головуючого суддів: Є.Борденюк І.Вовка, С.Могил розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Долинського спеціалізованого агролісгоспу Обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" на постанову від 16.07.2014 Львівського апеляційного господарського судуу справі № 909/308/14 за позовом Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Долинського спеціалізованого агролісгоспу Обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" про стягнення 58 436,64 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу В судове засідання прибули представники: відповідача Данів В.І. (директор), Пастущин Б.В. (дов. від 16.07.2014), прокурор Баклан Н.Ю. (посв. № 008813 від 11.10.2012) Заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк, пояснення представників відповідача, прокурора та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області звернувся до господарського суду з позов до Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про стягнення 58 436,64 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 (суддя П. Матуляк), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 (колегія суддів: Л. Данко, Л. Давид, Г. Якімець), позов задоволений шляхом присудження до стягнення з відповідача 58 436,64 грн завданих навколишньому природному середовищу збитків, з яких 29218,32 грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Козаківської сільської ради; 11687,32 грн до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету; 17531,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судові рішення мотивовані наступним.

У період з 16.07.2013 по 02.08.2013 Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Долинським спеціалізованим агролісгоспом ОКП "Івано-Франківськоблагроліс".

За наслідками перевірки складений Акт від 02.08.2013, який підписаний за участю, зокрема, керівника відповідача без будь-яких зауважень та претензій.

Відповідно до зазначеного акту, при проведенні перевірки Гузіївської технічної дільниці, яка є складовою загальної площі лісового фонду, та знаходиться у підпорядкуванні Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс", при обстеженні лісових насаджень, 17.07.2013 у кварталі № 10 виділу 41, 51, 52, 55, виявлено незаконну порубку 10 сироростучих дерев породи: ялиця біла, наступних діаметрів: 55; 61; 58; 51, 62; 55; 54; 62; 45; 55 см., ліквідною масою (об'ємом) 18,62 м. куб.

Згідно з розрахунком до акту перевірки, здійсненого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (665-2008-п) , розмір збитків, завданих незаконною порубкою та пошкодженням дерев на території лісового фонду Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс", становить 58 436,64 грн.

На момент вчинення незаконної порубки 10 сироростучих дерев, породи ялиця біла, майстром лісу Гузіївської технологічної дільниці, згідно з наказом № 17-К від 23.04.2013 "Про прийняття на роботу" був ОСОБА_7, з яким було укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06.12.2013 у справі № 339/732/13-к 48 1-кп/339/42/13, ОСОБА_7 визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні (службове недбальство), про що щиро покаявся та був переданий на поруки трудовому колективу відповідача.

Тобто, внаслідок службового недбальства майстра лісу ОСОБА_7, який перебував з відповідачем у трудових відносинах, допущено незаконну порубку лісу, чим спричинена реальна шкода навколишньому природному середовищу.

Встановивши зазначені вище обставини суди попередніх інстанцій зазначили про наступне.

Позивачем заявлені збитки у правовідносинах, що не пов'язані з виконанням зобов'язання, які випливають з договору, а тому слід застосовувати положення законодавства щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

При цьому, позивачем доведені всі елементи цивільної відповідальності відповідача, як юридичної особи, за шкоду, завдану її працівником (майстром лісу ОСОБА_7) під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172 ЦК України).

Так, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині незабезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив, з вини свого працівника, самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігав порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення, а лише після виявлення Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області фактів незаконних порубок 10 дерев, звернувся із відповідним листом до Долинського РВ УМВС.

Розмір збитків визнаний судами попередніх інстанцій правомірним.

З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, та водночас, зазначили про розподіл збитків, які підлягають до стягнення, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи зазначені норми, суди вирішили присудити до стягнення з відповідача збитки в дохід спеціальних фондів: Козаківської сільської ради, Івано-Франківської обласної ради та Державного бюджету України, у відповідних розмірах.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судовий рішень норм права, просить скасувати рішення та постанову, а справу направити на новий розгляд.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно з ч. 3 ст. 17 цього Кодексу у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень (ч. 4 ст. 17 Кодексу).

Статтею 19 Кодексу визначені права і обов'язки постійних лісокористувачів, зокрема обов'язок забезпечувати охорону лісових насаджень. У правах та обов'язках постійних лісокористувачів вбачається мета, специфіка та межі здійснення господарської діяльності постійних лісокористувачів.

З огляду на те, що територіальна громада, як власник, передала у постійне користування відповідачу ліси, а останній їх прийняв із обов'язком, зокрема їх охороняти, зазначені правовідносини можна розцінювати як договірні, що характеризуються наявністю між кредитором і боржником правовідношення до моменту вчинення правопорушення, а також на момент його вчинення.

Недоговірна відповідальність, на яку посилаються суди попередніх інстанцій, настає у разі порушення встановленого законом або іншим актом цивільного законодавства юридичного обов'язку, що має абсолютний характер. У абсолютних правовідносинах обов'язок особи полягає в утриманні від вчинення таких дій, що порушують суб'єктивні цивільні права та охоронювані законом інтереси інших учасників відносин. У разі ж порушення суб'єктивного цивільного права конкретного носія пасивний обов'язок трансформується у новий обов'язок, який полягає вже у здійсненні активних дій (зокрема, у відшкодуванні шкоди).

Отже, висновок суддів попередніх інстанцій щодо заявлення позивачем збитків у межах позадоговірних правовідносин та як наслідок застосування до них ст. 1172 ЦК України є помилковим.

Таким чином збитки заявлені у межах договірних правовідносин та до належного відповідача, а тому підлягають до стягнення відповідно до ст.ст. 22, 623 ЦК України. При цьому, розмір відповідних збитків встановлений законодавством - постановою КМУ від 23.07.2008 № 665 (665-2008-п) , яка поширює свою дію на відповідача, як на особу, що порушила свій обов'язок щодо охорони лісу. Розподіл суми відповідних збитків визначений судами попередніх інстанцій відповідно до бюджетного законодавства і відповідачем не спростований.

Разом з тим, відповідач, з урахуванням положень договору про повну матеріальну відповідальність, що укладений між ним та майстром лісу ОСОБА_7, не позбавлений права вчинити дії щодо притягнення майстра лісу до матеріальної відповідальності, відповідно, зокрема до трудового законодавства, у порядку регресу.

Посилання заявника касаційної скарги на повідомлення ним компетентних органів про виявлений державним інспектором факт правопорушення не приймається колегією Вищого господарського суду України до уваги, оскільки зазначені дії не визначені чинним законодавством підставою для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду спричинену навколишньому природному середовищу.