ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 910/4236/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 20 серпня 2014 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС"

про відстрочку виконання рішення суду

у справі № 910/4236/13

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС"

до Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

про стягнення заборгованості

за зустрічним

позовом Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС"

про стягнення пені, збитків та безпідставно отриманих грошових коштів

за участю представників

позивача - Маковецька Т. І.

відповідача - Дзера Ю.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС" на користь Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" 6671909,29 грн. пені, 4770800,15 грн. збитків, 4429217,87 грн. коштів, набутих без достатньої правової підстави, 168902,40 грн. коштів, сплачених за проведення експертизи, та 66 808, 91 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2013 року рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року по справі № 910/4236/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 лютого 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2014 року по справі № 910/4236/13 залишено без змін.

12 листопада 2013 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року у справі № 910/4236/13 видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС" на користь Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" 6671909,29 грн. пені, 4770800,15 коп. збитків, 4429217,87 коштів, набутих без достатньої правової підстави, 168902,40 грн. коштів, сплачених за проведення експертизи, та 66808,91 грн. судового збору.

06 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС" звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року та про зупинення виконання наказу господарського суду міста Києва від 12 листопада 2013 року на період розгляду заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року у справі № 910/4236/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20 серпня 2014 року (суддя Якименко М.М.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року (судді Коршун Н.М., Дикунська С.Я., Алданова С.О.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року у справі № 910/4236/13 задоволено частково, а саме відстрочено на 12 (дванадцять) місяців до 20 серпня 2015 року виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року у справі № 910/4236/13. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись вищезазначеними ухвалою та постановою Публічне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 20 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій на норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

За приписами ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський процесуальний кодекс (1798-12) не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують відповідні обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, і за наслідками правової оцінки та дослідження таких обставин виносить ухвалу про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до вищезазначеної Постанови Пленуму, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року у справі № 910/4236/13 заявник посилається на відсутність фінансової можливості вчасно проводити розрахунки, нестабільну ситуацію в країні та загрозу платоспроможності, оскільки стягнення з заявника заборгованості на загальну суму 16040829,71 грн. призведе до неможливості вчасного введення ним в експлуатацію поточних об'єктів будівництва, що в свою чергу призведе до подання інвесторами позовів про стягнення штрафних санкцій за порушення виконання заявником взятих на себе зобов'язань.

Крім того, заявник зазначає, що оскільки його матеріальне становище на даний час є скрутним, останній не в змозі в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в разі задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду останній після завершення будівництва поточних об'єктів зобов'язується виконати рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року та сплатити заборгованість. В той час, як повне одночасне виконання рішення дестабілізує його роботу та змусить звернутися з заявою про визнання банкрутом.

Заявник просить відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року на 12 місяців.

Відповідач за первісним позовом є будівельною компанією, яка здійснює житлове будівництво і є суб'єктом Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , метою якого є стабілізація будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи.

З наданих відповідачем договорів на будівництво житлових комплексів (будинків) № 17/02 від 17 лютого 2012 року, № 1-9Д/14 від 07 лютого 2014 року, № 22/11/13 від 22 листопада 2013 року вбачається, що відповідач за первісним позовом має зобов'язання у відповідні строки здійснити будівництво житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення.

Обґрунтованим є посилання заявника на те, що стягнення з нього на користь позивача у даній справі досить значної суми заборгованості на даний час (13604116 грн.) призведе до припинення фінансування виконання будівельних робіт, які потребують значного фінансування, до неможливості вчасного введення в експлуатацію поточних об'єктів будівництва, а також призведе до порушення інтересів великої кількості інвесторів та пред'явлення ними вимог про сплату штрафних санкцій за порушення виконання заявником взятих на себе зобов'язань, та до виникнення нових боргів, зокрема, щодо сплати податків, інших обов'язкових платежів, і в кінцевому результаті до можливого погіршення платоспроможності заявника, що недопустимо з урахуванням складної економічної ситуації в країні та наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Крім того, судами взято до уваги те, що із суми заборгованості, тобто з 16040829,71 грн., що підлягає стягненню за рішенням суду, основний борг складає 4429217,87 грн., а решта більша частини суми, що підлягає стягненню, складає пеня та збитки.

Також встановлено, що заявник (боржник у справі) на виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року у даній справі сплатив позивачу кошти на загальну суму 2503522,30 грн., про що свідчать виписки банку за особовим рахунком, і в подальшому, враховуючи вимоги Конституції України (254к/96-ВР) щодо обов'язковості виконання рішення суду, яке набрало законної сили, боржник не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Суди попередніх інстанцій перевірили обставини, які свідчать про фінансовий стан обох сторін у даній справі, за наслідками дослідження яких встановили, що згідно наданого Звіту про фінансовий стан заявника (боржника) фінансовий стан є достатньо скрутним; фінансовий стан стягувача не є критичним.

Проте, враховуючи зазначені вище можливі негативні наслідки для боржника та стягувача при виконанні рішення суду, з метою реального його виконання заявником, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правомірного висновку про необхідність задоволення заяви в частині відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року у даній справі на 12 місяців.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року зі справи № 910/4236/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н.І. Мележик

С. С. Самусенко