головуючого Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача - Лук'янчук А.В., відповідача третіх осіб-Федорончук І.В., - Коршак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Кипрей" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у справі № 916/1494/14 за позовом ПАТ "СК "Альфа страхування" до (треті особи ТОВ "Кипрей" - ТОВ "Одеський тарний комбінат", ПАТ "СК "ПЗУ Україна") про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2014 (судді: Дяченко Т.Г., Цісельський О.В., Оборотова О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 (судді: Лашин В.В., Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.), позов задоволено - на підставі ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України стягнуто з ТОВ "Кипрей" на користь ПАТ "СК "Альфа страхування" 135460 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

ТОВ "Кипрей" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 4-3, 34, 36, 43 ГК України. Зокрема, скаржник стверджує, що позивач помилково ототожнює поняття "регресу" та "суброгації", так як у позові містяться посилання як на ст. 993 ЦК України, так і на ст. 1191 ЦК України. Крім того, заявник вказує на відсутність оригіналу договору технічного обслуговування станка висікательного ЧВР2 № 165 від 03.09.2012 та акту приймання-передачі від 03.09.2012. Також, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій належним чином не було встановлено особу, винну у спричиненні пожежі, тобто відповідальну за заподіяний збиток.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.02.2012 р. між ПАТ СК "Альфа Страхування" та ТОВ "Одеський тарний комбінат" укладено договір добровільного страхування заставного майна юридичних осіб № 0339785 з терміном дії з 28.02.2012 р. до 27.02.2013 р.

У відповідності до пунктів 4, 5 частини "А" договору добровільного страхування ПАТ СК "Альфа Страхування" зобов'язується у разі настання страхового випадку щодо технологічного обладнання: станок висікательний ротаційний СВР2, - виплатити страхове відшкодування на умовах і обсязі, що передбачені договором.

Страхові випадки, при настанні яких здійснюється відшкодування, визначені у пункті 9 частини "А" та Розділі 2 частини "Б" договору страхування від 27.02.2012, серед яких, у тому числі, значаться вогневі ризики: пожежа та задимлення в результаті пожежі (п.2.3.1 частини "Б" договору страхування від 27.02.2012).

Згідно з додатковою угодою № 1 від 17.10.2012 до договору страхування від 27.02.2012 сторонами внесені зміни до п.6 договору, згідно яких на період з 18.10.2012 р. по 18.12.2012 р. місцем дії договору визначене: Одеська область, Біляївський район, с.Велика Балка, вул.Леніна, 1-ж; а на період з 19.12.2012 р. по 27.02.2013 р.: м.Іллічівськ, вул.Перемоги, 15.

03.09.2012 р. між ТОВ "Одеський тарний комбінат" та ТОВ "Кипрей" укладено договір № 165 технічного обслуговування станка висікательного СВР2, згідно з п.6.2 якого на час технічного обслуговування відповідальність за зберігання обладнання покладена на ТОВ "Кіпрей".

Актом від 03.09.2012, що є невід'ємною частиною договору технічного обслуговування від 03.09.2012, підтверджено передання станка висікательного СВР2 відповідачу у належній якості, без явних дефектів та пошкоджень.

22.11.2012р. у будівлі ТОВ "Кипрей", що знаходилась за адресою: Одеська область, Біляївський район, с.Велика Балка, вул.Леніна, 1ж, сталась пожежа, в результаті якої було знищено майно, у тому числі станок ротаційний.

Як вбачається з висновку ДВЛ УЗД ГУ Держтехногенбезпеки в Одеській області від 02.12.2012, найбільш ймовірною причиною пожежі, що виникла у виробничо-складській будівлі ТОВ "Кипрей" по вул.Леніна, 1ж у с.Велика Балка Біляївського району Одеської області, є аварійний режим роботи люмінесцентного світильника. При цьому, 22.08.2012 р. представником ГУ Держтехногенбезпеки в Одеській області було виявлено серед інших порушень Правил пожежної безпеки в Україні також й те, що електричні світильники не були оснащені захисними ковпаками (порушення п.5.1.28.6 Правил пожежної безпеки в Україні), про що було складено постанову про накладання адміністративного стягнення № 223.

Подібні висновки частково підтверджені висновком аварійного комісара, експерта страхової діяльності по встановленню причини пожежі, яка сталась у виробничо-складському приміщенні ТОВ "Кіпрей", що розташовувалась за адресою Одеська область, Біляївський район, с. Велика Балка, вул. Леніна, 1ж № 11/12/17-01.

Також, згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ УМВС України в Одеській області № 39В від 26.07.2013 виникнення пожежі могло бути пов'язано з дією, у тому числі, джерела запалювання електричної природи у вигляді розжарених металевих часток, які утворилися внаслідок аварійного режиму роботи - короткого замкнення електричної схеми люмінесцентних освітлювачів. Як одну з ймовірних причин виникнення пожежі експертом вказано, у тому числі, контакт джерела запалювання електричної природи у вигляді розжарених часток металу, утворених внаслідок короткого замкнення в електричній схемі люмінесцентних освітлювачів, які знаходилися в зоні осередку пожежі, з горючими матеріалами та речовинами.

Зі звіту з визначення вартості збитку нанесеного власнику через пошкодження обладнання - верстату висікательного ротаційного СВР-2 № 6798 від 25.04.2013, що був виготовлений незалежним оцінювачем ТОВ "ЕАК "Довіра" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 952/10 від 13.04.2010), вбачається, що вартість збитку нанесеного через пошкодження виробничого обладнання, що розташоване за адресою: за адресою Одеська область, Біляївський район, с.Велика Балка, вул.Леніна, 1ж, з округленням до цілих складає 140997 грн., в т.ч. ПДВ. При цьому, останнім у звіті було зазначено про недоцільність ремонтних робіт з наведенням фото фіксації пошкоджених елементів.

Згідно з висновками сюрвейрського звіту компанії "United Loss Adjusters", враховуючи вартість придатного металобрухту та технічної документації, розрахована сума - 135460 грн., яка і є предметом даного спору.

19.06.2013р. позивачем було складено та затверджено страховий акт № 0343.211.12.01.01, у якому було визначено суму страхового відшкодування на рівні 135460 грн.

На підставі платіжного доручення № 12569 від 25.06.2013 ПАТ СК "Альфа Страхування" було сплачено ТОВ "Одеський тарний комбінат" суму страхового відшкодування в розмірі 135460 грн., однак, в подальшому, відповідач вимогу позивача від 23.01.2014 № 0343/2014 щодо відшкодування сплаченої суми залишив без задоволення.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Виходячи з системного аналізу положень ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", колегія зазначає про регресний характер спірних правовідносин сторін, що також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, який, приймаючи постанову від 07.08.2012 у справі № 12/207, скасував постанову Вищого господарського суду України від 05.03.2012 та спростував покладений в її основу помилковий висновок касаційної інстанції про врегулювання нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" відносин суброгації.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано той факт, що згідно з п.6.2. договору технічного обслуговування від 03.09.2012 на час технічного обслуговування відповідальність за зберігання обладнання покладена на ТОВ "Кіпрей", тому вказане товариство є відповідальною особою за завдані внаслідок настання страхового випадку (пожежі) збитки в межах, передбачених договором добровільного страхування заставного майна юридичних осіб від 27.02.2012 № 0339785.

Колегія також враховує, що статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину, а з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено визнання недійсним пункту 6.2 договору технічного обслуговування від 03.09.2012, яким відповідальність за збереження застрахованого майна покладено саме на відповідача.

Водночас, в основу заперечень заявника покладено твердження про ненадання позивачем суду належних доказів, які б підтверджували існування договірних правовідносин між ТОВ "Одеський тарний комбінат" та ТОВ "Кіпрей", а саме не надано оригіналу договору технічного обслуговування станка висікательного ЧВР2 № 165 від 03.09.2012 та акту приймання-передачі від 03.09.2012.

Однак, колегія зазначає, що факт підробки чи фальсифікації договору технічного обслуговування станка висікательного ЧВР2 № 165 від 03.09.2012 та акту приймання-передачі від 03.09.2012, копії яких містяться у матеріалах справи, не підтверджено у встановленому порядку (вирок суду в кримінальній справі, висновок судової експертизи тощо), чим спростовується передчасне твердження заявника про зворотне. Натомість матеріали справи не містять доказів заявлення відповідачем клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення підробки вказаних документів.

Разом з тим, враховуючи, що в даному випадку помилкове застосування судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" в їх сукупності та помилкове визначення спірних правовідносин в якості суброгації не потягло неможливість встановлення судом фактичних обставин справи та жодним чином не вплинуло на доведеність підстав для регресного відшкодування відповідачем шкоди, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, тобто не призвело до прийняття неправильної по суті постанови, тому в розумінні п.3 ст. 111-9 ГПК України вказані обставини не можуть бути достатньою підставою для її скасування.