Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року у справі № 910/1263/14 господарського суду міста Києва за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Комплекс по благоустрою Харківського району" про відшкодування шкоди у розмірі 238 027, 68 грн., заподіяної порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури: Клюге Л.М. посвідчення № 014552 від 17.01.2013 року, - позивача: не з'явився, - відповідача: Святин В.А. дов. № 1340/121-10-50 від 21.05.2014 року, - третьої особи: не з'явився

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (далі за текстом - ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар") про відшкодування шкоди у розмірі 238 027, 68 грн., заподіяної порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Комплекс по благоустрою Харківського району".

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року у справі № 910/1263/14 позовні вимоги задоволено: стягнуто з ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" в доход Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва шкоду завдану порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря у розмірі 238 027, 68 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Київському прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року у справі № 910/1263/14 апеляційну скаргу ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року у справі № 910/1263/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити Київському прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 8, 19, 55, 58 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 614 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-3, 66, 67, 77, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 16.10.2014 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 14.10.2014 року № 03-05/1996 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/1263/14 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 2410 від 19.12.2013 року та направлення на перевірку № 2447 від 19.12.2013, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Царинним О.В., Гетьман Є.А. та Федун Т.В., в присутності інженера з охорони навколишнього природного середовища ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" Сомова С.В., 19.12. - 27.12.2013 року проведена позапланова перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 (302-2002-п) затверджено Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи.

Згідно п. п. 2, 3, 4 вказаного Порядку дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки проведеної державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва складено акт перевірки № 05/2148а, яким встановлено, що ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", який підписаний інженером з охорони навколишнього природного середовища Сомовим С.В. без зауважень та заперечень.

Так, на підставі акту перевірки працівниками позивача 26.12.2013 року складено протокол про адміністративне правопорушення № 004002 та винесено постанову про накладення на інженера з охорони навколишнього природного середовища ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" Сомова С.В., адміністративного стягнення у розмірі 272, 00 грн., який оплачено ним в повному обсязі.

Судами встановлено, що 26.12.2013 року за результатами перевірки винесено припис № 05/1101, яким відповідача зобов'язано, зокрема отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин до 27.01.2014 року та надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку щодо кількості годин роботи джерел викидів до 13.01.2014 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього середовища в м. Києві був виданий дозвіл № 8036300000-023 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на 5 років з 14.08.2008 року по 14.08.2013 року Докази того, що відповідач отримував від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві новий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря після закінчення дії вищевказаного дозволу чи продовжував його дію - відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що після закінчення строку дії дозволу № 8036300000-023, відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що підтверджено актом перевірки від 27.12.2013 року.

Положеннями ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" закріплено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписи вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені ст. ст. 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Так, судами встановлено, що факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів ПАТ "Індар" без дозволу, підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря № 05/2148а від 27.12.2013 року.

Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (z0018-09) визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Згідно п. 1.4. вказаного Порядку акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, судами досліджено факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростовано, а тому відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в повному обсязі.

Необґрунтованими є доводи скаржника стосовно того, що в його діях відсутня вина, оскільки ПАТ "Індар", як замовник 10.07.2013 року уклав з виконавцем - КП "Комплекс по благоустрою Харківського району" договір № 13/78 про розробку нормативно-технічної та технологічної документації, тим самим вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання з отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.07.2013 року ПАТ "Індар", як замовник та КП "Комплекс по благоустрою Харківського району", як виконавець уклали договір № 13/78 про розробку нормативно-технічної та технологічної документації, в рамках виконання якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт щодо проведення інвентаризації 22 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; розробки документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Положеннями п. 2 вказаного Договору передбачено, що загальна вартість передбачених договором робіт складає 42 000, 00 грн. з ПДВ та згідно п. 2.2 замовник зобов'язаний здійснити 50 % переплати від загальної вартості передбачених договором робіт.

Строк виконання робіт складає 120 днів з моменту надання даних в повному обсязі згідно п. 4.5 та здійснення попередньої оплати, відповідно до п. 2.2. дійсного договору (п.3.5 договору).

За умовами п. 4.5. Договору відповідач взяв на себе обов'язок не пізніше двох днів з моменту підписання договору надати виконавцю усю інформацію і документацію, зазначену у додатку № 1 до договору, а так само інші дані, необхідні для виконання робіт.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, умовами укладеного відповідачем з третьою особою договору сторони погодили, що у КП "Комплекс по благоустрою Харківського району" виникає обов'язок виготовити визначену договором документацію та отримати дозвіл, з моменту здійснення відповідачем переплати та надання всіх необхідних документів, зазначених у додатку № 1 до договору.

В той же час, судами встановлено, що платіжним дорученням № 2062 від 20.08.2013 року відповідач здійснив передплату, а необхідну третій особі документацію передав лише 15.10.2013 року, що відповідно спростовує доводи скаржника про те, що дозвіл не отримано вчасно саме з вини третьої особи та вжиття ним всіх належних заходів для вчасного отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки відповідачу було відомо дату закінчення дії дозволу - 14.08.2013 року.

Таким чином, обґрунтованим є висновок судів про те, що оскільки відповідачем не вжито всіх належних заходів для своєчасного отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, наявна вина ПАТ "Індар" в порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря та наявності у нього обов'язку відшкодувати завдані цим збитки.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що наявність договірних відносин між відповідачем та третьою особою, щодо укладення та виконання сторонами договору № 13/78 від 10.07.2013 року про розробку нормативно-технічної та технологічної документації не є дослідженням та предметом розгляду по даній справі.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (z0048-09) року.

Положеннями п. п. 2.1.2., 2.7.1. Методики передбачено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Господарськими судами попередніх інстанцій перевірено розрахунок розмірів відшкодування збитків, здійснений позивач на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар" за період з 15.08.2013 року по 27.12.2013 року, згідно якого розмір шкоди складає 238 027, 68 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередні інстанцій про те, що з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода навколишньому природному середовищу до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у розмірі 238 027, 68 грн.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.