головуючого Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача-Пількевич В.В., відповідача прокуратури -не з'явились, -Гудименко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі № 927/64/14 за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ПАТ НАК "Нафтогаз України" до КП "Прилукитепловодопостачання" про стягнення коштів

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.03.2014 (суддя Михайлюк С.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 (судді: Корсакова Г.В., Ільєнок Т.В., Шаптала Є.Ю.), позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з КП "Прилукитепловодопостачання" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 3262217,48 грн. боргу, 400000 грн. пені та 3% річних в сумі 226109,18 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені відмовлено. Припинено провадження у справі в частині стягнення 815000 грн. боргу. Виконання рішення суду в частині стягнення 3262217,48 грн. боргу розстрочено на два місяці, зі сплатою КП "Прилукитепловодопостачання" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" до 11.04.2014р. та до 11.05.2014 р. по 1631108,74 грн. рівними частинами. Виконання рішення суду в частині стягнення 400000 грн. пені, 226109,18 грн. 3% річних розстрочено на шість місяців зі сплатою КП "Прилукитепловодопостачання" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" по 104351,53 грн. рівними частинами до 11.04.2014 р., 11.05.2014 р., 11.06.2014 р., 11.07.2014 р., 11.08.2014 р. та 11.09.2014 р. відповідно.

ПАТ НАК "Нафтогаз України" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 249644,45 грн. пені, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 549, 611, 624 ЦК України, ст.ст. 230- 233 ГК України та ст.ст. 4, 83 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували особливі обставини щодо діяльності позивача, його інтереси та тяжкий фінансовий стан, який спричинений у тому числі неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 28.12.2012 № 13/3140-БО-39.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині позовних вимог про стягнення 249644,45 грн. пені) фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Зменшуючи на підставі п.3 ст. 83 ГПК України розмір підлягаючої до стягнення неустойки до 400000 грн., суди виходили з того, що в матеріалах справи відсутні документи, які б вказували на спричинення порушенням зобов'язання збитків іншим учасникам господарських відносин або ж свідчили, що боржник ухилявся від виконання грошового обов'язку за договором при наявній можливості здійснити оплату. Діяльність відповідача пов'язана з виробництвом теплової енергії, транспортуванням, розподілом тепла для населення, об'єктів соціальної інфраструктури, наданням послуг з теплопостачання, холодного та гарячого водопостачання, водовідведенням, очищенням нечистот. Судами також враховано, що основним джерелом надходження коштів до відповідача є комунальні платежі споживачів послуг, які не покривають витрати підприємства на оплату природного газу. Крім того, відповідач частково здійснював розрахунок до звернення до суду з позовом та в ході розгляду справи.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

В свою чергу, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83, ч.ч.1,2 ст. 101, ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Отже, чинне законодавство не обмежує право господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин.

Колегія враховує, що місцевий господарський суд на стадії вирішення спору в першій інстанції достеменно встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив наявність передбачених ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83 ГПК України підстав для зменшення розміру підлягаючої до стягнення суми неустойки з урахуванням ступеню вини відповідача, а саме об'єктивної неможливості останнього виконати свої грошові зобов'язання за договором від 28.12.2012 № 13/3140-БО-39, у зв'язку з чим розмір стягуваної неустойки і був зменшений на 249644,45 грн.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставини, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру стягуваної неустойки.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки (постанови ВГСУ від 01.06.2010 у справі № 11/3, від 06.07.2010 у справі № 15/250/09 та від 23.07.2014 у справі № 927/1141/13).

Крім того, передчасними вважаються посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 15.08.2013 у справі № 921/186/13-г, від 25.07.2013 у справі № 904/1610/13-г, від 06.06.2013 у справі № 5023/4891/12, від 25.04.2013 у справі № 5023/5210/12, від 11.04.2013 у справі № 5023/5038/12, від 14.03.2013 у справі № 5010/1076/2012-2/56, від 13.12.2012 у справі № 10/5026/1270/2012, оскільки зазначеними постановами згадані справи в частині зменшення розміру пені були направлені на новий розгляд до судів першої інстанції. При цьому, заявником помилково не враховано, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Відтак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому вищезазначені постанови не можуть бути прийняті колегією до уваги при розгляді даної справи.

Правомірність задоволення іншої частини позовних вимог не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.