головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову від 26.08.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 5024/1400/2011 господарського суду Херсонської області за позовом Прокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України до 1. Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Херсонтурист"; 2. Приватного підприємства "Маркеттранс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Федерація професійних спілок України; 2. ВАТ КБ "Надра" в особі центрального відділення філії ВАТ КБ "Надра" Херсонське регіональне відділення; 3. Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання права власності і вилучення майна за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: Мотін Ф.О., дов. від 10.01.2014 б/н;

відповідача 2: Полтеєв В.І., дов. від 19.11.2013; Сонько В.В., дов. від 07.07.2014 б/н;

третьої особи 1: Хомченко А.В., дов. від 25.12.2013 № 11-01/42/2049;

третьої особи 2: не з'явився;

третьої особи 3: Алєкпєрова Я.А., дов. від 04.12.2013 б/н;

Генеральної прокуратури України: прок. відділу Гудименко Ю.В., посв. № 014715, дійсне до 21.01.2018;

Рішенням господарського суду Херсонської області у справі від 12.09.2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 (т.5 арк.81), позов було задоволено у повному обсязі (т.2 арк.136).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 судові акти попередніх інстанцій скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.05.2014 (суддя Л. Немченко) позов прокурора Цюрипинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволений у повному обсязі. За державою в особі Фонду державного майна України визнане право власності на туристичну базу ім. Остапа Вишні, розташовану в Херсонській області, Цюрупинський район, с. Кринки, вул. О.Вишні, буд. 213-а, 213-б, 218. Вилучено з володіння ПП "Маркеттранс" на користь держави в особі Фонду державного майна України, зазначене майно. З Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" в доход Державного бюджету України стягнуто 12 835 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 (судді В. Лашин, О. Аленін, О. Воронюк) рішення господарського суду Херсонської області від 23.05.2014 скасовано, в позові відмовлено. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Приватного підприємства "Маркеттранс" та Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" по 6417,50 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Заступник прокурора Одеської області просить скасувати її та залишити в силі рішення місцевого суду. Скаржник вважає, що постанова апеляційної інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та нормах діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства. Судом безпідставно не застосована постанова Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506 (506-12) , ст.ст.1, 3, 4 ЗУ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України". постанова апеляційного суду не відповідає ст.ст. 225 ЦК УРСР та ст. 317, 658 ЦК України де вказано, що розпоряджатися майном має право лише власник. Апеляційним судом безпідставно, не застосовані ст. 388, 392 ЦК України.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ПАТ "Фідобанк", в якій третя особа 3 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Також, до Вищого господарського суду України надійшов відзив відповідача, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Федерація профспілок України (третя особа 1) у відзиві також просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 р. "Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій" на ВЦРПС та його організації покладено керівництво роботою в галузі туризму, що стало підставою для створення мережі туристсько-екскурсійних закладів профспілок, які на території Української РСР перебували в складі Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, підпорядкованої Українській республіканській раді професійних спілок згідно з постановою президії ВЦРПС від 27.11.1959 р. "Про поліпшення керівництва розвитком туризму у профспілках".

З травня 1965 року згідно до постанови Секретаріату Української республіканської ради по туризму і екскурсіях було створено Херсонську обласну раду по туризму і екскурсіях.

08 травня 1986 року між Херсонською обласною радою по туризму і екскурсіях та Херсонською обласною радою Українського товариства мисливців та рибалок був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого Херсонська обласна рада по туризму і екскурсіях прийняла у власність будівлі та споруди бази відпочинку ім. Остапа Вишні, розташованої на земельній ділянці площею 2,2 га на землях Цюрупинського району Херсонської області у с. Кринки згідно до переліку за балансовою вартістю 1 149 653 руб.

27 червня 1986 року постановою колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіях було вирішено про створення туристичної бази ім. Остапа Вишні з підпорядкуванням Херсонській обласній раді по туризму і екскурсіях балансовою вартістю 1 275 000 руб.

На підставі постанови колегії центральної ради по туризму та екскурсіях від 18.07.1988 р. № 12-4, постанови колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіях від 27.11.1989 р. Херсонську обласну раду по туризму та екскурсіях ліквідовано, а на її базі було створено Херсонське обласне туристично-екскурсійне виробниче об'єднання "Херсонтурист".

Президія Ради Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991 р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в Акціонерне товариство "Укрпрофтур".

На час створення Рада Федерації незалежних профспілок передала до статутного фонду АТ "Укрпрофтур" основні фонди і оборотні засоби туристично-екскурсійних підприємств і організацій профспілок.

