Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка товаровиробників" Коробенко І.А., м. Київна постанову від 17.06.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/75/14 господарського суду Київської області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка товаровиробників", м. Бориспіль Київської області за участю 1. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; 2. приватного підприємства "Аліант", м. Київ представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2014 порушено провадження у справі № 911/75/14 про банкрутство ТОВ "Спілка товаровиробників" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (4212-17) , далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Київської області від 03.02.2014 (суддя Скутельник П.Ф.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Коробенко І.А., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (судді: Сотніков С.В. - головуючий, Копитова О.С., Разіна Т.І.) вказану постанову скасовано, провадження у справі припинено відповідно до п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, як безпідставно порушене.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, боржник в особі ліквідатора Коробенко І.А. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Боржник зазначає про дотримання ним порядку добровільної ліквідації.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 105 ЦК України після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, публікація оголошення про ліквідацію боржника здійснена у № 267 (32) газети "Бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" із встановленням строку для заявлення грошових вимог кредиторами до 31.12.2013.

Проте проміжний ліквідаційний баланс боржника затверджений 25.12.2013, тобто до закінчення строку звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника. У цей же день було прийнято і рішення власника про звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Зазначене свідчить про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір.

На необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, наголошено Верховним Судом України ще у 2008 році, а саме у постанові від 10.06.2008. у справі № 15/682-б.

Таким чином, ліквідаційною комісією боржника був порушений порядок добровільної ліквідації, що в силу вимог абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство унеможливлює ініціювання справи про банкрутство такого боржника.

Також відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату послуг арбітражного керуючого, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

При зверненні з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржник вказав про відсутність у нього будь-яких майнових активів.

Відтак, відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про безпідставне порушення судом першої інстанції справи про банкрутство боржника за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 95 Закону про банкрутство.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про припинення провадження у даній справі є законним та обгрунтованим. Разом з тим, суд апеляційної інстанції у якості правової підстави для припинення провадження у справі помилково послався на положення п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У даному випадку безпідставно порушене провадження у справі підлягає припиненню відповідно до пп. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає приписам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 105 Цивільного кодексу України та п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд