У червні 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просить стягнути з Полонського підприємства теплових мереж заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 12/824-БО-34 від 28.08.2012 р., на загальну суму 1384885, 57 грн., з яких 1 091 430,31 грн. основного боргу, 86 661,22 грн. пені, 44 896,12 грн. 3% річних, 77 118,85 грн. інфляційних витрат, 84 779,07 грн. 7% штрафу

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.07.2014 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто із Полонського підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 091 430,31 грн. основного боргу, 43 330,61 грн. пені, 44 896,12 грн. 3% річних, 74 652,09 грн. інфляційних витрат, 42389,53 грн. 7% штрафу, 27 648,66 грн. відшкодування сплаченого судового збору. У позові щодо стягнення із відповідача 43 330,61 грн. пені, 42 389,53 грн. штрафу та 2 466,76 грн. інфляційних витрат відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення боргу, 3 % річних та частково інфляційних втрат, з урахуванням визнання відповідачем вимог в цій частині.

При цьому, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для застосування статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення сум штрафних санкцій.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 43 330,61 грн. та 7 % штрафу у розмірі 42 389,53 грн., і в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задовольнити в повному обсязі. В решті судові рішення скаржник просить залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2012 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Полонським підприємством теплових мереж (покупець) був укладений договір № 12/824-БО-34 купівлі - продажу природного газу, за умовами пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 386,0 тис. куб.м.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3509,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. (п.5.2. Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судами під час розгляду справи встановлено, що на виконання умов договору, позивачем протягом жовтня - грудня 2012 р. було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1957430,31 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

При цьому, як було встановлено судами, зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу відповідачем виконані частково, внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв'язку з чим, виходячи з приписів, зокрема, статті 193 Господарського кодексу України,статей 525, 526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, а також з урахуванням доводів та доказів сторін, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1091430,31 грн., 3 % річних у розмірі 44896,12 грн., інфляційних втрат у розмірі 74652,09 грн., пені у розмірі 43330,61 грн. та 7% штрафу у розмірі 42389,53 грн.

Судові рішення в цій частині сторонами не оскаржуються.

Разом з цим, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу у розмірі 43330,61 грн. та 42389,53 грн., виходячи з приписів пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам та організаціям, відповідно до звіту про фінансові результати за 1 квартал 2014 року сума збитків останнього складає 1051,00 тис. грн., а згідно балансу станом на 31.03.2014 сума збитків становить 5471,00 тис. грн.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи закріплені у статті 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів, з урахуванням мотивів, викладених у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені та штрафу, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені та штрафу, сума основного боргу, 3 % річних та інфляційні нарахування, вважає правомірним висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження скаржника із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 та рішення господарського суду Хмельницької області від 09.07.2014 у справі № 924/797/14 залишити без змін.