Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Фісон", м. Біла Церква Київської області (далі - Підприємство),

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014

зі справи № 910/370/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельної компанії "Інфокс", м. Городище Черкаської області (далі - Компанія),

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Підприємство.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Левченка М.В.,

третьої особи - Рудницької З.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 07.11.2013 № 59 у справі № 733/10-р-02-07-13 (далі - Рішення № 59).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у позові відмовлено.

Дане рішення оскаржено в апеляційному порядку Підприємством.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 (колегія суддів у складі: суддя Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б. і Тищенко А.І.) апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції з даної справи і передати останню на розгляд Київського апеляційного господарського суду. Скаргу з посиланням на статтю 55 Конституції України, статті 2 і 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтю 53 ГПК України мотивовано винесенням оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального і процесуального права, та просить відмовити в задоволенні скарги.

Від Компанії відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У винесенні оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд виходив з таких обставин та висновків.

Оскаржуване в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду прийнято 10.06.2014, повний текст рішення складено та підписано 16.06.2014. Отже, останнім днем строку подання апеляційної скарги на це рішення відповідно до вимог статті 93 ГПК України було 26.06.2014.

Апеляційна скарга згідно із штампом господарського суду міста Києва подана до названого суду 19.08.2014, тобто з пропуском строку її подання.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, мотивоване тим, що лише після прийняття рішення місцевим господарським судом він (скаржник) мав змогу зібрати докази на підтвердження своєї правової позиції.

Як вбачається з матеріалів справи, представник скаржника був присутній в судовому засіданні місцевого господарського суду 10.06.2014, в якому було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Відтак при добросовісному використанні своїх процесуальних прав скаржник мав змогу оскаржити рішення суду вчасно, з дотриманням вимог ГПК України (1798-12) . Тому відсутні поважні причини пропуску скаржником строку апеляційного оскарження, а його клопотання про поновлення цього строку підлягає відхиленню.

Крім того, як доказ направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам судового процесу скаржником подано квитанцію, яка підтверджує надання поштових послуг з відправлення цінних листів Київському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України. Разом з тим до апеляційної скарги не додано доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу - Компанії.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Підприємства з ухвалою апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом; у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 53 ГПК України господарський суд може, зокрема за заявою сторони, визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Суд апеляційної інстанції, з'ясувавши у винесенні оскаржуваної ухвали відсутність поважних причин пропуску Підприємством строку подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, дійшов заснованого на законі висновку про повернення апеляційної скарги без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України, яким передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, зокрема, відхилено клопотання про поновлення строку, встановленого для її подання.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Так, зазначені скаржником зміни у керівництві Підприємства та адреси останнього не свідчать про існування незалежних від Підприємства, об'єктивно непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасне подання ним апеляційної скарги, оскільки відповідні чинники мають суб'єктивний характер.

Доводи скаржника про те, що "відповідачем (територіальним відділенням АМК) не було належним чином повідомлено Скаржника про винесене щодо нього рішення" нічим не підтверджуються. Натомість з наявної у матеріалах справи копії заяви скаржника про поновлення строку подання апеляційної скарги (а.с. 177 - 180) вбачається, що, як зазначає сам скаржник, "про дане рішення Відповідача (тобто Рішення № 59) Апелянт дізнався вперше після отримання ухвали про залучення його в якості третьої особи". Відповідна ухвала господарського суду міста Києва, наявна в матеріалах справи (а.с. 73, 74), винесена 10.02.2014 і отримана Підприємством, що останнім й не заперечується. Відтак у Підприємства було достатньо часу (до розгляду місцевим господарським судом справи по суті 10.06.2014) для того, щоб, як воно зазначає в касаційній скарзі, провести "власне дослідження наявності в діях підприємства під час прилюдних торгів 2012 року незаконних, а саме антиконкурентних узгоджених дій"; проте скаржник "почав збирати докази, які підтверджували б або спростовували б вину колишнього керівництва Скаржника", лише, як він сам вказує, "після винесення рішення Господарським судом міста Києва".

Таким чином, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку подання апеляційної скарги, а, навпаки, заперечують існування таких причин.

Доводи скаржника стосовно неправильного, на його думку, посилання суду апеляційної інстанції на відсутність доказу надсилання копії апеляційної скарги позивачу (Компанії) також не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали (стор. 4 даного судового акта, а.с. 167) повернення апеляційної скарги без розгляду здійснено апеляційним господарським судом виключно на підставі і з посиланням на пункт 4 частини першої статті 97 ГПК України (але не на підставі пункту 2 тієї ж частини, який передбачає повернення касаційної скарги у разі неподання доказів надсилання її копії іншій стороні чи сторонам).

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 зі справи № 910/370/14 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Фісон" - без задоволення.