за позовом публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (далі -ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"), м. Київ,

до публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі -ПАТ "Київський річковий порт"), м. Київ,

про зобов'язання укласти договір оренди.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" - Місевра А.І. предст. (дов. від 27.10.2014)

ПАТ "Київський річковий порт" - Руденко В.В. предст. (дов. від 01.08.2014)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київський річковий порт" про спонукання відповідача укласти договір оренди частини стапельного майданчика для відстою "Плавдоку-3" (далі -Договір оренди) в редакції позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2014 (суддя Пукшин Л.Г.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 (судді Федорчук Р.В. -головуючий, Лобань О.І., Майданевич А.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що укладення спірного договору не є обов'язковим для сторін спору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 10.11.2011 ПАТ "Київський річковий порт" як замовником та ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (правонаступником якого є ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод") як виконавцем укладено договір № 142291/1315 (далі - Договір № 142291/1315), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання виконати "Роботи", в обсязі та в строк згідно з додатком № 1 до цього договору, "Плавдоку-3" розмірами: довжиною 49,3 м, шириною 17,0 м, повною осадкою 0,97 м, а також надати послуги відстою плавзасобу за необхідності. Роботи, потреба в яких виникла після підписання цього договору, підлягають узгодженню із замовником з наступним оформленням письмових додаткових угод, які, після підписання їх сторонами, стають невід'ємною чистиною цього договору (пункт 1.1. Договору № 142291/1315);

- відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 Договору № 142291/1315 вартість робіт на момент підписання договору складає 1 758 881,57 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість робіт та сума договору за згодою сторін можуть бути переглянуті при зміні обсягів та складності робіт, економічних норм та нормативів, а також при змінах вартості матеріалів та комплектуючих. Зміна вартості робіт оформлюється шляхом укладання додаткових угоди до цього договору;

- пунктами 3.1, 3.2 Договору № 142291/1315 встановлено, що замовник здійснює оплату вартості робіт на поточний рахунок виконавця відповідно до графіку фінансування (додаток № 2). Оплата всіх додаткових робіт здійснюється у відповідності з підписаними додатковими угодами;

- додатками від 10.11.2011 № 1, № 2, № 3 до Договору № 142291/1315 сторонами було погоджено Календарний графік ремонту "Плавдока-3", Календарний графік фінансування та Кошторис розрахунку вартості ремонтних робіт "Плавдока-3" (49,3х17,0 м з осадкою 0,97 м) відповідно;

- у період з 22.12.2011 по 24.07.2012 сторонами укладено додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7-1365, 8-1378, 9-1386, 10, 11, 12, 13 та 14 (далі - додаткові угоди), за змістом яких сторонами погоджено обсяг додаткових робіт та їх вартість;

- на виконання умов Договору № 142291/1315 та додаткових угод у період з 10.11.2011 по 17.09.2012 позивачем виконано та передано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 3 375 138,31 грн., що підтверджено актами приймання-передачі виконаних робіт;

- згідно з пунктом 4.3.10 Договору № 142291/1315 замовник зобов'язаний після закінчення робіт, що оформлюються актами, відповідно до п. 4.2.3, 4.3.8, 4.3.9, 6.6, укласти договір на відстій плавзасобу. У випадку, якщо замовник не укладає договір відстою, то він сплачує вартість даної послуги відповідно до діючих тарифів на підприємстві за весь час перебування;

- рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2012 у справі № 5011-48/16253-2012 за позовом ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" до ПАТ "Київський річковий порт" про стягнення 2 604 448,31 грн. встановлено, що листом від 23.03.2012 № 136/41 позивач повідомив відповідача про притримання в силу положень статей 594- 597 Цивільного кодексу України "Плавдоку-3" на території Заводу до виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 142291/1315 (сплати заборгованості);

- 26.11.2013 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 537/41, в якому запропонував відповідачеві укласти Договір оренди частини стапельного майданчика площею 905,4 кв.м., що буде використовуватись для відстою "Плавдоку-3" згідно із запропонованим проектом договору, а також сплатити заборгованість за надані послуги з відстою та охорони плавзасобу в розмірі 261 962,40 грн.;

- листом від 19.12.13 вих. № 01-29-753 відповідач повідомив позивача про відмову від підписання проекту договору, оскільки вказана у ньому ціна є завищеною та неприйнятною; між сторонами не було попередньої згоди про укладення договору оренди. Крім того, відповідач просив повернути плавзасіб "Плавдок-3", який є його власністю та утримується позивачем.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для спонукання відповідача до укладення Договору оренди частини стапельного майданчика для відстою "Плавдоку-3" у судовому порядку в редакції позивача.

Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, врахувавши принцип свободи договору, а також те, що укладення спірного договору не є обов'язковим для сторін спору, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 зі справи № 910/5762/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" - без задоволення.