головуючого Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача - не з'явились, відповідача - Гриб Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Зерноград" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 910/4256/14 за позовом ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Зерноград" до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення безпідставно набутих коштів та процентів за користування чужими грошовими коштами

Рішенням господарського суду м.Києва від 14.05.2014 (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Рудченко С.Г.), в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Зерноград" (далі - ТОВ СФ "Зерноград") в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 528, 1066, 1071, 1212 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що списання ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - банк) 09.02.2011 р. спірної суми грошових коштів з рахунку ТОВ "АП "Данко" відбувалося вже після відкриття процедури санації цього товариства та без розпорядження керуючого санацією, який мав право розпоряджатися коштами боржника в межах провадження справи № 5/83б про банкрутство ТОВ "АП "Данко", внаслідок чого відсутня належна правова підстава набуття відповідачем належних позивачу коштів. При цьому, судами не досліджувалися укладені між банком та ТОВ "АП "Данко" договори банківського рахунку, не розглядалися умови санації ТОВ "АП "Данко" та не враховувався факт відсутності між позивачем, відповідачем та ТОВ "АП "Данко" домовленості щодо можливості розрахунків позивача по боргах іншої особи за кредитним договором від 15.04.2008 № 07-08/03. Крім того, на думку заявника, на момент перерахування грошових коштів між ТОВ СФ "Данко", правонаступником якого є ТОВ СФ "Зерноград", та ТОВ "АП "Данко" і банком не було договірних відносин, зокрема, не існувало договорів купівлі-продажу, поруки тощо, тому в позивача не було наміру та правових підстав для виконання зобов'язань ТОВ "АП "Данко". Скаржник також наголошує на помилковості висновку суду першої інстанції про намір позивача разом з ТОВ "ТК "Грейн Корн" на підставі укладеного між ними договору про спільну діяльність від 02.03.2010 інвестувати у відновлення платоспроможності боржника грошові кошти згідно плану санації ТОВ "АП "Данко", оскільки в цьому договорі не йдеться про спрямування отриманих в процесі спільної діяльності коштів на виконання плану санації.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

ТОВ СФ "Зерноград" є правонаступником ТОВ "СФ "Данко", що підтверджується ст.2 Статуту підприємства (а.с.19). Як зазначає позивач, 04.03.2013 року до позивача надійшла претензія від СФГ "Густера Б.В." про те, що у позивача існує заборгованість перед вказаним підприємством в сумі 803700 грн., та про необхідність провести звірку взаємних розрахунків між сторонами. Позивачем було проведено звірку та встановлено, що у нього перед СФГ "Густера Б.В." існує заборгованість в сумі 803700 грн. за договором поставки сільськогосподарської продукції від 01.08.2010, що оформлено актом звіряння взаємних розрахунків за період з 20.08.2010 р. по 11.03.2013 р. (а.с.14).

Також позивач зазначив, що керівництво товариства організувало перевірку бухгалтерської документації підприємства з метою встановити причини виникнення заборгованості та винних осіб, в ході якої встановлено, що посадова особа ТОВ "СФ "Данко", правонаступником якого є позивач, а саме, головний бухгалтер Іванілова Наталя Володимирівна, 9 лютого 2011 року помилково виписала платіжні доручення № 963 та № 2468, на підставі яких ТОВ "СФ "Данко" перерахувало до Старобешевської філії ПАТ "Промінвестбанк" на кредитний рахунок № 37392301845488, код банку 334765 суму в розмірі 803700 грн., призначення платежу - "виконання зобов'язань за ТОВ АП "Данко" по кредитному договору № 07-08/03 від 15.04.2008 р.". В підтвердження вищевикладеного позивач надав суду такі документи: реєстри дебетових документів за 9 лютого 2011 року, платіжне доручення № 963 від 09.02.2011, договір поставки сільськогосподарської продукції від 01.08.2010, додаткова угода № 1, видаткова накладна № 2 від 20.08.2010, акт звіряння за період з 20 серпня 2010 року по 11 березня 2013 року, претензія № 3 від 04.03.2013 та наказ № 15 від 05.03.2013 про заходи дисциплінарного стягнення (а.с.9-16).

