електричної енергії; 3) перелік елементів технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), які використовуються для передачі електричної енергії; 4) розрахунок умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання, узгоджений електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані ці технологічні електричні мережі.

Відповідно п. 5.18. вказаних вище Правил користування електричною енергією (z0417-96) невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є: 1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії; 3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача; 4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів); 5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що проект договору направлений позивачем відповідачу не містить всіх істотних умов договору передбачених п.п.5.17 та 5.18 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.