Рішенням правління АТ "Укрпрофтур" від 03.12.1991 р. створене Херсонське обласне відділення Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Укрпрофтур" "Херсонтурист".

Рішенням правління АТ "Укрпрофтур" від 27.07.1994 р. Херсонське обласне відділення "Херсонтурист" реорганізоване у Херсонське обласне дочірнє підприємство "Херсонтурист" АТ "Укрпрофтур".

Рішенням позачергових загальних зборів АТ "Укрпрофтур" від 09.12.1998 р. реорганізоване у Херсонське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист".

Згідно до акту № 14 передачі у власність Херсонському ЗАТ по туризму і екскурсіях "Херсонтурист" майна та будівель від 13.01.1999 р., ЗАТ "Укрпрофтур" було передано у власність Херсонському ЗАТ "Херсонтурист", як внесок до статутного фонду, майно загальною вартістю 5545 тис.грн., у тому числі туристичну базу ім. Остапа Вишні.

11 березня 2002 року Виконкомом Козачелагерської сільської ради Херсонському ЗАТ "Херсонтурист" було видане свідоцтво про право власності на туристичну базу ім. О. Вишні на підставі рішення № 29 від 27.02.2002 р.

Також 24.04.2002 р. Херсонському ЗАТ "Херсонтурист" було видане свідоцтво про право власності на будівлі та споруди бази ім. О.Вишні, буд. 218.

За договорами купівлі-продажу від 03.03.2008 р. №№ 423, 429, 435, посвідченими нотаріально, Херсонське ЗАТ "Херсонтурист" передало у власність ПП "Маркеттранс" туристичну базу ім. О.Вишні із спорудами та будівлями, розташовану за адресою: Херсонська область, Цюрупинський район, с. Кринки, вул. О.Вишні, 213а, 213б, 218.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що спірний об'єкт мав статус загальнодержавної власності, у зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника без його згоди є неправомірними. Зазначений висновок заснований на дослідженні положень Статуту профспілок СРСР, постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 р. № 506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" (506-12) , Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ (1540-12) , постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ІІ "Про майнові комплекси, фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України" (2268-12) , постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ (3943-12) "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР".

Натомість, апеляційний суд дійшов протилежних висновків.

Так, ним зазначено, що висновки суду першої інстанції про те, що чинне на момент передачі майна законодавство УРСР та України не передбачало та не врегульовувало такої підстави виникнення права власності майна громадського об'єднання як передача майна загальносоюзною громадською організацією створеній громадській організації держави України, є хибними, оскільки основним принципом цивільного законодавства для осіб приватного права, на відміну від органів державної влади та місцевого самоврядування (ст. 19 Конституції України), є те, що "дозволено все, що не заборонено законом".

Матеріали справи не містять доказів встановлення на той час заборони на передачу прав щодо володіння, користування та розпоряджання профспілковим майном, яке належало ВЦРПС на території України та відносилося до союзного підпорядкування до ФНПУ.

Також, на думку колегії суддів апеляційного суду не можуть застосовуватися до спірних правовідносин положення постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР", Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" (1540-12) , постанови Верховної Ради України № 3943-XII від 04.02.1994 р. (3943-12) та постанови Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10.04.1992 р. (2268-12) "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташовані на території України". Оскільки зазначені акти законодавства прийняті пізніше ніж відбулося створення ФНПУ та передача у її власність майна за договором від 18.11.1990 р., не впливали на юридичну природу підстав набуття ФНПУ права власності та відокремлення спірного майна за правовим статусом із майна підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, а відтак від загальнодержавної власності.

До того ж, позивач не обґрунтував щодо підстав виникнення права державної власності на спірне нерухоме майно. Відсутні в матеріалах справи докази реєстрації права власності на спірне майно за державою.

Щодо пропуску строку позовної давності, то місцевим судом зазначено про те, що ні прокурор, ні позивач вказаний строк не пропустили. Натомість, апеляційний суд зазначив, що право ФДМУ можливе вважати порушеним саме з 01.05.1992 р. згідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 03 липня 1991 р. № 66 (66-91-п) та постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (2268-12) , за якими саме Фонду державного майна України було передано майно та фінансові ресурси, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій та його зобов'язано було прийняти це майно до 01 травня 1992 року.

Про безпосереднє порушення свого права ФДМУ дізналося й при розгляді справи № 138/7. Так, підставами позову ФДМУ по цій справі було те, що майно туристично-екскурсійних підприємств, установ, організацій профспілок України, яке передано Радою Федерації профспілок України до статутного фонду АТ "Укрпрофтур", належало загальносоюзному об'єднанню, стало загальнодержавною власністю України, а відтак безпідставно передано до приватної власності.

