Дніпропетровська облспоживспілка звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Покровської райспоживспілки та Підприємства (згідно з уточненими позовними вимогами) про визнання за Дніпропетровською облспоживспілкою права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю критого ринку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт Покровське, вул. Горького, 64, що складається з А-1 - нежитлова будівля, критого ринку загальною площею 874,9 кв.м та 1,а - добудова; витребування з чужого незаконного володіння Покровської райспоживспілки та Підприємства об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі критого ринку, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт Покровське, вул. Горького, 64, що складається з А-1 - нежитлова будівля, критого ринку загальною площею 874,9 кв.м та 1,а - добудова.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 (суддя Дубінін І.Ю.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 (судді Величко Н.Л. - головуючий, Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.), позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 182, 316, 319, 328, 330, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" мотивовано тим, що майно вибуло з володіння Дніпропетровської облспоживспілки поза її волею і підлягає витребуванню на користь власника, який звернувся з позовом до суду у межах позовної давності, що обчислюється від дня, коли позивач довідався про порушення свого права і про особу, яка його порушила.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Покровська райспоживспілка просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Дніпропетровська облспоживспілка просить залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Постановою Центрального комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26.02.1987 № 265 (v0265400-87) "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" прийнято рішення про передачу колгоспних ринків з відання Міністерства торгівлі СРСР та міністерств житлово-комунального господарства союзних республік у відання організацій споживчої кооперації; передачу колгоспних ринків провадити безоплатно;

- на підставі даної постанови однойменною постановою Центрального комітету Компартії України і Ради Міністрів Української РСР від 14.04.1987 № 124 (v0124699-87) прийнято рішення про передачу Міністерством торгівлі УРСР впродовж другого кварталу 1987 року колгоспних ринків у відання організацій споживчої кооперації; передачу колгоспних ринків провадити безоплатно; у зв'язку з чим ліквідувати у центральному апараті Міністерства торгівлі УРСР управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі;

- у відповідності до зазначеної постанови Центрального комітету Компартії України і Ради Міністрів Української РСР виконавчим комітетом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" від 08.07.1987 № 333 прийнято рішення про здійснення передачі до 01.07.1987 колгоспних ринків від управління торгівлі облвиконкому у відання облспоживспілкам в установленому порядку; передачу колгоспних ринків здійснити безоплатно станом на 01.01.1987; у зв'язку з чим здійснити передачу обласного управління колгоспними ринками з ринками та структурними підрозділами, що входять до його складу, лімітів по праці та фонду заробітної плати, лімітів чисельності робітників апарату управління та граничних асигнувань на його утримання (пункт 1 Рішення);

- на виконання рішення Дніпропетровського облвиконкому від 08.07.1987 № 333 Дніпропетровською облспоживспілкою прийнято майно - Покровський колгоспний ринок за актом безоплатного приймання-передачі від 30.07.1987, зі складанням відповідного інвентаризаційного опису до нього;

- у відповідності до постанови правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 30.09.1988 № 303 "Про зміну структури управління сільськими ринками області" сільські ринки Дніпропетровської області, в тому числі сільський ринок Покровського району, передано в підпорядкування правлінню відповідної райспоживспілки - Покровській райспоживспілці, поклавши на неї відповідальність за створення необхідних умов для нормальної роботи ринку та виконання доведених їм планів фінансово-господарської діяльності; передачу на баланс правління райспоживспілки основних засобів ринків провести безоплатно; оперативне керівництво переданим ринком покладено на начальника госпрозрахункового об'єднання ринків;

- на підставі постанови правління Дніпропетровської облспоживспілки від 30.09.1988 № 303 правлінням Покровської районної спілки споживчих товариств видано розпорядження від 21.10.1988 № 135 "Про приймання - передачу ринку в п. Покровське та п. Просяна Дніпропетровської облспоживспілки", яким затверджено склад комісії з приймання-передачі ринків;

- відповідно до акта приймання-передачі Покровського колгоспного ринку Покровській райспоживспілці від 24-25 жовтня 1988 року, Покровський колгоспний ринок передано від Дніпропетровської облспоживспілки до Покровської райспоживспілки;

- рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 10.12.2001 у справі № А-12/139 визнано недійсним рішення виконкому Покровської селищної ради від 30.08.2001 № 243 в частині визнання права власності на Покровський ринок за Покровською територіальною громадою. В частині оскарження Покровською районною спілкою споживчих товариств відмови у визнанні права власності на Покровський ринок рішення Покровської селищної ради залишено без змін з підстав ненадання Покровською районною спілкою споживчих товариств правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на спірний об'єкт;

