Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову від 28.05.2014 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 25/124/10 господарського суду Запорізької області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 "Стальконструкція", м. Мелітополь Запорізької області ліквідатор Тищенко Н.П. м. Київ в судовому засіданні взяв участь

ліквідатор Тищенко Н.П.

У провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 25/124/10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольське спеціалізоване управління № 100 "Стальконструкція" (далі - боржник).

Постановою господарського суду Запорізької області від 06.11.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Оголошення про визнання боржника банкрутом офіційно оприлюднене 19.11.2013 в № 213 газети "Урядовий кур'єр".

19.02.2014 Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ, кредитор) звернулася до суду з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника на загальну суму 9 189,85 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.03.2014 (суддя Дьоміна А.В.) відмовлено в задоволенні заяви Бердянської ОДПІ про визнання її поточних грошових вимог до боржника у сумі 9 189,85 грн., з яких грошові вимоги у сумі 6 981,99 грн. з податку на землю за період з 30.06.2013 по 07.11.2013 погашаються в шосту чергу ліквідаційної процедури.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2014 (судді: Богатир К.В. - головуючий, Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) вказану ухвалу змінено шляхом зменшення до обсягу 5 802,33 грн. суми грошових вимог з податку на землю за період з 30.06.2013 по 07.11.2013, які погашаються в шосту чергу ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та задовольнити заяву кредитора в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (4212-17) , далі - Закон про банкрутство). Кредитор зазначає, що своєчасно звернувся до ліквідатора з поточними грошовими вимогами.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону банкрутство положення цього Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону про банкрутство здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги кредитора до боржника у загальній сумі 9 189,85 грн. (у т.ч пеня 84,45 грн.) становлять заборгованість боржника з податку на землю за період з 30.06.2013 по 30.01.2014.

Що стосується поточних грошових вимог кредитора з податку на землю за період з 30.06.2013 по 07.11.2013 в сумі 5 802,33 грн. (з урахуванням здійснених судом апеляційної інстанції арифметичних коригувань суми вимог), то судом встановлено, що ці вимоги підтверджені відповідними доказами (податкові декларації боржника з плати за землю). Однак кредитор звернувся із заявою про визнання грошових вимог 19.02.2014, тобто з пропуском встановленого абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство граничного двомісячного строку для звернення з поточними грошовими вимогами. У зв'язку з чим з огляду на імперативні приписи ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство суд апеляційної інстанції правомірно визнав заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню в ліквідаційній процедурі в шосту чергу.

Відносно пені в сумі 84,45 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення кредитора від 06.09.2013 № 0005081520, то відповідна сума нарахована кредитором на поточні грошові вимоги безпідставно, у порушення приписів ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013), а саме в період дії введеного у справі про банкрутство мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Нарахування кредитором решти вимог, у визнанні яких у якості поточних йому було відмовлено, відбулося в період після визнання боржника банкрутом, тобто після листопада 2013 року.

Необхідно зазначити, що з моменту порушення справи про банкрутство боржник знаходиться в особливому правовому режимі і Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних зі справами про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, окрім випадків, передбачених цим Законом ( ч. 2 ст. 2 Закону про банкрутство у редакції, чинній на момент розгляду спірних вимог).

Так, положеннями ст. 38 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, Законом про банкрутство, який має пріоритет перед іншим законодавством України у регулюванні правовідносин банкрутства, прямо визначено, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань, у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 23, 38 Закону про банкрутство.

У зв'язку з чим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

З огляду на імперативні приписи ст. 38 Закону про банкрутство висновки судів попередніх інстанції про необхідність відмови у визнанні грошових вимог кредитора у зазначеній частині є законними та обгрунтованими.

За таких обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 23, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.