Судом зазначено і про обізнаність Генеральної прокуратури України щодо цих фактів, тому що у 2000 році Генеральна прокуратура України проводила перевірку формування статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур", про що свідчить запит від 13.09.2000 р. за № 07/2-1412-99 про переліки майна, внесеного до статутного фонду зазначеного товариства.

Отже, прокурором Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України було пропущено визначені законодавством строки позовної давності.

Одночасно з цим, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тому господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 р. № 10 (v0010600-13) ).

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР від 23 квітня 1960 року № 606 (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (далі - постанова № 606) усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 постанови № 606 (606-60-п) майно передавалося профспілковим органам у відання.

Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-ХІІ (1452-12) "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

А постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29 листопада 1990 року № 506 (506-12) введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу PCP стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

У той же час профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Судами встановлено, що на час створення Рада Федерації незалежних профспілок передала до статутного фонду АТ "Укрпрофтур" основні фонди і оборотні засоби туристично-екскурсійних підприємств і організацій профспілок. Згідно до акту № 14 передачі у власність Херсонському ЗАТ по туризму і екскурсіях "Херсонтурист" майна та будівель від 13.01.1999 р., ЗАТ "Укрпрофтур" було передано у власність Херсонському ЗАТ "Херсонтурист", як внесок до статутного фонду, майно загальною вартістю 5545 тис.грн., у тому числі туристичну базу ім. Остапа Вишні.

Отже, спірний об'єкт був майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу PCP, розташованим на території України.

За таких обставин на момент передачі спірного майна від ЗАТ "Укрпрофтур" у власність Херсонському ЗАТ "Херсонтурист" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року (2268-12) "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року (3943-12) "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP" тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Сощзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні (постанова Верховного суду України від 16.09.2014 у справі № 51/227). В силу вимог ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено про те, що спірний об'єкт мав статус державної (загальнодержавної) власності, в зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.

Щодо строків позовної давності, то місцевим судом встановлено, що позивач дізнався про передачу у власність туристичної бази ім.О.Вишні, що порушило його право власності, лише після проведеної органами прокуратури перевірки в липні 2011 року. Такий висновок суду ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах. Вказаний висновок апеляційним судом не спростовано з посиланням на належні докази. Навпаки, апеляційний суд вказує на обізнаність ФДМ України з тим, що його права стосовно спірної нерухомості порушені посилаючись лише на нормативно-правові акти - постанову Кабінету Міністрів УРСР від 03 липня 1991 р. № 66 (66-91-п) та постанову Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (2268-12) . Апеляційний суд взагалі не досліджував матеріали перевірки, надані прокурором.

Відтак, колегія судді вважає обґрунтованим висновки місцевого суду про те, що позовні вимоги заявлені в межах строків позовної давності.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст.ст. 319, 658 ЦК України та незастосування до спірних відносин положень постанови Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506 (506-12) та ст.ст.1, 3, 4 ЗУ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" є обґрунтованими. В той час як місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виніс обґрунтоване та законне рішення суду.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи ПАТ "Фідобанк", ПП "Маркеттранс" та Федерації профспілок України щодо того, що на Федерацію незалежних профспілок України не розповсюджуються постанови Уряду УРСР, постанови ВР УРСР та України що стосувалися загальносоюзних громадських організацій, з огляду на те, що станом на їх прийняття Федерація незалежних профспілок позбулася членства у загальносоюзній профспілці. Так, вищевказаними сторонами не заперечується, що Федерація незалежних профспілок є правонаступником профспілок УРСР. Відтак, як правонаступник, зобов'язана була прийняти майнові права, в тому числі і щодо спірного майна, в обсягах, що належали її правопопереднику. На момент створення Федерації незалежних профспілок України, правовий режим майна, набутого нею за правонаступництва взагалі не був визначений. Що, в свою чергу, виключало вільне розпорядження цим майном. Так як, правовий режим спірного майна був визначений лише згодом, постановою Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506 (506-12) та ст.ст.1, 3, 4 ЗУ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" це не виключає застосування вищевказаних норм до спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 у справі № 5024/1400/2011 - скасувати.

Рішення господарського суду Херсонської області від 23.05.2014 у справі № 5024/1400/2011 - залишити без змін.

Стягнути з приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", м.Херсон, пл. 50-річчя СРСР, код ЄДРПОУ 02660924, р/рахунок 260074102 "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805: - в доход держбюджету 6417 (шість тисяч чотириста сімнадцять) грн. 50 коп. судового збору за касаційний перегляд справи.