головуючого судді Кота О.В. суддів Кочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення від та на постанову від господарського суду Вінницької області 18.06.2014 Рівненського апеляційного господарського суду 13.08.2014 у справі господарського суду № 902/1699/13 Вінницької області за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 01.05.1997 за участю представників сторін:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - не з"явилися

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.06.2014 у справі № 902/1699/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014, відмовлено у позові ОСОБА_4 (Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (Відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 01.05.1997.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.2014, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі № 902/1699/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Меркурій", оформленого протоколом № 1 від 01.05.1997, про виключення ОСОБА_4 з учасників товариства.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 100, 257, 267, 268 Цивільного кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" створено 10.12.1992 шляхом реорганізації Колективного малого підприємства "Меркурій", що підтверджується рішенням загальних зборів учасників товариства від 10.12.1992.

29.12.1992 затверджено Статут товариства, згідно з яким його учасниками стали: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з частками у розмірі по 50 % статутного фонду.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій" від 31.10.1995 ОСОБА_4 звільнено з посади директора товариства у зв'язку з переходом на інше місце роботи, та призначено директором ТОВ "Меркурій" ОСОБА_5

01.05.1997 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Меркурій", оформленим протоколом № 1, прийнято в члени товариства на правах співзасновника ОСОБА_6 та виключено з членів і засновників ОСОБА_4

ОСОБА_4 звернувся з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Меркурій" про виключення учасника товариства ОСОБА_4, оформленого протоколом № 1 від 01.05.1997.

Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.

Судові рішення мотивовані тим, що 01.05.1997 при прийнятті рішення загальних зборів ТОВ "Меркурій" допущені порушення, які є підставою для визнання такого рішення недійсним. Разом з тим, судами прийнято до уваги заяву ТОВ "Меркурій" про застосування строків позовної давності та відмовлено Позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до частин 2, 3 статті 59 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на день прийняття рішення зборів) з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі одностайно прийнятого рішення зборів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере (частина 1 статті 64 цього ж Закону України).

Як вбачається з протоколу № 1 від 01.05.1997 р., ОСОБА_4 участі у голосуванні не приймав, на зборах вирішувалися питання про прийняття в члени товариства на правах співзасновника ОСОБА_6 та про виключення з членів та засновників ОСОБА_4 Крім того, основною підставою для виключення ОСОБА_4 із числа учасників товариства стало зловживання ним службовим становищем під час його перебування на посаді директора товариства, а не невиконання обов'язків учасника товариства.

Суди вказують, що обставини, пов'язані з виключенням ОСОБА_4 з товариства, які зазначені в протоколі стосуються трудових відносин ОСОБА_4 і ТОВ "Меркурій" та не можуть бути підставою для виключення його з учасників товариства.

Відмовляючи Позивачу в позові по строку позовної давності, суди попередніх інстанцій посилаються на те, що Позивачу було відомо про порушення його корпоративного права у березні 1998 року, що підтверджується позовною заявою ОСОБА_4, поданою до Тульчинського районного суду про визнання недійсним протоколу № 1 від 31.10.1995 ТОВ "Меркурій", при вирішенні якої ОСОБА_4 у додаткових позовних вимогах просив визнати недійсним протокол від 01.05.1997 про виключення його із засновників ТОВ "Меркурій".

Згідно з частиною 2 - 4 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції зазначає, що право участі у товаристві не можна ототожнювати з особистими немайновими правами у розумінні статті 269 Цивільного кодексу України, оскільки воно має економічний зміст. Право участі у товаристві є корпоративним правом, яке можна продати, обміняти, подарувати, а також особа може бути позбавлена цього права шляхом виключення учасника з товариства, а особистим немайновим правом особа володіє довічно.

Касаційна скарга Позивача мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм статті 268 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Рішення загальних зборів засновників ТОВ "Меркурій" від 01.05.1997 підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з порушенням процедури проведення загальних зборів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Положеннями статей 71, 75 Цивільного кодексу УРСР загальний строк позовної давності було встановлено в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (ст. 80 ЦК УРСР).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватися іншій особі. Види особистих немайнових прав визначені статтею 270 цього Кодексу.

Стаття 269 Цивільного кодексу України передбачає, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав, вона володіє ними довічно.

У частині 1 статті 100 Цивільного кодексу України йдеться про загальне право фізичної особи брати участь у товариствах. Наслідком реалізації свого права участі фізичної особи у товаристві є набуття відповідних корпоративних прав. Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів).

Таким чином, корпоративне право, про захист якого Позивачем пред'явлено позовну вимогу, не є немайновим в розумінні статті 269 Цивільного кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про те, що на вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів поширюється позовна давність, ґрунтується на нормах закону.

Оскільки, Позивачу у 1998 році було відомо про виключення його зі складу учасників ТОВ "Меркурій", судами попередніх інстанцій правомірно застосовано строк позовної давності.

Виходячи із встановлених судами обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 у справі № 902/1699/13 залишити без змін.