Крім того, позивач зазначає, що між ТОВ "СФ "Данко", правонаступником якого є позивач, та ТОВ "АП "Данко" на момент перерахування грошових коштів не було жодних взаємовідносин (укладених договорів купівлі-продажу, поруки тощо), тому і виконувати зобов'язання за ТОВ АП "Данко" позивач наміру не мав. Позивач, вважає, що грошові кошти у розмірі 803700 грн. були перераховані відповідачу помилково та перебувають на рахунку відповідача безпідставно. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 170989,92 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Позивач не надав суду доказів отримання спірних коштів без достатньої правової підстави, оскільки 15.04.2008р. між відповідачем та ТОВ "АП "ДАНКО" як позичальником було укладено кредитний договір № 07-08/03 (а.с.74-82).

Відповідач зазначає, що позичальником кредит у строк, визначений кредитним договором, повернуто не було, тому для погашення простроченої заборгованості позичальнику на виконання вимог кредитного договору банком 7 лютого 2011 року було відкрито рахунок № 37392301845488, про що боржник був негайно повідомлений.

Спірні кошти було перераховано на вказаний рахунок з призначенням платежу "виконання зобов'язань за ТОВ АП "Данко" по кредитному договору № 07-08/03 від 15.04.2008 р.".

Крім того, у реєстрі дебетових документів за 09.02.2011 та в платіжному дорученні № 963 від 09.02.2011 зазначено одержувачем саме ТОВ АП "Данко", а відповідач є банком отримувача.

Також спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що між позивачем та ТОВ "АП "Данко" не існувало жодних відносин, оскільки, як вбачається із заяви № 82 від 19.05.2010 (а.с.99-100) ТОВ "СФ "Данко" мало намір брати участь в санації ТОВ "АП "Данко" та викупити його майно. Відомості про участь позивача в санації ТОВ "АП "Данко" містяться в плані санації (а.с.96-97).

За таких обставин, апеляційна інстанція погодилася з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

В основу рішення та постанови про відмову в позові покладено правильні висновки судів про те, що покладання на позивача виконання обов'язків ТОВ "АП "Данко" (позичальника) за кредитним договором від 15.04.2008 № 07-08/03 випливає з умов договору про спільну діяльність від 02.03.2010, укладеного між ТОВ "СФ "Данко" та ТОВ "ТК "Грейн Корн", заяви ТОВ "СФ "Данко" від 19.05.2010 № 82 та протоколу зустрічі представників ТОВ "АП "Данко", ТОВ "ТК "Грейн Корн" та ТОВ "СФ "Данко" від 19.05.2010 в їх сукупності, в яких позивачем було чітко висловлено намір разом з ТОВ "ТК "Грейн Корн" взяти участь у санації ТОВ "АП "Данко", викупити майно боржника та навіть надати банку певні документи щодо виступу майновим поручителем по кредитам ТОВ "АП "Данко".

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, а позивач належним чином не спростував тих обставин, що в розумінні ч.1 ст. 528 ЦК України між ТОВ "АП "Данко" та ТОВ "СФ "Данко" виникла та станом на 09.02.2011 р. (дата перерахування спірних коштів) існувала домовленість щодо участі позивача у санації ТОВ "АП "Данко, в тому числі шляхом погашення кредитної заборгованості останнього перед банком, що, в свою чергу, виключає можливість отримання відповідачем перерахованих скаржником коштів без достатніх правових підстав.

В зв'язку з цим, касаційна інстанція відхиляє як такі, що не мають істотного значення для справи посилання заявника на відсутність між ТОВ "СФ "Данко" та ТОВ "АП "Данко" договірних відносин на час перерахування спірної суми коштів за платіжними дорученнями № 963 та № 2468 від 09.02.2011, зокрема, шляхом укладення договору поруки.

