ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 907/669/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаТертиченко В.І.;від відповідача Стецяк Т.І.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.В."на рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 рокуу справі№ 907/669/13 Господарського суду Закарпатської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "І.В."доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фрале"простягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 241549,10 грнВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "І.В." (далі - позивач, ТОВ "І.В.") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрале" (надалі - відповідач, ТОВ "Фрале") про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 241549,10 грн, 16685,26 грн за послуги з утримання приміщень та розірвання договору, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору оренди №1 від 01.10.2008 року щодо сплати орендної плати.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та вчинення ним дій для належного повернення позивачу майна з оренди.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.08.2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року, позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 241 549,10 грн. заборгованості з орендної плати. В решті вимог у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2014 року рішення та постанову щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за послуги з утримання приміщень у розмірі 16 685,26 грн залишено в силі, а в частині позовних вимог про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 241 549,10 грн - скасовано, а справу і цій частині направлено до Господарського суду Закарпатської області на новий розгляд.

При новому розгляді справи позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача лише заборгованість з орендної плати у розмірі 241549,10 грн.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2014 року (суддя Кривка В.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року (судді: Гнатюк Г. М., Кравчук Н. М., Мирутенко О.Л.), в позові відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

13.10.2014 року ТОВ "І.В." подало доповнення до касаційної скарги, в якій посилається на те, що при прийнятті судових рішень судами були порушені норми ст.ст. 613, 653, ч. 1 ст. 785, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), не враховано висновки Верховного Суду у подібних справах, а також надано неправильну оцінку доказам у справі.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

Господарські суди встановили, що 01.10.2008 року між ТОВ "Фрале" та ТОВ "І.В." було укладено договір оренди нерухомого майна № 1 з терміном дії до 01.09.2011 року. Факт передачі в користування відповідачу об'єкта оренди підтверджується доданим до справи актом приймання-передачі від 01.10.2008 року.

Згідно додатку до договору № 1 від 27.07.2011 року термін дії договору було продовжено на один рік до 01.09.2012 року.

Суди з'ясували, що договір припинив свою дію 01.09.2012 року, на новий термін його автоматично не було пролонговано, в зв'язку з запереченням позивача проти продовження орендних відносин, що висловлені у листі від 14.08.2012 року № 1/08.

Суди також встановили, що у вересні 2012 року відповідач звільнив орендне приміщення, що опосередковано підтверджується наступними доказами у справі : - наказом директора ТОВ "Фрале" №7/1-К від 28.06.2012 року про попередження про заплановане вивільнення працівників з 30.08.2012 року у зв'язку зі скороченням штату; наказом директора ТОВ "Фрале" № 27-К від 31.08.2012 року про звільнення працівників; листом - зверненням до ПАТ "Закарпаттяобленерго" № 195 від 12.09.2012 року про дострокове розірвання договору № Р06/14-0494 від 09.12.2008 року на постачання електроенергії на об'єкт оренди з 01.10.2012 року, з огляду на припинення орендних відносин приміщень позивача, проведення у зв'язку з цим звірки взаєморозрахунків з ПАТ "Закарпаттяобленерго" та повернення енергопостачальною компанією ТОВ "Фрале" передоплати; листом - звернення до ПАТ "Укртелеком" № 201 від 21.09.2012 року про розірвання договору на користування телефонним зв'язком у зв'язку з закінченням дії договору оренди приміщень по вул. Мала 107, с. Єсень, Ужгородського району; довідкою ТОВ "Єлена 2008" № 18 від 24.10.2013 року про те, що ТОВ "Фрале" 26.09.2012 року перемістило все власне обладнання для повного технологічного циклу виробництва взуття, а також сировину та готову продукцію в приміщення ТОВ "Єлена 2008", що розташовані в с. Пийтерфолово, Виноградівського району; довідкою сільського голови с. Єсень, Ужгородського району №256 від 28.10.2013 року про те, що ТОВ "Фрале" 26.09.2012 року вивезло власне обладнання та сировину з вул. Мала 107, с. Єсень, Ужгородського району.

Акт повернення орендного майна після закінчення строку дії договору сторони не підписали, в зв'язку з відмовою орендодавця від його підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 785, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обігу, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції виходив з того, що орендар (відповідач) у вересні 2012 року в присутності директора позивача повністю звільнив та припинив володіння та користування об'єктом оренди, що підтверджується доказами у справі, проте орендодавець (позивач), безпідставно вважаючи договір оренди поновленим, фактично ухилився від прийняття об'єкта оренди і підписання акту - приймання майна від 01.10.2014 року, який був надісланий факсом 09.10.2014 року, що свідчить про його прострочення та відсутність у нього права вимагати сплати орендної плати після припинення договору оренди, навіть, незважаючи на те, що акт повернення майна не підписаний.

Враховуючи те, що після припинення договору оренди орендодавець має вимагати сплати орендної плати лише у випадку фактичного користування орендарем майном, і, якщо прострочення повернення об'єкту оренди виникло з вини орендодавця, проте суди попередніх інстанцій встановили, що фактично приміщення відповідачем було звільнено після припинення договору оренди, і згідно ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має право додатково перевіряти докази, а також приймаючи до уваги те, що навіть за умови погіршення речі, переданої у найм, орендодавець не може ухилятись від прийняття майна з оренди та підписання акту про його повернення, одночасно вимагаючи сплати орендної плати за цей час, оскільки орендар не використовує та не займає об'єкт оренди, й у випадку допущення ним порушень щодо стану орендного майна, настають інші правові наслідки - визначені положеннями ст. 779 ЦК України (в тому числі й відшкодування завданих збитків), Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду про те, що підстави для стягнення орендної плати після припинення договору оренди в такому випадку відсутні.

Суд касаційної інстанції вважає рішення місцевого суду, яке залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову в задоволенні позову законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а прийняті у справі оскаржувані рішення та постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.В." залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року у справі № 907/669/13 - без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В