Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Жукової Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2014

та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014

у справі № 920/270/14

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

про стягнення 1621110,09 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Мацегорін А.О. - за довіреністю;

від відповідача: Приходько Д.В. - за довіреністю.

У лютому 2014 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" заборгованості в сумі 1621110,09 грн., з яких 1084 830,16 грн. - пені та 536 279,93 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором на постачання природного газу № 06/10-2390 від 20.12.2010, в частині оплати вартості природного газу у порядку та строки передбачені умовами договору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.04.2014, залишеним без змін Харківським апеляційним господарським судом від 24.07.2014 у справі № 920/270/14 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 та рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2010 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Сумитеплоенерго" (покупець) укладений договір № 06/10-2390ТЕ-29 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортованим природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно п. 4.1. розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором (пункт 7.1 договору поставки природного газу).

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору поставки природного газу у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання укладеного між сторонами договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" поставив ТОВ "Сумитеплоенерго" протягом січня-вересня 2011 року природний газ на загальну суму 90978266,57 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, проте ТОВ "Сумитеплоенерго" у порушення своїх зобов'язань за поставлений природний газ у строки, передбачені договором не розрахувалось.

Судами встановлено, що між сторонами у справі, територіальним органом Казначейства у Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням Сумської міської ради, управлінням житлової політики комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, НАК "Нафтогаз України" укладені договори про організацію взаєморозрахунків № 28-517-ГУ 24.07.2012 р. та № 518/517з-ГУ від 05.12.2012 р., предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 р. № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету Місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами влади чи місцевого самоврядування" (517-2012-п)

Відповідно до умов договорів сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у загальному розмірі 14 613298,67 грн. (1000 000,00 грн. та 13 613 298,67 грн. за кожним договором відповідно) за рахунок коштів субвенції з державного бюджету.

Пунктом 10.2 договору № 28-517-ГУ та пунктом 12.2 договору № 518/517з-ГУ сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору № 06/10-2390 ТЕ-29 від 20.12.2010 р.

Пунктами 15 та 17 відповідно сторони обумовили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що після укладення договору про організацію взаєморозрахунків відбулася новація, і первісне зобов'язання припинилося.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. В свою чергу, договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Однак слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до пунктів 15, 17 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга ДК "Газ України "НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2014 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 та рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2014 у справі № 920/270/14 залишити без змін.