З цих же підстав не впливають на правильність вирішення даного спору твердження скаржника про те, що укладений між ТОВ "ТК "Грейн Корн" та ТОВ "СФ "Данко" договір про спільну діяльність від 02.03.2010 не містить умови щодо спрямування (інвестування) позивачем грошових коштів, отриманих в процесі спільної діяльності, на відновлення платоспроможності боржника згідно плану санації ТОВ "АП "Данко", При цьому, суд першої інстанції врахував, що згідно п.5.6 договору про спільну діяльність від 02.03.2010 всі фінансові операції по спільній діяльності сторін здійснюються через поточний рахунок позивача.

Водночас, колегія не приймає до уваги помилкові доводи заявника щодо порушення банком приписів ст. 1071 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом безакцептного списання банком (без згоди керуючого санацією) з рахунку ТОВ "АП "Данко" № 37392301845488 спірної суми грошових коштів, перерахованих позивачем 09.02.2011 р., з огляду на наступне.

Дійсно, згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. З дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого ст.53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Однак, як вбачається зі змісту п.3.12 кредитного договору від 15.04.2008 № 07-08/03, укладеного між ТОВ "АП "Данко" (позичальник) та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (а.с.74-82), з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань позичальника по погашенню кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки, позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", доручає банку здійснювати договірне списання коштів у національній валюті з поточного рахунку № 26002301845488, який відкрито позичальником в філії "Старобешівське відділення Промінвестбанку в м.Комсомольське Донецької області, код банку 334765, (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника, відкритих в Промінвестбанку), що становлять суму кредиту, процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та інших грошових зобов'язань позичальника перед банком, за умови настання строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором. Передбачене цим пунктом договірне списання здійснюється банком у відповідності до нормативно-правових актів Національного банку України.

Таким чином, умови кредитного договору від 15.04.2008 № 07-08/03 чітко встановлюють право банку на безакцептне списання з рахунків позичальника ТОВ "АП "Данко" грошових коштів, які надходять від третіх осіб, що не суперечить вимогам ст. 1071 ЦК України.

При цьому, судами встановлено факт відкриття для ТОВ "АП "Данко" 07.02.2011р. додаткового рахунку (№ 37392301845488) для погашення простроченої заборгованості за вказаним кредитним договором.

Колегія також враховує визнання заявником у поданій касаційній скарзі обставин самостійного оперативного зарахування банком в рахунок погашення кредитної заборгованості будь-яких грошових коштів, отриманих на транзитний рахунок (№ 37392301845488), чим спростовуються суперечливі твердження скаржника про необхідність дослідження укладеного між банком та ТОВ "АП "Данко" договору банківського рахунку на предмет наявності у банку права на списання грошових коштів без згоди клієнта.

Касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що банк отримав спірні кошти в якості коштів боржника (ТОВ "АП "Данко"), одержаних внаслідок часткової оплати іншою особою (позивачем) заборгованості позичальника за кредитним договором від 15.04.2008 № 07-08/03.

Отже, судами достеменно встановлено, а позивачем не спростовано той факт, що законним одержувачем та набувачем спірної суми коштів є банк, який списав їх з позичкового рахунку ТОВ "АП "Данко" в безакцептному порядку, як це передбачено умовами п.п.3.12,4.2.1 кредитного договору від 15.04.2008 № 07-08/03, тобто без порушення приписів ст. 1071 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування висновку про відмову в позові правомірно послався на норму ч.1 ст. 528 ЦК України, в зв'язку з чим, не заслуговують на увагу безпредметні посилання заявника на ч.3 ст. 528 ЦК України, яка не стосується спірних правовідносин. Адже, норма ч.3 ст. 528 ЦК України передумовою для задоволення позивачем вимоги кредитора (банку) без згоди боржника визначає небезпеку втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення стягнення на це майно. Проте, з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено як укладення між позивачем та боржником договору оренди стосовно майна, яке мав намір викупити позивач, так і укладення договору застави між банком та позивачем як майновим поручителем.