- відповідно до рішення виконавчого комітету Покровської селищної ради від 26.06.2002 № 81 щодо повторного розгляду подання Покровської районної спілки споживчих товариств про оформлення права власності на приміщення Покровського продовольчого критого ринку, розташованого у смт Покровське, вул. Горького, 64, вирішено оформити за правлінням Покровської райспоживспілки право власності на приміщення Покровського продовольчого ринку. Згідно з пунктом 3 даного рішення останнє підлягає затвердженню на черговій сесії Покровської селищної ради. Підставою прийняття даного рішення стало те, що Покровська райспоживспілка згідно з поданими документами має право на оформлення права власності на приміщення Покровського продовольчого критого ринку, в той час як рішення селищної ради попереднього скликання про визнання права власності на вищевказану споруду за територіальною громадою було скасоване господарським судом Дніпропетровської області як незаконне;

- рішенням виконкому Покровської селищної ради від 29.08.2003 № 125 з рішення виконкому селищної ради від 26.06.2002 № 81 виключено пункт 3;

- право колективної власності Покровської райспоживспілки на нежилу будівлю за адресою: смт Покровське, вул. Горького, 64 підтверджено свідоцтвом про право власності, яке видане 29.01.2003 на підставі рішення виконкому Покровської селищної ради від 26.06.2002 № 81;

- рішенням виконкому Покровської селищної ради від 30.10.2008 № 226 вирішено оформити право власності Покровської райспоживспілки на 89/100 частини нежитлової будівлі критого ринку, що розташована в смт Покровське, вул. Горького, 64;

- згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.11.2009 Покровська райспоживспілка є власником нежитлової будівлі критого ринку за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт Покровське, вул. Горького, 64 загальною площею 874,9 кв.м на праві приватної власності. Як зазначено у свідоцтві, останнє видано взамін свідоцтва про право власності, виданого Покровською селищною радою 29.01.2003 Підставою видачі свідоцтва зазначено Рішення виконкому від 30.10.2008 № 226;

- на підставі виданого свідоцтва 21.11.2009 комунальним підприємством "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації" здійснено реєстрацію права власності.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- 19.09.2013 Покровською селищною радою та Покровською райспоживспілкою укладено договір оренди земельної ділянки, за яким Покровській райспоживспілці передано в оренду земельну ділянку в межах населеного пункту смт Покровське вул. Горького, 64 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Відповідно до договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна;

- на підставі договору суборенди земельної ділянки від 17.10.2013 земельна ділянка в межах населеного пункту смт Покровське по вул. Горького, 64 знаходиться у користуванні Підприємства для здійснення будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури; на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна.

Причиною виникнення спору у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно та витребування майна з чужого незаконного володіння відповідачів.

Згідно зі статтею 91 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент передачі майна позивачу, порядок передачі державних підприємств, будівель, споруд, які належать до основних засобів державних організацій, кооперативним організаціям визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Пунктом 8 Положення "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будівель та споруд" від 16.10.1979 № 940 (v0940400-79) , затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР, передбачалося здійснювати передачу підприємств, об'єднань, організацій та установ, а також будинків та споруд державними органами кооперативним організаціям за плату, якщо законодавством СРСР не встановлено інший порядок.

Пунктом 2 постанови Центрального комітету Компартії України і Ради Міністрів Української РСР "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" від 14.04.1987 № 124 (v0124699-87) встановлена безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації.

Згідно з пунктом 3 додатку № 1 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР, яка затверджена Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 (n0001303-66) і чинна на момент передачі майна, урядові і відомчі акти (постанови і розпорядження) про передачу будівель і споруд віднесені до правовстановлюючих документів.

Отже, відповідно до чинного у 1987 році законодавства держава та її уповноважені органи мали право передавати державне майно у власність організаціям споживчої кооперації як за плату, так і безоплатно. І саме це право на безоплатну передачу у власність реалізувала держава під час передачі у 1987 році системи державних колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації.

Такий висновок випливає з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організації споживчої кооперації). У своєму рішенні від 11.11.2004 № 16-рп/2004 (v016p710-04) Конституційний Суд України зазначив, що безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" (697-12) набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів".

Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року (888-09) за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної.

Аналіз чинного у 1987 році законодавства ( Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , постанови Ради Міністрів Української РСР "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28 квітня 1980 року N 285 (285-80-п) , прийнятої на виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940 (v0940400-79) , якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством. У зв'язку з передачею колгоспних ринків споживчій кооперації відповідно до постанов у центральному апараті Міністерства торгівлі Української РСР було ліквідовано Управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі, зменшено граничні асигнування на його утримання. Також були вилучені функції управління колгоспними ринками з положень про управління торгівлі виконавчих комітетів відповідних місцевих рад (пункт 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 3 травня 1988 року № 119 (v1195400-88) ).

