Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2014

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014

зі справи № 922/1388/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство), м. Київ,

до комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (далі -Підприємство), смт Хорошеве Харківської області,

про стягнення 2 461 981, 34 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Товариства - Іванкіна Ю.Б. предст. (дов. від 18.04.2014)

Підприємства - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Підприємства (згідно із заявою про збільшення позовних вимог) 2 045 015,72 грн. основного боргу, 234 508,13грн. пені, 92 833,24грн. - 3% річних, 89 624,25грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством зобов'язання з оплати одержаного за договором купівлі-продажу 20.07.2012 № 122/5-БО природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2014 (суддя Суслова В.В.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 (судді Білоусова Я.О. -головуючий, Фоміна В.О., Хачатрян В.С.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 2 045 015,72 грн. основного боргу, 187 606,50 грн. пені, 92 833,24грн. 3% річних, 85 094,60грн. інфляційних втрат, 49 149,04грн. судового збору.

Судові акти попередніх інстанцій в частині визначення розміру неустойки (пені), ухвалені із застосуванням положень пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у стягненні 46 901,63 грн. пені з прийняттям нового рішення в оскаржуваній частині про стягнення зазначеної суми неустойки. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- за договором купівлі-продажу природного газу від 20.07.2012 № 122/5-БО (далі -Договір) Товариство як продавець зобов'язалося передати у власність Підприємства як покупця у 2012 році природний газ, а Підприємство зобов'язалося прийняти і оплатити цей природний газ на умовах Договору;

- згідно з пунктом 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами;

- пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу;

- згідно з актами приймання-передачі від 27.11.2012, 30.11.2012, 31.12.2012 у період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року позивачем поставлено відповідачеві природний газ на суму 11 255 015,72 грн. Акти приймання-передачі підписані продавцем, покупцем, газорозподільною організацією та скріплено печатками сторін і газорозподільної організації;

- відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- відповідач розрахувався за поставлений газ частково, а саме у розмірі 9 210 000,00грн.;

- згідно з пунктом 7.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2012 № 1) у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу;

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогами про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 9.3 Договору);

- за прострочення виконання Підприємством зобов'язання до стягнення позивачем нараховано 234 508,13 грн. пені, 92 833,24 грн. 3% річних, 89 624,25 грн. інфляційних втрат.

Підставою касаційного розгляду у даній справі є питання правомірності зменшення судами заявленої Товариством до стягнення неустойки (пені) на 20%.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Цим Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує ступінь виконання зобов'язання та інтереси обох сторін.

У вирішенні питання про зменшення розміру неустойки судами попередніх інстанцій враховано майновий стан сторін спору, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем як організацією, що використовує придбаний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами.

Отже, в даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 зі справи № 922/1388/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.