Тобто колгоспні ринки передавалися не лише як майновий об'єкт, а разом з організаційною та функціональною структурами їх управління.

Передача колгоспних ринків із залишенням їх у державній власності не породжувала б обов'язку кооператорів самостійно та за рахунок своїх коштів безвідплатно відновлювати, реконструйовувати, оснащувати, розвивати колгоспні ринки, оскільки це призводило б до порушення конституційного принципу, згідно з яким державне керівництво економікою здійснювалося з активним використанням господарського розрахунку, прибутку, собівартості, інших економічних підойм і стимулів ( частина перша статті 16 Конституції Української РСР 1978 року).

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення Конституційного Суду України є остаточними та обов'язковими до виконання на території України.

Згідно пункту 1 статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності.

Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Відповідно до пункту 1 статті 10 названого Закону власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Дніпропетровська облспоживспілка набула права власності на спірний об'єкт у 1987 році на не заборонених законом підставах, яке охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності.

У відповідності до постанови правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 30.09.1988 № 303 "Про зміну структури управління сільськими ринками області" сільські ринки Дніпропетровської області, в тому числі сільський ринок Покровського району, передано в підпорядкування правлінню відповідної райспоживспілки - Покровській райспоживспілці, поклавши на неї відповідальність за створення необхідних умов для нормальної роботи ринку та виконанню доведених їм планів фінансово-господарської діяльності. Передачу на баланс правління райспоживспілки основних засобів ринків проведено безоплатно. При цьому оперативне керівництво переданим ринком покладено на начальника госпрозрахункового об'єднання ринків облспоживспілки.

Термін "підпорядкування" застосовується до владно-розпорядчих відносин, які виникають між різними суб'єктами вищого та нижчого рівня, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що постанова правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 30.09.1988 № 303 та акт приймання-передачі Покровського колгоспного ринку Покровській райспоживспілці від 24-25 жовтня 1988 року не свідчать про виникнення у Покровської райспоживспілки права власності на спірне майно, оскільки таке майно передавалося Покровській райспоживспілці не у власність, а в користування для організації роботи (управління) ринком. Перебування майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 названого Закону).

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їх існуюче становище не буде погіршене прийняття більш пізнього рішення, що узгоджується з позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп (v001p710-97) .

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Конституція України (254к/96-ВР) прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності (частина четверта статті 41). Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.

Вирішуючи спір про відновлення майнових прав власника, які були порушені внаслідок передачі майна іншій особі на підставі рішення органу місцевого самоврядування, суд надає оцінку правомірності такого акту, якщо його прийняття сприяло порушенню цивільних прав позивача.

За наведених обставин надавши належну оцінку правомірності акту органу місцевого самоврядування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння Дніпропетровської облспоживспілки внаслідок прийняття виконавчим комітетом Покровської селищної ради неправомірного рішення про оформлення права власності на спірне майно за Дніпропетровською райспоживспілкою (на виконання якого Покровській райспоживспілці видано свідоцтво про право власності), у той час як дане майно належало на праві власності Дніпропетровській облспоживспілці і остання не надавала згоди на припинення права власності щодо даного майна.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Положення частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію", пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" щодо недоторканності власності кооперації та споживчої кооперації слід розуміти як встановлення правових засобів захисту права власності відповідних кооперативних організацій від протиправних дій з боку будь-кого, зокрема юридичних чи фізичних осіб.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За загальним правилом, судове рішення не є підставою для виникнення права власності.

Тобто особа повинна бути власником такого майна, і таке право не повинно виникати безпосередньо на підставі судового рішення.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (пред'явити віндікаційний позов).

Предметом віндікаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до особи, яка незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Згідно з приписами статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У зв'язку з наведеним власник майна має право витребувати майно, яке вибуло з його володіння на підставі неправомірного рішення органу місцевого самоврядування, у набувача такого майна. Зміна у наступних реєстраційних документах назви такого майна за наявності його в натурі не може бути правовою підставою для відмови в позові про його витребування.

У даній справі Покровською райспоживспілкою було заявлено про пропущення позивачем позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог, що стосуються захисту права власності та інших речових прав, застосується загальна позовна давність.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням того, що про порушення права власності на майно та особу, яка його порушила, позивач дізнався з доповідної записки голови ревізійної комісії облспоживспілки, датованої 12.09.2013, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позовна давність для звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущена.

Враховуючи викладене, місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги, що власник майна має право витребувати майно, яке вибуло з його володіння на підставі неправомірного рішення органу місцевого самоврядування у набувача такого майна і право власності позивача у даній справі не визнається набувачем такого майна, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи Покровської райспоживспілки не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 зі справи № 904/9212/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Покровської районної спілки споживчих товариств - без задоволення.